ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 925/560/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К.,

Поліщука В.Ю. (доповідач),

розглянувшикасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А.,

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року,

та рішенняГосподарського суду Черкаської області від 3 червня 2014 року,

у справі№ 925/560/14,

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. (м. Черкаси),

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Етуаль" (м. Полтава),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Відкрите акціонерне товариство "Шрамківський цукровий завод" (м. Черкаси),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_5 (м. Черкаси) та Приватний нотаріус Драбівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (смт. Драбів, Драбівський район, Черкаська область),

провизнання недійсним Договору купівлі-продажу,

за участю представників: від ТзОВ "ЛЛЛ": Білик О.А. - ліквідатор (особисто); від ТзОВ "Етуаль": Нестеренко О.Ф. - представник (довіреність від 05.10.2011 року);

представники інших учасників судового провадження не з'явились;

в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.04.2014 року порушено провадження у справі № 925/560/14 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. (далі за текстом - ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора Білика О.А.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Етуаль" (далі за текстом - ТзОВ "Етуаль") про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року № 1337. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ту обставину, що на момент укладення Договору купівлі-продажу, спірний майновий комплекс перебував під арештом, аукціон з продажу майнового комплексу було проведено з порушенням чинного на той момент законодавства.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 року у справі № 925/560/14 (суддя - Анісімов І.А.) в задоволенні позовних вимог ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року у справі № 925/560/14 (головуючий суддя - Копитова О.С., суддя: Доманська М.Л., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. залишено без задоволення; рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 року у справі № 925/560/14 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що не вбачає підстави для зміни чи скасування спірного рішення.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій рішенням та постановою, усунувши недоліки, на які було вказано в ухвалі Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року (касаційну скаргу повернуто на підставі п.п. 1), 4) ч. 1 ст. 1113 ГПК України), ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 року у справі № 925/560/14, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю, судові витрати покласти на відповідача. При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції ліквідатор ТзОВ "ЛЛЛ" арбітражний керуючий Білик О.А. подану касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 року у справі № 925/560/14, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Представник ТзОВ "Етуаль" проти поданої ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а прийняті місцевим та апеляційним господарськими судами рішення та постанову - залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

21.02.2007 року Комітетом кредиторів ТзОВ "ЛЛЛ" було ухвалено рішення (оформлене протоколом № 01/3626) про продаж майна ТзОВ "ЛЛЛ" на аукціоні.

08.03.2007 року було опубліковано оголошення про продаж майна ТзОВ "ЛЛЛ", а саме - майнового комплексу цукрового заводу (місцезнаходження якого будинок номер 17, вул. Леніна, смт. Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область).

10.04.2007 року було проведено відкриті торги з реалізації майна ТзОВ "ЛЛЛ", а саме майнового комплексу цукрового заводу (місцезнаходження якого будинок номер 17, вул. Леніна, смт. Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область) (оформлені протоколом № 1 проведення відкритих торгів в процедурі банкротства).

27.04.2007 року ТзОВ "ЛЛЛ" та ТзОВ "Етуаль" уклали Договір купівлі-продажу майнового комплексу (посвідчений приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 27.04.2007 року та зареєстрований в Реєстрі за №1337), за умов п. 1.1 якого, ТзОВ "ЛЛЛ" (за текстом Договору - продавець) продає і зобов'язується передати у власність ТзОВ "Етуаль" (за текстом Договору - покупець), а ТзОВ "Етуаль" сплачує вартість та приймає майновий комплекс цукрового заводу, далі за текстом "Об'єкт", за адресою: Черкаська область, Драбівський район, смт. Шрамківка, вул. Леніна, будинок номер 17, реєстраційний номер 56338427.

Згідно з Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14308778 від 20.04.2007 року (бланк серії ССС № 796620) та № 14309013 від 20.04.2007 року (бланк серії ССС № 796621), майновий комплекс цукрового заводу (проданого ТзОВ "ЛЛЛ" та придбаного ТзОВ "Етуаль") розташований за адресою: будинок номер 17, вул. Леніна, смт. Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область.

У відповідності з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 12368190 від 03.05.2007 року, Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 12368195 від 03.05.2007 року та Довідки приватного нотаріуса ОСОБА_6 № 937708-1792 від 04.05.2007 року, станом на момент укладання Договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року, були відсутні будь-які обтяження майнового комплексу цукровий завод, розташованого за адресою: будинок номер 17, вул. Леніна, смт. Шрамківка, Драбівський район, Черкаська область.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що, межах справи № 14/5026/823/2011 про банкрутство ТзОВ "ЛЛЛ", позивач вже звертався до господарського суду з позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.07.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.03.2013 року у справі № 14/5026/823/2011 заяву ліквідатора було задоволено повністю, визнано недійсним оспорюваний Договір купівлі-продажу майнового комплексу цукрового заводу від 27.04.2007 року та ухвалено повернути майновий комплекс ТзОВ "ЛЛЛ".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 14/5026/823/2011 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2013 року) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.03.2013 року та припинено позовне провадження по справі № 14/5026/823/2011 року, оскільки подана ліквідатором заява (про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 27.07.2007 року) мала розглядатись в порядку позовного провадження, а не в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Встановивши наведені вище обставини, а також те, що ТзОВ "Етуаль" звернулось із заявою, у якій просило застосувати наслідки спливу позовної давності щодо заявлених ТзОВ "ЛЛЛ" вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ТзОВ "ЛЛЛ" про визнання недійсним спірного Договору купівлі-продажу.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду вказав, що підставою відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність підстав для визнання спірного Договору купівлі-продажу недійсним за визначених позивачем підстав, а не сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено ТзОВ "Етуаль".

Не погоджуючись з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2014 року у справі № 925/560/14, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю, оскільки вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій порушено ст. ст. 32, 33, 35, 36, 43 ГПК України, невірно застосовано ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 13, 15, 17, 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Задовольняючи подану ТзОВ "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. касаційну скаргу частково, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

У відповідності зі ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, зокрема, у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак, як свідчить зміст оскаржуваних рішення та постанови, місцевий та апеляційний господарські суди, під час розгляду цієї справи, вказаних вище вимог ГПК України не дотримались.

Зокрема, господарський суд першої інстанції, розглядаючи спір у цій справі, підстав заявлення позову та які докази були надані в його обґрунтування не з'ясовував, а відтак, не вказав підстав, за яких спростовано такі посилання позивача та надані ним докази.

Водночас, апеляційний господарський суд, частково з'ясувавши підстави заявленого позову, оцінки усім наведеним в його обґрунтування підставам не надав; з'ясовуючи суть спору, усіх необхідних обставин для його вирішення не встановив.

Відтак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Зокрема, господарськими судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача щодо адреси спірного майнового комплексу та не з'ясовано, за якою саме адресою цей комплекс розташований (будинок № 17 чи № 21 по вул. Леніна), а також не вказано, які докази надано позивачем на підтвердження своїх тверджень. Колегія суддів касаційної інстанції відзначає про необхідність достеменного встановлення цієї обставини (з документальним підтвердженням), оскільки усі подальші висновки (зокрема, щодо наявності обтяження спірного майнового комплексу та його реалізації) мають бути здійснені з урахуванням встановленого.

У відповідності зі ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Згідно зі ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких підстав, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 3 червня 2014 року у справі № 15/925/560/14 мають бути скасовані, а справа - направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЛЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Білика О.А. задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 3 червня 2014 року у справі № 925/560/14 скасувати.

3. Справу № 925/560/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко

судді:П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук