____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/14537/14-ц

Провадження № 2/520/345/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря -Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредитного, іпотечного та договору поруки частково недійсними, та позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2014 року позивачі звернулись до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнювали та згідно останньої редакції (т.2, а.с.172-177) просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір № 04/01 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №04/К 08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українськиї промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 21 липня 2008 року з моменту вчинення; визнати недійсним договір №04/02 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 04/К 08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українськи промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 22 серпня 2008 року з моменту вчинення; визнати недійсним договір № 04/03 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 04/К- 08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 13 листопада 2008 року з моменту вчинення; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" здійснити перерахунок за кредитним договором №04/К-08-АПЗ від 20 лютого 2008 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, усіх внесених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 21 липня 2008 року платежів на виконання умов кредитного договору, виходячи з розміру процентної ставки 11,50 % річних у гривні та зарахувати всі надмірно сплачені кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зазначений період в рахунок погашення отриманого кредиту, процентів за користування кредитом, згідно умов укладеного кредитного договору; визнати недійсним договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №04/К-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22 серпня 2008 року, реєстровий № 1154 з моменту вчинення; визнати недійсним договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №04/К-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 листопада 2008 року, реєстровий N 1424 з моменту вчинення; визнати недійсним договір № 04/1 про внесення змін та доповнень до договору поруки 04/Zпор-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Українськиі промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 22 серпня 2008 року з моменту вчинення; визнати недійсним договір № 04/2 про внесення змін та доповнень до договору поруки 04/Zпор-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Українськиі промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 13 листопада 2008 року з моменту вчинення.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2012 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2014 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №520/14537/14-ц за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредитного договору частково недійсним, іпотечного договору та договору поруки частково припиненим із цивільною справою № 520/8932/14-ц за позовом ПАТ "Дельта Банк" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Присвоєно об`єднаній справі єдиний номер - 520/14537/14-ц.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у задоволені позову ПАТ «Дельта Банк» просив відмовити, підкреслюючи, що будь-яких грошових коштів в іноземній валюті позивач від банку не отримував, а проти повернення грошових коштів, отриманих за первісним договором та сплати відсотків за користування грошима не заперечує.

Представник ПАТ «Дельта Банк» - Шестопалов О.О. у судовому засіданні позов банку підтримав, просив його задовольнити, в задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Український промисловий банк» у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а в позові ПАТ «Дельта Банк» слід відмовити, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Цивільним Кодексом України.

В судовому засіданні встановлено, що 26 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04/К-08-АПЗ, згідно умов якого позичальнику було надано кредит в грошовій формі на загальну суму 454 500 гривень, з кінцевою датою повернення - 25 лютого 2023 року, з процентною ставкою 11,5 % річних та щоденною комісією за управління кредитом від фактичної заборгованості за кредитом - 0,015% щодня. Мета використання кредиту - поновлення обігових коштів.

З метою належного забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 04/К-08-АПЗ-02, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 26.02.2008 року за реєстровим № 301, із відповідними змінами та доповненнями.

Крім того, 26 лютого 2008 року в забезпечення умов Договору кредиту між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 04/Zпор-08-АПЗ-02 із відповідними змінами та доповненнями.

04.07.2008 року на адресу позичальника від Укрпромбанку надійшло повідомлення про зміну умов кредитування, в якому банк повідомив про те, що ним було прийнято рішення про зміну процентної ставки за рахунок встановлення щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 5% річних щомісячно (т.1, а.с.33).

21 липня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень №04/1 до кредитного договору № 04/К-08-АПЗ, відповідно до якого з'явилась вказівка про щомісячну комісію за управління кредитом у гривні у розмірі 5% річних (т.2, а.с. 16).

Як пояснив представник позивачів у судовому засіданні, ОСОБА_1 не погоджувався з підвищенням процентної ставки та пояснював банку, що таке підвищення є несправедливим і вкрай невигідним для нього і такі дії банку містять елементи примусу, так як відмовитись від нових умов кредитування він не може, бо виникає обов'язок дострокового повернення кредиту, на що при його отриманні він не розраховував.

22 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень №04/02 до кредитного договору № 04/К-08-АП (в національній валюті), відповідно до якого назва договору була змінена на «Договір про відкриття відновлюваної відкличної мультивалютної кредитної лінії» та був змінений предмет договору і вказано, що банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування 441 875,00 гривень, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в додатку №1 до цього договору (т.2, а.с. 17-22).

Однак, кредитні кошти, вказані у договорі у розмірі 441 875гривень банком надані не були.

13 листопада 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень №04/03 до кредитного договору № 04/К-08-АПЗ на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 26.02.2008 року, відповідно до якого Розділ 1 «Предмет договору» був викладений в наступній редакції: банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти еквівалентні 86 181,2 доларів США (т.2, а.с.23-27).

Однак, зазначені у договорі грошові кошти у розмірі 86 181,2 доларів США банком ОСОБА_1 не видавались і даний факт був визнаний представником ПАТ «Дельта Банк» у судовому засіданні.

Суд вважає, що договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору були укладені з порушенням вимог чинного законодавств, у зв'язку з чим повинні бути визнані недійсними, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, між сторонами склались відносини, що регулюються Главою 71 ЦК України з приводу укладення договору позики (отримання кредиту).

Частиною 1 ст. 638 ЦК визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 ЦК передбачено, що на підтвердження укладання договору позики може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Матеріали справи містять квитанцію №2260 від 26 лютого 2008 року, згідно до якої ОСОБА_1 отримав грошову суму у розмірі 454 500 гривень (т.1, а.с.67), при цьому будь-які інші платіжні документи (розписки тощо), які підтверджували б отримання позивачем грошової суми в іноземній валюті - 86 181,2 доларів США чи у гривні - у розмірі 441 875гривень суду надано не було.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави Позика, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 та 5 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд бере до уваги, що за вказаними договорами про внесення змін банк зобов'язався надати кредитні кошти, а не змінити валюту виконання зобов'язань за первісним кредитним договором.

Таким чином, зазначені договори про внесення змін до кредитного договору не були направлені на реальне настання правових наслідків, оскільки на час їх укладання кредитні кошти у розмірі 454500 гривень вже були передані позичальнику, а будь-які інші грошові кошти як у розмірі 441 875грн., так і 86181,2 доларів США банком позичальнику не видавались.

Відповідно до ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому , якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним. (п.9. Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки кредит був наданий в національній валюті, то позичальник зобов'язаний повернути Банку таку ж суму грошових коштів у національній валюті та сплатити проценти за користування цими коштами, відповідно до умов договору.

Отже, вимоги ПАТ «Дельта Банк» щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у доларах США, на думку суду, суперечать законодавству та змісту укладеного договору, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, враховуючи недійсність подальших змін.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом. У зв'язку з наведеним, суд вважає, що і договори про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору та договори про внесення змін та доповнень до договору поруки від 06.02.2008 року, укладені 22.08.2008р. та 13.11.2008 року, також слід визнати недійсними.

Що стосується вимоги позивачів ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 04/01 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 04/КВ-08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, суд зазначає, що при зміні про центової ставки за рахунок встановлення щомісячної комісії за управління кредитом в розмірі 5 % річних, Банк діяв на підставі п. 9.1. Договору, яким передбачено, що у випадку зміни умов придбання кредитних ресурсів або порядку виконання зобов'язань Сторін за цим Договором - за погодженням з Позичальником та його поручителями (в т.ч. майновими поручителями, гарантами, тощо) вносяться зміни до Договору та до Договорів забезпечення, протягом 10 календарних днів, з дати надіслання Банком Позичальнику відповідної пропозиції.

Відповідно ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи той факт, що кредитним договором передбачено право банку вносити зміни до Договору, та в установлений договором строк позичальника було повідомлено про зміну щомісячної комісії за управління кредитом, таким чином суд дійшов висновку, що в даній частині у задоволені позову слід відмовити.

Щодо пропуску позивачами строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на ім'я ОСОБА_1 від ліквідатора ТОВ «Укрпромбанк» та Голови ради директорів АТ «Дельта Банк» надійшов лист, в якому позичальник був повідомлений про здійснення з 01.07.2010 року заміни кредитора у зобов'язаннях, що діють на підставі кредитного договору від 26.02.2008р. (т.1, а.с.34).

Починаючи з цього часу, ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ «Дельта Банк» з проханням надати докази переходу прав вимоги до нового кредитора (т.1, а.с.35, 37, 38, 40), однак, таких доказів не отримав. Більш того, зазначені докази не були отримані і судом.

Ухвалою суду від 14.11.2014 року від ТОВ «Український промисловий банк» та АТ «Дельта Банк» були витребувані документи, на підставі яких до ПАТ «Дельта Банк» перейшли права первісного кредитора за кредитним договором від 26.02.2008 року, що був укладений з ОСОБА_1, однак, суду був наданий лише договір про передачу Активів та кредитних зобов'язань від 13.06.2009 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк», який містив лише додаток №2 до договору - Перелік кредитних та забезпечувальних договорів, що не був підписаний жодною особою, у зв'язку з чим не може вважатись належним доказом (т.2, а.с.178-190).

Як вбачається з п.8.5 вищевказаного договору, факт переведення боргу за Кредитними зобов'язаннями, а також факт передачі Прав Вимоги на користь Дельта Банку підтверджується відповідними актами звірки, які суду надані не були, так як і не був наданий Акт прийому-передачі документів, передбачений пунктом 4.5 Договору.

Більш того, жодних доказів того, що ТОВ «Укрпромбанк» ліквідовано суду надано також не було.

Таким чином, можна дійти висновку про те, що доказів переходу прав вимоги до нового кредитора ОСОБА_1 не отримав і до теперішнього часу, що зашкодило своєчасному зверненню до суду з даним позовом.

Також, вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що боржник від виконання свого зобов'язання за кредитним договором від 26.02.2008 року не ухиляється, однак, відсутність розрахунку заборгованості по тілу кредиту з урахуванням ставки у 11,5% річних у гривні перешкоджає цьому, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" здійснити перерахунок за кредитним договором №04/К-08-АПЗ від 20 лютого 2008 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, усіх внесених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 21 липня 2008 року платежів на виконання умов кредитного договору, виходячи з розміру процентної ставки 11,50 % річних у гривні та зарахувати всі надмірно сплачені кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зазначений період в рахунок погашення отриманого кредиту, процентів за користування кредитом, згідно умов укладеного кредитного договору також підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що договори поруки та іпотеки, укладені з ОСОБА_2 недійсними судом не визнаються.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Виходячи з вищевкладенного та керуючись ст. ст, 2, 15, 203, 215, 216, 217, 526, 554,611, 612,1050, 1054 ЦК України,ст. ст. 3,118-120,151 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання кредитного, іпотечного та договору поруки частково недійсними - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 04/02 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 04/К 08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українськи промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 22 серпня 2008 року з моменту вчинення.

Визнати недійсним договір № 04/03 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 04/К- 08-АПЗ від 26 лютого 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 13 листопада 2008 року з моменту вчинення.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" здійснити перерахунок за кредитним договором №04/К-08-АПЗ від 20 лютого 2008 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, усіх внесених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 21 липня 2008 року платежів на виконання умов кредитного договору, виходячи з розміру процентної ставки 11,50 % річних у гривні та щомісячної комісії за управління кредитом у гривні у розмірі 5% річних та зарахувати всі надмірно сплачені кошти фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зазначений період в рахунок погашення отриманого кредиту, процентів за користування кредитом, згідно умов укладеного кредитного договору.

Визнати недійсним договір № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №04/К-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 22 серпня 2008 року, реєстровий № 1154 з моменту вчинення.

Визнати недійсним договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №04/К-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, посвідчений приватний нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13 листопада 2008 року, реєстровий N 1424 з моменту вчинення.

Визнати недійсним договір № 04/1 про внесення змін та доповнень до договору поруки 04/Zпор-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Українськиі промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 22 серпня 2008 року з моменту вчинення.

Визнати недійсним договір № 04/2 про внесення змін та доповнень до договору поруки 04/Zпор-08 АПЗ-02 від 26 лютого 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Українськиі промисловий банк" та громадянкою України ОСОБА_2, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 13 листопада 2008 року з моменту вчинення.

В решті позов залишити без задоволення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Куриленко О. М.