АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/512/15

Справа № 428/6118/14-ц Головуючий І-ої інстанції: Посохов І.С.

Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Коростійової В.І., Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання порушення особистих немайнових прав, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив:

- визнати порушення Державною податковою інспекцією у місті Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області особистих немайнових прав позивача;

- стягнути з Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 6 588,90 гривень та моральну шкоду в сумі 120 000 гривень.

Посилався на те, що він є власником та керівником приватного підприємства «Неонікс», яка взяте на облік в органах державної податкової служби з 01 липня 2011 року. Посадові особи податкової інспекції здійснили протиправні дії по відношенню до позивача, зокрема, порушили Конституційні права останнього, допустились порушень Податкового Кодексу України, Закону України «Про звернення громадян», своїми діями завдали позивачу майнову та моральну шкоду.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав, передбаених ст.ст.119,120 ЦПК України та позивачу надано п'ятиденний строк для усунення недоліків заяви.

Залишаючи заяву без руху, суд послався на те, що позивачем не сплачено судовий збір, не надано документ, який би свідчив про звільнення позивача від сплати судового збору, не надано копій позовної заяви та додатків до неї, відповідно до кількості відповідачів.

Ухвалою того ж суду від 03 листопада 2014 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу ОСОБА_1 (а.с.24).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виходив із того, що спір є цивільно-правовим, позивач не усунув недоліки позовної заяви згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 жовтня 2014 року, а тому така підлягає поверненю на підставі ст.ст.119-121 ЦПК України.

Такого висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

За приписами частини першої статті 55, частини третьої статті 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

ОСОБА_1, реалізуючи своє право на судовий захист, звернувся до суду із позовом про визнання порушенння Державною податковою інспекцією його прав та відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства.

За змістом процесуального закону суддя, отримавши позовну заяву повинен з'ясувати питання щодо юрисдикції спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є орган державної влади. За змістом позовної заяви ОСОБА_1 фактично оскаржує правомірність дій посадових осіб Державної податкової інспекції та просить стягнути на його користь шкоду, завдану неправомірними діями посадових осіб органу державної влади.

З метою реалізації конституційних прав кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності,зокрема, органів державної влади, посадових і службових осіб, в Україні в системі судів загальної юрисдикції утворено адміністративні суди.

Положеннями ч. 2 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Отже, отримавши позовну заяву ОСОБА_1, суд повинен був визначитися з юрисдикцією спору.

Зміст позовної заяви та додатки до неї не дають підстав для однозначного висновку, що даний спір є цивільно-правовим, проте це залишилося поза увагою суду.

Залишаючи заяву без руху, суд не запропонував позивачу уточнити свої вимоги з метою правильного визначення юрисдикції спору, а виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та зазначив про необхідність сплатити судовий збір, при цьому не послався на статтю Закону України «Про судовий збір», яка передбачає сплату судового збору за такими позовними вимогами та не зазначив, у якому ж розмірі судовий збір повинен бути сплачений позивачем.

Тоді як, згідно роз'яснень, що містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат.

Таким чином, висновок суду про повернення позовної заяви на підставі ст.121 ЦПК України, є передчасним, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обгрунтованою, вона підлягає скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст.307, ст.312, ст.313, п.2 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 листопада 2014 року скасувати, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили негайно і касаційному оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

головуючий

судді