Номер провадження: 22-ц/785/2438/15

Головуючий у першій інстанції Фабіжевський С. А.

Доповідач Мартинова К. П.

Категоріія ЦП: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Мартинової К.П.,

суддів - Кравця Ю.І., Оверіної О.В.,

за участю секретаря - Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та процентів за користування.

Позивач посилався на те, що за договором позики 01 квітня 2012 року ОСОБА_3 отримала у нього в борг 15200 доларів США, та зобов"язалася повертати гроші з розстрочкою платежу по 1000 доларів США щомісячно. Однак, свої боргові зобов"язання за договором позики відповідачка не виконує.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки 14162 доларів США за договором позики, 3% річних - 852,46 доларів США, відсотків від суми позики у розмірі 2383,62 доларів США, а всього 17398,08 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 грудня 2014 року еквівалентно із курсом ПАТ "Приватбанк" України 273149,85 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 3654 грн..

Відповідачка позов про стягнення боргу не визнала, посилаючись на те, що між нею та відповідачем відсутні боргові зобов"язання, а існують зобов"язання стосовно реалізації речей.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у його позові до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками / ст. 1046 ЦК України/.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей / ч. 2 ст. 1047 ЦК України/.

Виходячи зі змісту ст. 1047 ЦК України розписка має містити відомості про передачу позичальнику визначеної грошової суми, тільки тоді такий договір є реальним договором позики.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно розписки від 01.04.2012 року ОСОБА_3 винна ОСОБА_2. 15200 доларів США та зобов"язується повернути з розстрочкою платежу 1000 доларів США в місяць / а.с 12/.

ОСОБА_3 заперечує отримання грошей від ОСОБА_2, а сама розписка не містить в собі відомостей про передачу позичальнику визначеної суми.

При встановлених обставинах суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів укладення між сторонами договору позики.

Посилання апеляційної скарги на те, що характер інформації, що міститься у розписці від 01.04.2012 року, вказує на укладення між сторонами саме договору позики грошових коштів, безпідставні. В тексті розписки відсутні посилання на отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів.

Стосовно посилання апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що неможливо встановити які саме стосунки виникли між сторонами, колегія суддів прийшла до наступного.

Дійсно в тексті судового рішення зазначено: "З тексту представленої розписки від 01 квітня 2012 року достеменно неможливо встановити які саме правовідносини виникли між сторонами: або з укладання договору позики, або з купівлі-продажу товару під реалізацію".

Колегія суддів вважає, що це речення в тексті судового рішення є зайвим, оскільки в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_3 відмовлено з підстав не доведення факту укладання між сторонами договору позики. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Предметом судового розгляду був позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості саме за договором позики та процентів за користування.

З інших підстав позов не заявлявся, що не позбавляє позивача такого права в майбутньому.

Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді Ю.І. Кравець

О.В. Оверіна