Судове рішення #40878952


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



09 лютого 2015 р. Справа № 876/4515/14


Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:


головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,


за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" та апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,


ВСТАНОВИВ:


Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" звернулося в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 року № 0000271501, № 0000281501.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про те, що товариством неправомірно завищено заявлену в декларації суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних періодах, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податковим кредитом. Позивач вважає такі твердження Луцької ОДПІ безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, на думку позивача зроблені податковим органом в акті перевірки висновки є хибними, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області № 0000271501 від 20.01.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" та Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області подали апеляційні скарги. Вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просять скасувати оскаржувану постанову.

При цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічними вимогами наведеними в позовній заяві.

Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що спірне податкове рішення, яке скасовано судом першої інстанції правомірно прийнято за результатами перевірки господарюючого суб'єкта 22.11.2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Актом перевірки від 22.11.2013 року № 545/22-31533318 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" з питань правомірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за липень, серпень та вересень 2013 року" встановлено порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п., 198.3, 98.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого в жовтні 2013 року підприємством завищено: заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 25751 грн, а також від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 17432 грн, крім того, по декларації з ПДВ за жовтень 2013 року позивачем занижено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних податкових періодах у розмірі 43 685 грн.

На підставі акту перевірки Ковельською ОДПІ 20.01.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення за № 0000271501, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25751 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 6437,75 грн, № 0000281501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 17432 грн.

При вирішенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до підпункту 86.8 статті 86 податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки № 11/15.1-21/31533318 від 10.01.2014 року Ковельською ОДПІ була здійснена перевірка правильності відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту з вартості отриманих послуг, для чого був використаний акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сільмаш" з питань правомірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2013 року визначення податкового кредиту № 545/22-31533318 від 22.11.2013 року по правовідносинам з ТОВ "КПП-Інвест".

Вказаним актом перевірки було зафіксовано, що в вересні 2013 року позивачем було завищено від'ємне значення податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ "КПП-Інвест" на 25751 грн., але дані висновки носять суб'єктивний характер, оскільки на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем не було винесено жодного податкового повідомлення-рішення, яким би було зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ "КПП-Інвест" за вересень 2013 року.

Таким чином, зважаючи на відсутність рішення податкового органу, яке має обов'язковий характер для платника податку, позивачем у повній відповідності до даних податкового обліку та положень чинного законодавства було заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникли з правовідносин з ТОВ "КПП-Інвест" у зазначеному періоді.

Отже суд апеляційної інстанції вважає, що, суд дійшов правильного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000271501 від 20.01.2014 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25751 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 6437,75 грн. винесене не на підставі та не у спосіб визначений Податковим кодексом України, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281501 від 20.01.2014 року, то колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції виходить з наступного.

ТОВ "Сільмаш", як замовник, уклало з ТОВ "КПП-Інвест", як виконавцем, договір про надання послуг від 03.09.2013 року за № 50/14-206-СМ. Згідно з умовами договору виконавець (ТОВ "КПП-Інвест") зобов'язується за завданням замовника надавати за плату наступні послуги та роботи: послуги по управлінню, по обслуговуванню, організації та ведення виробничого процесу та всієї господарської діяльності, по вдосконаленню технологій, по реалізації та збуту, по веденню планово-бухгалтерської роботи та всього обліку. Замовник зобов'язується оплачувати такі послуги. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатах кожного календарного місяця та фіксується в актах надання послуг. Акт про надання послуг підписується сторонами останнього числа місяця, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом десяти днів з моменту підписання такого акту. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року.

Надання вказаних послуг, тобто виконання умов договору, підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000007, № ОУ-0000006, № ОУ-0000005, № ОУ-0000004 від 30.09.2013 року та № ОУ-0000011, № ОУ-0000010, № ОУ-0000009, № ОУ-0000008 від 31.10.2013 року, а також податковими накладними № 15, 16, 17, 18 від 30.09.2013 року, № 3, 4, 5, 6 від 31.10.2013 року. Розрахунок за проведені роботи проводився в безготівковій формі згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Як вбачається з наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "КПП-Інвест" документів вбачається, що останнім були надані всі послуги, перелічені у договорі від 03.09.2013 року за № 50/14-206-СМ. Відповідно до умов договору, вартість послуг визначається сторонами договору по факту їх надання та фіксується в актах про надання послуг.

Однак, в досліджених актах здачі-прийняття № ОУ-0000007, № ОУ-0000006, № ОУ-0000005, № ОУ-0000004 від 30.09.2013 року та № ОУ-0000011, № ОУ-0000010, № ОУ-0000009, № ОУ-0000008 від 31.10.2013 року не визначено, які якісно-кількісні показники застосовувались для визначення ціни за надані послуги, та за якими критеріями було встановлено позитивний ефект від надання вказаних в договорі послуг, а лише вказана вартість наданих послуг.

Крім вищенаведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товариством не представлено жодних звітів ТОВ "КПП-Інвест" з підтвердження факту проведених робіт (наданих послуг) по веденню планово-бухгалтерської роботи та всього обліку, реалізації та збуту, по обслуговуванню виробничого процесу, по організації та ведення робітничого процесу, по вдосконаленню технології (в т.ч. калькуляції наданих послуг з ведення виробничого процесу, звіти з організації виробничого процесу з зазначенням відповідної продукції, та по вдосконаленню технологій із вказанням саме якого виробництва продукції, тощо).

В договорі від 03.09.2013 року за № 50/14-206-СМ, передбачено достатньо широкий перелік робіт (послуг). Однак, сторонами жодним чином не визначено порядок виконання робіт (надання послуг), а також порядок приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно відомостей бухгалтерського обліку ТзОВ "Сільмаш" оглянутих під час перевірки, за вересень 2013 року з отриманням вищевказаних робіт (послуг) від ТОВ "КПП-Інвест" в порівнянні із липнем-серпнем 2013 року збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції не відбулось. За даними податкової звітності за жовтень 2013 року, загальний обсяг постачання в порівнянні з вереснем 2013 року також зменшився. Підтверджуючих документів щодо передачі працівникам ТОВ "КПП-Інвест" продукції для реалізації та збуту, або документів, підтверджуючих конкретизацію наданих послуг. Також позивачем не надано при перевірці та підчас судового розгляду справи підтвердження економічно аргументованих складових у розрахунку ціноутворення.

Зважаючи на вищевикладене, з договору від 03.09.2013 року за № 50/14-206-СМ та документів підписаних на його виконання, не вбачається за можливе встановити наявність взаємного волевиявлення сторін на виникнення реальних господарських правовідносин, а відтак, у учасників цих правовідносин була відсутня ділова мета на отримання реальних результатів передбачених вказаним договором.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою бою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Вказана позиція закріплена підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створенні, і для такого приросту (збереження) в майбутньому).

Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок бюджетного відшкодування. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна вважати як самостійну ділову мету, і встановлення цих обставин не дає платнику податків правових підстав для збільшення розміру бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, відсутність ділової мети під час вчинення господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено доцільності укладення договору про надання послуг з ТОВ "КПП-Інвест", оскільки у сторін була відсутня ділова мета, а відтак, на думку суду, ТОВ "Сільмаш" неправомірно відобразило податкові зобов'язання по ПДВ по вказаних господарських операціях з контрагентом, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.


Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд


У Х В А Л И В :


Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сільмаш" та Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.


Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі № 803/427/14 - без змін.


Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.


Головуючий-суддя Сапіга В.П.


Судді: Левицька Н.Г.


Обрізко І.М.

Повний текст виготовлено 10.02.2015р.







  • Номер: К/9901/8251/18
  • Опис: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 803/427/14
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Сапіга В.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.01.2018
  • Дата етапу: 28.08.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація