Справа № 127/2020/15-ц

Провадження № 2/127/1862/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2015 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 який діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2015 року до Вінницького міського суду Вінницької області разом з позовною заявою надійшла заява представника позивача ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, про забезпечення позову за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 який діє за довіреністю та в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Судом, після виконання вимог, визначених ст. 122 ЦПК України, 13.02.2015 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

В вищевказаній заяві заявник просить суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, будь - яке майно (рухоме, нерухоме, цінні папери, корпоративні права, тощо), які належать фізичним особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оскільки відповідачі зобов'язання за договором позики не виконали, вчасно борг не повернули, чим порушили права позикодавця. Наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про те, що зобов'язання відповідачами не виконано. В заяві наведено, що відповідачі всіляко уникають контакту з позивачем, на зв'язок не виходять, вимоги поверти кошти ігнорують. У позивача є обґрунтовані підстави побоюватись, що враховуючи велику суму боргу, відповідачі можуть розпорядитись майном, що належить їм на праві власності, відчужити його на користь інших осіб, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд, дослідивши доводи заяви представника позивача, детально дослідивши матеріали цивільної справи, зважає на наступне.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України, позов може забезпечуватись зокрема, шляхом накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Згідно преамбули Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»: забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

В п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наведено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу наведених вище норм Цивільного процесуального кодексу України, а також роз'яснень Постанови пленуму Верховного суду України вбачається, що суд може забезпечити позов, за умови встановлення судом обставин, що між сторонами дійсно виник спір та у випадку реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим представник позивача у заяві обмежився вказівкою на те, що в нього є обґрунтовані побоювання, що відповідачі можуть вчинити дії, які можуть утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, або зробити неможливим його виконання, вказуючи на те, що відповідачі всіляко уникають контакту з позивачем, на зв'язок не виходять, вимогу повернути кошти ігнорують. Представник позивача не долучає до заяви будь - яких належних та допустимих доказів того, що він повідомляв відповідачів про те, що він є спадкоємцем кредитора у зобов'язанні, не долучає до заяви будь яких доказів того, що позивач звертався до відповідачів з відповідною вимогою про повернення коштів. Не доведеним також є факт того, що позивач у будь - який спосіб спілкувався з відповідачами з приводу повернення боргу, а як наслідок суд на даний час не може встановити факт що між сторонами дійсно виник спір.

Представник позивача у своїй заяві не наводить жодного реального ризику та не представляє будь - яке документальне підтвердження тому, що відповідачі по справі, здійснюють чи мають реальний намір будь - яким чином здійснити реалізацію свого майна, пошкодити, передати таке майно третім особам у інший спосіб, зокрема й шляхом укладення цивільно - правових угод і т.п.

Також представником позивача у заяві не наводиться, на яке саме індивідуально визначене майно чи майно визначене родовими ознаками та кошти в яких банківських установах він просить накласти арешти, також не наводить в яких юридичних особах наявні корпоративні права відповідачів по справі.

В заяві про забезпечення позову йдеться про те, що згідно доводів представника позивача арешт має бути накладено на кошти та майно в межах ціни позову 8078908,50 грн., однак вжиття судом заходів забезпечення позову одночасно щодо рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних права, грошових коштів відповідачів по справі у разі їх наявності безперечно порушить принцип ЦПК України щодо співмірності забезпечення позову та заявлених представником позивача вимог.

Також до матеріалів позовної заяви не долучено оригіналу боргової розписки, що підтверджує боргові зобов'язання відповідачів, що унеможливлює оцінку судом обставин, на які посилається заявник.

За таких обставин та наведеної вище доказової бази задоволення внесеної на розгляд суду заяви про забезпечення позову неможливе, оскільки примусить суд висловитись з приводу майбутнього рішення суду та змушує суд до початку розгляду справи по суті надати оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, а як наслідок доказам, які позивачем вказано як на підставу для задоволення позову.

З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 151, ст.152, ст. 153, 209, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову за його позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, шляхом накладення арешту на грошові кошти, будь - яке майно (рухоме, нерухоме, цінні папери, корпоративні права, тощо) які належать фізичним особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки таке не передбачено ЦПК України.

СУДДЯ :