ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/28483/14

За позовом Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України

до публічного акціонерного товариства "Златобанк"

про зобов'язання виконати умови договору та про стягнення 51 622,12 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Бондар О.Т.(дов. від 21.05.2014)

Ковдань Л.М.(дов. від 12.02.2015)

Від відповідача: Модлінський (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору банківського рахунку № 7387-ЮР/5 від 14.01.2014 у розмірі 70 786,29 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2014 порушено провадження у справі №910/28483/14 та призначено до розгляду на 13.01.2015.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 13.01.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

Представник позивача в судове засідання 27.01.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 27.01.2015 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Судом встановлено, що позивач подав суду заяву про додаткові позовні вимоги до боржника, тобто про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

Прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача перерахувати суми відповідно до платіжних доручень №1498 від 17.11.2014, №1530 від 17.12.2014, №1515, від 21.11.2014, №1516 від 21.11.2014, №1518 від 28.11.2014, №1523 від 10.12.2014, №1524 від 10.12.2014, №1530 від 17.12.2014, №1, №2 та №5 від 06.01.2015.

Стягнути з відповідача на користь позивача пеню, передбачену п.6.2 Договору в сумі 51 622,12 грн.

Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі збільшеної ціни позову.

При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Розгляд справи відкладено на 12.02.2105.

В судове засідання 12.02.2105 прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав заяву, в якій просив не враховувати під час винесення рішення позовну вимогу про виконання платіжного доручення від 06.01.2015 про перерахування 1200000,00 грн. у зв'язку з відзивом даного платіжного доручення позивачем з банку, також позивач просив не стягувати з відповідача пеню в сумі 4800,00 грн. Суд прийняв дану заяву до уваги.

В іншій частині позовні вимоги позивач підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2105 також з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 між державним підприємством - Готельний комплекс «Національний» Управління справами Верховної Ради України (далі позивач, клієнт) та публічним акціонерним товариством «Златобанк» (далі відповідач, банк) був укладений договір банківського рахунку №7387-ЮР/5 (далі Договір).

За умовами п. 2.6. договору Банк мав проводити платежі за дорученням Клієнта на підставі розрахункових документів в межах залишку коштів на рахунку з урахуванням поточних надходжень.

Відповідно до п.3.3.5. договору, Банк зобов'язаний видавати або перераховувати з рахунку Клієнта кошти в день надходження розрахункового документа.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014 позивач надав Банку, а банк підтвердив отримання двох платіжних доручень: №1498 на суму 37 124,56 грн. про оплату штрафних санкцій ПАТ «Київенерго» за наказом господарського суду №910/12258/14 від 01.09.2014 та пл. доручення № 1503 на суму 37 020,00 грн. про оплату робіт ТОВ «Об'єднаний центр захисту інформації». Обидва платіжні доручення Банком не виконані, кошти з рахунку позивача не списані.

Станом на 18.11.2014, тобто на дату після невиконання банком платіжного доручення, залишок коштів Клієнта-позивача на рахунку Банку складав 480 862,44 грн. (засвідчені копії банківських виписок в матеріалах справи).

Аналогічно Банк не перерахував такі бюджетні та інші платежі:

- за пл. дорученням № 1515 від 21.11.2014 на суму 208 000 грн. - про сплату Податку на додану вартість за жовтень 2014 року в УДК СУ у Печерському районі м. Києва;

- за пл. дорученням № 1516 від 21.11.2014 на суму 41 444,00 грн. - плати за оренду цілісного майнового комплексу за жовтень 2014 року без ПДВ - в УДК СУ у Печерському районі м. Києва;

(станом на 22.11.2014, тобто на дату після невиконання банком платіжного доручення, залишок коштів Клієнта-позивача на рахунку Банку складав 481 853,71 грн. (засвідчені копії банківських виписок в матеріалах справи);

- за пл. дорученням № 1518 від 28.11.2014 на суму 100 000, 00 грн. про сплату Податку на додану вартість за жовтень 2014 року в УДК СУ у Печерському районі м. Києва;

(станом на 29.11.2014, тобто на дату після невиконання банком платіжного доручення, залишок коштів Клієнта-позивача на рахунку Банку складав 727 081,44 грн. (засвідчені копії банківських виписок в матеріалах справи);

- за пл. дорученням № 1523 від 10.12.2014 на суму 50 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» як оплату за електроенергію за листопад по договору №30700;

- за пл. дорученням № 1524 від 10.12.2014 на суму 50 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» як оплату за теплову енергію за листопад по договору №520705;

- за пл. дорученням № 1530 від 17.12.2014 на суму 37 020,00 грн. ТОВ "Об"єднаний центр захисту інформації" як оплату за по договору №128;

- за пл. дорученням № 1531 від 17.12.2014 на суму 1 800 000,00 грн. перерахування коштів на поповнення рахунку;

- за пл. дорученням № 1 від 06.01.2015 на суму 120 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» як оплату за теплову енергію за грудень по договору №520705;

- за пл. дорученням № 2 від 06.01.2015 на суму 120 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» як оплату за електроенергію за грудень по договору №30700.

(станом на 11.12.2014, тобто на дату після невиконання банком платіжних доручень, залишок коштів Клієнта-позивача на рахунку Банку складав 2 375 582,24 грн. (засвідчені копії банківських виписок в матеріалах справи);

Отже, ПАТ «Златобанк», з яким був укладений Договір, не було здійснено перерахування коштів у встановлений законом строк. Причому всупереч вимог п. 1.12.Інструкції НБУ №22 Банк не повідомив позивача про причини невиконання платіжних доручень.

Письмові звернення (лист № 15-4/40-225 від 25.11.2014 та 15-4/40-252 від 01.12.2014 щодо порушень банком своїх договірних зобов'язань залишена без відповіді і належного реагування.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2104 відповідач повідомив позивача, що платіжне доручення втрачає силу через місяць, отже пл. доручення № 1503 на суму 37 020,00 грн. про оплату робіт ТОВ «Об'єднаний центр захисту інформації» позивачу слід повторити. Пл. доручення №1530 від 17.12.2014 тотожне пл. дорученню №1503.

Позивач наголосив, що така ситуація веде до порушення його прав, неможливості виконання зобов'язань перед бюджетом щодо сплати податків, неможливості виплати заробітної плати, виконання договірних зобов'язань перед виконавцями робіт, послуг, поставщиками товарів.

17.12.2014 позивач подав банку пл. доручення №1531 про перерахування його коштів на поповнення рахунку в АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 1 800 000 грн. Це доручення на 18.12.2014 відповідач також не виконав.

Крім того, 06.01.2015 позивач подав банку пл. доручення №1 про перерахування 120 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» за електроенергію та пл. доручення №2 про перерахування 120 000,00 грн. ПАТ «Київенерго» за теплову енергію. Однак і ці платіжні доручення залишилися без виконання.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним:

Суд наголошує, що змістом розрахункового зобов'язання між сторонами є не передача (перерахування) один одному грошової суми (майнового зобов'язання), а виконання відповідачем доручення позивача (що носить немайновий, організаційний характер) щодо переводу власних коштів на користь третіх осіб, іншими словами позивач за структурою спірного правовідношення не є кредитором стосовно відповідача.

Обставинами, що підтверджують вимоги позову є факти наявності на поточному рахунку позивача достатньої для переказів суми коштів та невиконання відповідачем розпоряджень клієнта щодо їх перерахування. Доказами, що підтверджують вимоги позову, є додані до нього документи, зокрема договір, банківські виписки та платіжні доручення.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Із встановлених судом першої інстанцій обставин вбачається, що позивачем, за допомогою автоматизованої банківської системи "IFOBS Клієнт-банк", були надані банку доручення в межах договору та закону, що підтверджується копією витягу з системи "IFOBS Клієнт-банк" та платіжними дорученнями, на рахунках позивача містилась необхідна кількість грошових коштів, для виконання таких доручень, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача, однак банк свої зобов'язання за договором банківського рахунка не виконав належним чином.

Відповідно до статті 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч. 5 статті 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (п.1.12.) встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976. доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Як встановлено судом Державне підприємство Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України за допомогою цих коштів проводило свою господарську діяльність - сплачував податки, розраховувався з контрагентами, отримував надходження прибутки, тощо. Тобто, за допомогою цього поточного рахунку Державне підприємство Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України забезпечував проведення своєї діяльності, як суб'єкт господарювання.

Законодавство України розмежовує види договорів які укладаються з банками, і види рахунків, які відкриваються банками для клієнтів. Згідно п.7.1 ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2).

Використання поточного рахунку Державним підприємством Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України повністю відповідає законодавству України, зокрема, ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за якою для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Ст. 342 ГК України встановила, що суб'єкти господарювання відкривають рахунки для розрахунків у банках, а розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Загальновідомо, що сфера застосування готівкового обігу досить обмежена.

Ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У ч.3 цієї статті закріплено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У ст. 1089 ЦК України сказано, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно п.1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

Розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Клієнт банку - будь-яка Фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Стаття 1074 ЦК України відсилає до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якою обмеження юридичних осіб у користуванні коштами, що знаходяться на рахунках банків, здійснюється виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або накладення арешту, в порядку встановленому законом. Зупинення видаткових операцій клієнтів банку здійснюється виключно в разі накладення арешту.

У ч. 5 ст. 341 ГК України передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Таким чином, суд зазначає наступне:

Грошові кошти, що знаходяться на рахунку у відповідача, що відкритий на підставі договору банківського рахунку №7387-ЮР/5 від 14.01.2014 є власністю Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України, а не банку.

Державне підприємство Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України є саме Клієнтом банку, а не його вкладником чи іншим вигодонабувачем.

Правовий режим коштів на поточному рахунку має особливий статус на відміну від інших видів договорів та рахунків.

Клієнт не обмежений у праві розпоряджатись своїми коштами, крім випадків передбачених законодавством. Постанови державного виконавця чи рішення суду про арешт або про заборону користуватись Державним підприємством Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України коштами на своєму рахунку не існує, а тому Банк грубо порушує права свого Клієнта.

Грошові кошти на поточних рахунках банків не мають ознак строковості.

Це кошти, завдяки яким підприємство підтримує свою «життєдіяльність» і без яких може збанкрутувати. Знаючи про законність вимог Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України, відповідач неправомірно утримує ці кошти і повертати їх законному власнику не збирається.

Також суд наголошує, що аналіз ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказує на те, що цей Закон покликаний врегулювати відносини між вкладниками банку - виключно фізичними особами і органів, що представляють Державу, яка гарантує саме населенню повернення вкладів. З метою повернення вкладів людям був створений Фонд гарантування вкладів, який існує завдяки внескам банків. Адже найбільшим кредитором економіки є населення, яке за сприятливих умов «кредитує» банки. Разом з тим, визначення термінів у ст.2 Закону містить поняття, що за своїм змістом розраховані тільки на фізичних осіб.

Суд зазначає, що Державне підприємство Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України ніякого вкладу у відповідача не мав.

Таким чином, Закон виключає з-під своєї дії тих клієнтів, яким банк надавав розрахунково-касове обслуговування.

Щодо природи договору банківського рахунку

Сам поточний (банківський) рахунок є законодавчо встановленим способом зберігання коштів клієнтів, а можливості такого рахунку є засобом розрахунків з підприємствами, бюджетом тощо.

Гроші, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому на підставі Договору № 7387-ЮР/5 від 14.01.2014 належать Державному підприємству Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, то Основний Закон Держави має пріоритет у застосуванні перед ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ніхто і ніяким чином не має права позбавляти особу користуватись, розпоряджатись і володіти своєю власністю. Відтак, дії відповідача суперечать Конституції і є протиправними.

В ч.1 ст.321 ЦК України сказано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Крім того, надіслання розпорядження Клієнта на виконання платіжного доручення Банком є способом користування і володіння своїм майном.

За ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Тобто, власники поточних (не депозитних, кредитних або інших) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до «відновлення фінансового становища банку», адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання узв'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську" діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що так як вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та те, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів достатніх для виконання розпоряджень про списання станом на момент їх подання (виписка по банківському рахунку позивача), відповідачем не доведено неможливість виконання розпоряджень позивача про перерахування грошових коштів на момент їх подання відповідачу, суд приходить до висновку про задоволення позову про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти позивача на рахунки вказані ним в платіжних дорученнях..

Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжні доручення №1498 від 17.11.2014, №1530 від 17.12.2014, №1515, від 21.11.2014, №1516 від 21.11.2014, №1518 від 28.11.2014, №1523 від 10.12.2014, №1524 від 10.12.2014, №1530 від 17.12.2014, №1 та №2 від 06.01.2015 підлягає задоволенню повністю.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення у відповідності з п. 6.2 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно пункту 6.2. договору за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня після отримання платіжного документа) списання з вини Банку коштів з рахунку Клієнта Банк сплачує Клієнту пеню в розмірі 0.1 процента від відповідної суми за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач не списав кошти з рахунку позивача на вимогу сотаннього, позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 6.2 договору, яка складає 46 822,12 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 46 822,12 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Судом встановлено, що позивач 12.02.2015 через канцелярію суду подав заяву про відмову від позову в частині виконання платіжного доручення від 06.01.2015 про перерахування 1200000,00 грн. та стягнення з відповідача пені в сумі 4800,00 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову зазначає, що статтею 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, які долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з тим, що звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, суд встановив, що заява позивача про відмову від позову підписана уповноваженим представником позивача і ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, а тому суд приходить до висновку, що відмова позивача від позову достатньо мотивована, належно обґрунтована, а тому підлягає прийняттю господарським судом. При цьому суд зазначає, що повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, перевірено і він має право заявити про відмову від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині виконання платіжного доручення від 06.01.2015 про перерахування 1200000,00 грн. та стягнення з відповідача пені в сумі 4800,00 грн., дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне прийняти часткову відмову позивача від позову і припинити провадження у справі в цій частині. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення від 06.01.2015 про перерахування 1200000,00 грн. та стягнення з відповідача пені в сумі 4800,00 грн.

2. В іншій частині позов Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України задовольнити.

3. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Златобанк" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) переказати кошти за платіжними дорученнями Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Липська, буд. 5, код ЄДРПОУ 05907265) №1498 від 17.11.2014, №1530 від 17.12.2014, №1515, від 21.11.2014, №1516 від 21.11.2014, №1518 від 28.11.2014, №1523 від 10.12.2014, №1524 від 10.12.2014, №1530 від 17.12.2014, №1 та №2 від 06.01.2015.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Златобанк" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на користь Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Липська, буд. 5, код ЄДРПОУ 05907265) пеню в сумі 46 822(сорок шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 12 коп. та судовий збір в сумі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 18.02.2015