АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1699/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Лужецька О.Р.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Прохоровій В.С.
за участю: позивача ОСОБА_3
представника відповідача Савіська В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта») про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
в с т а н о в и л а :
Позивач звертаючись до суду з позовом, ставив питання про визнання невиконання ВАТ НАСК «Оранта» вимог підпункту 10.4 пункту 10 загальних умов договору (несвоєчасна відмова у виплаті страхового відшкодування); визнання стану здоров'я страхувальника після травми поважною причиною пропущення 10 денного строку; визнання відмови ВАТ НАСК «Оранта» у виплаті повідомлення страховика страхового відшкодування на підставі пункту 7.1 загальних умов договору (несвоєчасне повідомлення страховика про страховий випадок) та статті 9 пункт 4 «Несвоєчасне повідомлення страховика про страховий випадок або створення страховику страхувальником, вигодо набувачем або застрахованою особою перешкод при визначенні обставин, причин, розміру та характеру шкоди, подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку - безпідставною та необґрунтованою; зобов'язання ВАТ НАСК «Оранта» виплатити страхове відшкодування по договорам добровільного страхування СО № 0620267 - СО № 0620297 з 05.08.2010 року по 04.08.2011 року; СО № 0904301 - СО № 0904325 з 21.09.2010 року по 20.09.2011 року; СО № 0904956 - СО № 0905000 з 21.09.2010 року по 20.09.2011 рік.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року ОСОБА_3 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, де ставив питання про скасування рішення суду, та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Мотивуючи свою вимогу тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Крім іншого, вказувала на те, що судом не було застосовано до відповідача НАСК «Оранта» вимоги ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 4 ст. 10 ЦПК України. У відмові у виплаті НАСК «Оранта» не зазначено, що він порушив строки повідомлення встановлених договором страхування, а визначено, що підставою відмови було несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку та порушення статті 7.1 та 9 п. 4 загальних умов договорів страхування.
Суд безпідставно кваліфікував побутову травму, не як нещасний випадок, а як наслідок необережних і необачних дій, проте противоправних дій, перелічених у договорі, які б могли бути підставою для відмови у виплаті апелянт не вчиняв. При цьому, поняття необережність і необачність, відсутні у переліку пункту № 6 «Винятки із страхових випадків» договору, де чітко перелічені випадки травм на підставі яких страховик має право відмовити у виплаті.
Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги медичне заключення окуліста від 24.09.2013 року № 23984, у апелянта станом на 2013 рік після лікування залишилось 40 відсотків зору, а в 2011 році було ще менше.
Апелянт у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, заперечував проти її задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом при розгляді справи було встановлено, що між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договори добровільного страхування СО № 0620267 - СО № 0620297 з 05.08.2010 року по 04.08.2011 року; СО № 0904301 - СО № 0904325 з 21.09.2010 року по 20.09.2011 року; СО № 0904956 - СО № 0905000 з 21.09.2010 року по 20.09.2011 рік - всього 100 договорів.
Згідно виписки № 16320 із медичної карти стаціонарного хворого з КМКЛШМД від 29.06.2011 року ОСОБА_3 отримав побутову травму 21.06.2011 року (перебував на лікуванні з 21.06.2011 року по 29.06.2011 року), діагноз - закрита травма хребту; забій шийного відділу хребта, струс корінців на рівні С5-С6 спинного мозку зліва, верхній лівобічний монопарез. ОСОБА_3 рекомендовано нагляд та лікування у невропатолога за місцем проживання.
Також згідно виписки з історії хвороби стаціонарного хворого Інституту травматології та ортопедії АМН України від 17.01.2012 року (перебував на лікуванні з 07.12.2011 року по 17.01.2012 рік), діагноз - стійке залишкове явище перенесеної 21.06.2011 року поєднаної хребтово-спінальної травми. ОСОБА_3 виписано під нагляд травматолога та невропатолога за місцем проживання.
17.07.2012 року Правлінням НАСК «Оранта» було - прийнято рішення про відмову у страховій виплаті, з посиланням на те, що про настання страхового випадку страхову компанію було повідомлено невчасно, а саме 24.04.2012 року.
Суд першої інстанції на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду.
Зазначаючи при цьому, що як вимогами ст. 25 Закону України «Про страхування» так і п. 7.1 договорів добровільного страхування, що були укладені між сторонами було визначено, що страхова особа повинна повідомити про настання події яка може бути визнана страховим випадком протягом 10 робочих днів з дня настання цієї події, надати страховику документи, необхідні для встановлення факту, обставин та причини події, що може бути визнана страховим випадком. Звернення до відповідача лише через 10 місяців після настання побутової травми, а саме 16.04.2012 року за відсутності при цьому будь -яких належних та допустимих доказів наданих позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку визначеного умовами договору страхування ( п. 7.1), вказує на правомірність відмови страховика.
Також судом вказувалось на те, що звертаючись до суду позивач у відповідності до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК та ст.3 ЦПК самостійно обрав спосіб захисту своїх прав. У порядку виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом роз'яснювалося позивачу порядок та можливість захисту прав та настання можливих наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій. Однак, будь-яких змін , щодо заявлених вимог позивачем після цього не було здійснено.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт також вказував на те, що однією із причин пропуску строку також була відсутність належним чином завірених виправлень у виписці із медичної картки, які позбавляли його доказів на підтвердження отримання травми.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
У той же час колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції в рішенні на п. 3 Загальних умов страхування на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 108 та Правил добровільного медичного страхування громадян під час поїздок по території України № 82, а відтак і думка суду про те, що побутова травма ОСОБА_3 була непередбачуваною, оскільки настала не внаслідок нещасного випадку, а з необережних, необачних дій самого позивача, свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог позивача.
Слід також зазначити, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування грунтувалася лише на порушенні вимог п. 7.1 загальних умов договорів страхування ( строки звернення).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду наступні висновки суду « побутова травма ОСОБА_3 була непередбачуваною, оскільки настала не внаслідок нещасного випадку, а з необережних, необачних дій самого позивача».
У іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, «побутова травма ОСОБА_3 була непередбачуваною, оскільки настала не внаслідок нещасного випадку, а з необережних, необачних дій самого позивача».
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: