22-ц/775/248/2015(м)

222/1425/14-ц

Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Доценко С.І.

Суддя-доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Сорока Г.П.,

суддів - Баркової Л.Л., Зайцевої С.А.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 12 січня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди 8357,30 грн., у відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., у відшкодування понесених витрат по оплаті авто-товарознавчого дослідження 800 грн., витрати які були понесені на правову допомогу та судовий збір.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач посилався на те, що 22 червня 2014 року в 13:55 год. на автодорозі Запоріжжя-Маріуполь ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу в русі його автомобілю під його керуванням, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів, в результаті чого належний йому автомобіль був технічно пошкоджений та заподіяна йому матеріальна шкода згідно звіту авто товарознавця складає 17857,22 грн. Оскільки вартість ремонтно-відновлювальних робіт визначена у розмірі 24950,50грн., страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування в сумі 13074,56грн. і пообіцяла сплатити ще 3518,64грн. після надання документів про витрати на ремонт автомобіля, а також з урахуванням того, що відповідач сплатив франшизу у розмірі 1000грн., вважає, що відповідач повинен йому додатково сплатити 8357,30грн. і відшкодувати витрати на авто-товарознавче дослідження у розмірі 800грн.

Також вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він переніс моральні переживання за своє життя в момент зіткнення автомобілів, тривалий час не міг використовувати транспортний засіб із-за його пошкодження, хоча дуже потребував його для пересування, раніше використовував автомобіль для особистих потреб (поїздки на роботу, на відпочинок), а також для потреб його сім'ї, для перевезення будівельних матеріалів для дачі, яка знаходиться в іншому населеному пункті с.Садове Володарського району, а також для обслуговування дачі та прилеглої до неї земельної ділянки. У зв'язку з пошкодженням діями відповідача його автомобілю, він вимушений був приймати заходи для пошуку інших засобів пересування, що потребувало додаткових витрат, вимушений був в борг брати кошти для ремонту автомобілю, оскільки страхова компанія у встановлений законом строк не відшкодувала завдану шкоду. Всі ці обставини викликали в нього моральні страждання та нервові перевантаження. Також просив відшкодувати понесені судові витрати по справі.

08 грудня 2014 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про залишення без розгляду його позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у сумі 8357,30 грн. та витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження 800 грн., посилаючись на зміну обставин, що мають значення для вирішення спору, та необхідність підготовки документів.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 29 грудня 2014 року залишено без розгляду частину позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 8357,30 грн. та відшкодування витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження 800 грн.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 12 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Європейський страховий союз», про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2500 грн. та судові витрати в сумі 121,80 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_3 понесених ним витрат на правову допомогу.

Також відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2, понесених ним витрат на правову допомогу у зв'язку із залишенням за заявою позивача частини позовних вимог без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500грн., а з ОСОБА_2 стягнути на його користь, понесені ним, витрати на правову допомогу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 500грн. та відшкодувати, понесені відповідачем, витрати на правову допомогу, заперечення позивача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі справи, рішення суду оскаржує відповідач в частині стягнення моральної шкоди та в частині відмови йому у відшкодуванні витрат на правову допомогу. Позивач з рішенням суду погодився і в решті частини рішення суду ніким не оскаржується. Тому, розглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів перевіряє законність рішення лише в частині стягнення моральної шкоди та відмови відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, а в решті частини законність рішення суду не перевіряє.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 22 червня 2014 року в 13.55 на автодорозі Запоріжжя-Маріуполь, ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги, не надав перевагу у русі автомобілю ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі під його керуванням, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль останнього, чим завдано йому матеріальної шкоди.

Дані обставини підтверджуються постановою Володарського районного суду Донецької області від 11 липня 2014 року про притягнення ОСОБА_3 по даному факту дорожньо-транспортної події до адміністративної відповідальності за ст.124 КУПАП, висновком авто-товарознавчого дослідження щодо оцінки матеріальної шкоди та не оспорювались відповідачем і його представником..

Частково задовольняючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст.ст.23,1167 ЦК України, виходив з того, що моральна шкоди була заподіяна позивачу, оскільки неправомірними діями відповідача було пошкоджено належний позивачу автомобіль, чим йому завдана значна матеріальна шкода. Він тривалий час був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом в своїх інтересах та в інтересах сім'ї, що порушило його звичний спосіб життя та потребувало від нього прийняття додаткових заходів для налагоджування свого життя. Також, з урахуванням того, що зіткнення транспортних засобів відбулося передньою частиною автомобіля, позивач зазнав моральних переживань за своє життя, що також підтверджує завдання йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з даних обставин, та, враховуючи характер і тривалість душевних страждань, а також матеріальний та сімейний стан відповідача, те, що у нього на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що його середній заробіток складає 5243грн., суд дійшов до висновку, що в грошовому виражені розмір компенсації моральної шкоди буде достатнім в сумі 2500грн. і цю суму стягнув з відповідача на користь позивача.

Відмовляючи відповідачу у відшкодуванні, понесених ним, витрат на правову допомогу (а.с.98-101,52-56), суд першої інстанції, керуючись положеннями ч.3 ст.89 ЦПК України, виходив з того, що суду не надано доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача щодо пред'явлення вимог про відшкодування матеріальної шкоди, які за його заявою залишені без розгляду, а тому дійшов до висновку про відсутність передбачених даною нормою права підстав для відшкодування, понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Перевіряючи справу у відповідності з вимогами ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та відмови відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оскільки в даній частині рішення суду випливає з обставин справи, наявних у справі доказам та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Так,згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з проти правною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Зі справи вбачається, що при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така шкода позивачу завдана неправомірними діями відповідача, з вини якого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був технічно пошкоджений належний позивачу автомобіль, що призвело до моральних страждань позивача та порушення звичного способу життя, оскільки він в момент зіткнення транспортних засобів зазнав переживань за своє життя та із-за пошкодження транспортного засобу не міг тривалий час ним користуватися, був вимушений приймати додаткові зусилля для налагоджування свого життя.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер правопорушення, характер та тривалість моральних страждань, майновий стан відповідача, наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною. З урахуванням таких обставин, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 2500грн. При цьому, свій висновок суд у рішенні достатньо повно та мотивовано обґрунтував.

В апеляційній скарзі не наведено будь-яких нових обставин та апеляційному суду не надано нових доказів, які б давали підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зробленої судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, незастосування судом ст.22.3 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів» щодо відшкодування потерпілому моральної шкоди страховою компанією, є безпідставними.

Як вбачається зі справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був технічно пошкоджений автомобіль позивача і завдана йому моральна шкода, відбулася 22.06.2014 року, а ст.22.3, на яку посилається апелянт, втратила чинність з 05.02.2013 року. Станом на час дорожньо-транспортної пригоди питання про відшкодування моральної шкоди регламентовано ст.26-1 даного Закону, відповідно до вимог якої страхова компанія зобов'язана сплатити потерпілій особі моральну шкоду в разі ушкодження здоров'я внаслідок ДТП у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

У даній справі внаслідок ДТП ушкодження здоров'я позивачу не було заподіяно, тому у страхової компанії на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів відсутній обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Також безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою, що подання позивачем заяви про залишення позову про відшкодування матеріальної шкоди без розгляду викликано необґрунтованістю цих вимог.

Відповідно до ч.3 ст.89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Як вбачається зі справи, вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовувались тим, що сума страхового відшкодування не перекриває повністю понесені ним витрати на відновлення пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу (а.с.3-6). Звертаючись до суду із заявою про залишення даного позову без розгляду, позивач посилався на зміну обставин, що впливають на предмет спору, та необхідність збору документів (а.с.86). Подача такої заяви є його правом і не може свідчити про необґрунтованість дій позивача. Крім того, оскільки позов про відшкодування матеріальної шкоди був залишений без розгляду, суд першої інстанції при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди у своєму рішенні не давав правову оцінку обставинам та доказам щодо обґрунтованості вимог про відшкодуванням матеріальної шкоди і у апеляційного суду також відсутні підстави для аналізу і оцінки обставин та доказів щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову відповідачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу у зв'язку із залишенням частини вимог без розгляду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд залишив поза увагою, що позов про відшкодування моральної шкоди задоволений частково і неправильно не відшкодував за рахунок позивача відповідачу понесені ним витрати на правову допомогу пропорційно до частини вимог, у задоволенні яких відмовлено, на думку колегії суддів не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду та відшкодування відповідачу за рахунок позивача витрат на правову допомогу, оскільки право визначення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому вираженні належить суду, який цей розмір визначив з урахуванням положень ст.ст.23,1167,1193 ЦК України, а, тому, з урахуванням того, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є немайновими і ці вимоги задоволені, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування за рахунок позивача відповідачу, понесених ним витрат на правову допомогу.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду в оскаржуваній частині, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 12 січня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Зайцева С.А.