Справа № 352/1084/14-ц

Провадження № 22-ц/779/271/2015

Категорія 43

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Тисменицького РУЮ в Івано-Франківській області, співвідповідач ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 05 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 05 грудня 2014 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Тисменицького РУЮ в Івано-Франківській області, співвідповідач ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно

Стягнуто з позивача судові витрати у сумі 487, 20 грн.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд своєю ухвалою залучив до участі в справі співвідповідача ОСОБА_5, хоча позивач не подавала суду заяви про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів будь яких осіб, чим порушив вимоги ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Також вказала що суд, в залежності від обставин першої чи повторної неявки повинен був відкласти розгляд справи або постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Натомість, суд розглянув справу по суті позову та ухвалив рішення, вказавши при цьому завідомо неправдиві відомості про подання ОСОБА_2 заяви про розгляд справи без участі позивача.

Вважає, що приймаючи рішення суд неповно з'ясував обставини справи. Не прийняв до уваги, що рішенням Тисменицького районного суду від 18.07.2013 року яким визнано недійсними торги від 15.05.2014 року як такі, що порушують права ОСОБА_2 як власника спірного житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 та встановлено факт вибуття спірного майна з володіння власника ОСОБА_2 поза її волею. В силу ст. 388 ЦК України всі наступні набувачі не мають законних прав на спірне майно, навіть якщо вони придбали таке майно на підставі цивільно-правових правочинів. При цьому з урахуванням роз'яснень Пленуму ВВСУ від 07.02.2014 року позивач правильно заявила позовні вимоги про витребування спірного майна з незаконного володіння ОСОБА_3, оскільки воно перейшло до нього від осіб, які не мали права його відчужувати.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

На підставі акта проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу ДВС Тисменицького районного управління юстиції 16.05.2012р. державним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Колтун C.B. 22 травня 2012 року видано ОСОБА_7 свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, виданого 29 травня 2012 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2

Судом першої інстанції встановлено, що на даний час свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 22.05.2012р. не скасовано і судом не визнано недійсним.

Рішенням виконкому Чукалівської сільської ради від 10.07.2012р. проведено поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 на домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 (а.с. 13) і на підставі даного рішення ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності, що засвідчено витягом від 29.05.2012р. (а.с. 10,13).

23.07.2013р. реєстраційною службою Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності, що засвідчено витягом від 23.07.2013р.

Рішенням Тисменицького районного суду від 18.07.2013р. (а.с. 6-8), яке набрало законної сили 13 вересня 2013 року визнано недійсними прилюдні торги проведені 15.05.2012р. Івано-Франківською філією ПП Спеціалізоване підприємство «Юстиція» щодо примусової реалізації домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1-АДРЕСА_3, а також незавершеного будівництва будівель.туалету, котельні та складу в с. Чукалівка Тисменицького району.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 29.07.2013р. знято заборону на відчуження домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1-АДРЕСА_3, незавершеного будівництва будівель туалету, котельні та складу АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7 Ухвалу суду допущено до негайного виконання (а.с.84). Згодом ухвалою Апеляційного суду Івано-Франквської області від 21 серпня 2013 року дану ухвалу скасовано.

Згідно договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчених 20 серпня 2013 року приватним нотаріусом Тисменицького РНО ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №№400 та 399 (а.с. 19,20, 92.93), ОСОБА_5 продала ОСОБА_3 будинковолодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку позначеного літерою «А» загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 39,4 кв.м., сарай позначено літерою «Б» та огорожу №1 та земельну ділянку розміром 0,0182 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Судом першої інстанції також з'ясовано, що в даному спорі позивачка не була стороною договору, кошти за продаж квартири не отримувала. Покупець спірного майна договір купівлі-продажу укладав з ОСОБА_5, яка отримала кошти за відчужене майно. ОСОБА_3 до укладення договорів оглядав майно, спілкувався із сусідами позивачки, яким було відомо про продаж майна та повідомляв їх про намір придбати спірне майно, однак ніхто його не інформував про існування будь-яких майнових спорів чи існування заборон. Станом на час укладення договорів купівлі-продажу в реєстрах відсутня інформація про обтяження на об'єкт нерухомого майна будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Обгрунтовано суд першої інстанції при вирішенні даного спору зіслався на п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» в якому зазначено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив Обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Спірне майно було відчужене ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 за відплатним договором купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, в момент укладення цього договору покупець не сумнівався і не міг сумніватись у відсутності права ОСОБА_5, як продавця, на продаж будинковолодіння та земельної ділянки, зважаючи на те, що остання була власником майна, в неї була вся технічна документація на майно з якою він особисто знайомився, а нотаріусом перевірено правовстановлюючі документи на майно та реєстри заборон.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 особисто купував та оглядав житловий будинок, спілкувався із сусідами щодо можливості придбання спірного майна, та купив дане майно на підставі документів, які у встановленому законом порядку не були визнані недійсними чи скасовані.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачкою та її представником не доведено і в суді не встановлено факту вибуття спірного майна з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поза їх волею, тому відсутні передбачені законом підстави для витребування цього майна від добросовісного набувача ОСОБА_3 З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 05 грудня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Вакарук

П.І. Проскурніцький