ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2015 р.Справа № 915/1437/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді С.В. Таран,
Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,
при секретарі судового засідання Г.Є. Белянкіній
за участю представників сторін:
від прокуратури - О.А. Лянна, посвідчення №005252 від 22.09.2012;
від позивача - Н.А. Десятова, довіреність №387 від 30.12.2014;
від відповідача (Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області) - участі не брали;
від відповідача (комунального підприємства "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації") -участі не брали;
від відповідача (публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго")- Д.С. Пронь, довіреність №01/53-2116 від 26.12.2014;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2014
у справі №915/1437/14
за позовом: Фонду державного майна України
до відповідачів:
- Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області;
- комунального підприємства "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації";
- публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго";
про визнання недійсними рішення, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання незаконним та скасування запису про державну реєстрацію права власності
за участю прокурора міста Миколаєва
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2014 у справі №915/1437/14 (суддя Л.І. Васильєва) позовні вимоги задоволено: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 18.08.2011 №53; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 24.03.2009 серії САС №317735; визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на майно від 06.09.2011 серії САЕ №322410, видане виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області; визнано незаконним та скасовано запис комунального підприємства "Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації" №395 в книзі 3, реєстраційний номер 26424632, тип об'єкта: нежитлова будівля, будівля гідроелектростанції, що розташований за адресою: Миколаївської обл., Первомайський район, с. Мигія, вул. Колгоспна, 42 за ПАТ "Миколаївобленерго" (том ІІІ а.с. 202-211).
Не погодившись з прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі- ПАТ "Миколаївобленерго") звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2014 у справі №915/1437/14 скасувати повністю і припинити провадження у справі на підставі пунктів 1 та 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 17.02.2015 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав; представники позивача та прокуратури проти її задоволення висловили заперечення; інші представники відповідачів участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №00066954 від 03.02.2015, №06286062 від 27.01.2015 (том IV а.с. 8,9).
Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача (ПАТ "Миколаївобленерго"), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
На підставі указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України», наказу Міністерства економіки України від 14.06.1995 №75 «Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення» наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 31.08.1995 №170 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» засновано на базі державного енергопостачального підприємства «Миколаївобленерго» Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Миколаївобленерго» (том І а.с.214).
Цим же наказом затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Миколаївобленерго" (том І а.с.217-220).
Згідно пунктів 3.3, 4.1 статуту Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», затвердженого заступником міністра енергетики та електрифікації України 31.08.1995 та зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 06.09.1995, компанія є правонаступником державного підприємства «Миколаївобленерго»; її засновником є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України і володіє 100% акцій (том І а.с.221-228).
Компанія є власником, зокрема, майна, переданого йому засновником у власність (пункт 3.5 статуту Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»).
Наказом Фонду державного майна України від 17.03.1997 №11-ДПК відповідно до статті 12 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та указу Президента України від 04.04.1995 №282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» прийнято рішення про приватизацію майна об'єкту, який перетворено у відкрите акціонерне товариство у процесі корпоратизації, шляхом продажу акцій ДАЕК "Миколаївобленерго" (том І а.с.212).
У квітні 2011 р. відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» та на підставі рішення загальних зборів акціонерів відкрите акціонерне товариство «Миколаївобленерго» було перейменовано у публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго».
Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ "Миколаївобленерго", затвердженого загальними зборами акціонерів 06.04.2011 (протокол №20) та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради 14.04.2011, ПАТ "Миколаївобленерго" є правонаступником всіх прав та зобов'язань відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (том ІІІ а.с.194).
На даний час державі в особі Фонду державного майна України належить 70 % акцій вказаного товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах на 26.11.2013 (том І а.с.260).
Із матеріалів справи також вбачається, що Мигіївська ГЕС розташована на р.Північний Буг в с.Мигія Первомайського району Миколаївської області в 235 км від гирла річки та функціонує без утворення водосховища, побудована у 1924-1925 рр. (том І а.с.97, 135-184).
Рішенням виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 12.02.2009 №1 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна-будівлю ГЕС по вул. Колгоспна, 42 в с. Мигія Первомайського району Миколаївської області відкритому акціонерному товариству Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» (том І а.с.29).
На виконання вказаного рішення виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №317735 від 24.03.2009, згідно якого зареєстровано за відкритим акціонерним товариством енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» право власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, яка знаходиться за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, с. Мигія, вул. Колгоспна, буд.42 (том І а.с.31).
Однак рішенням Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 21.03.2014 №1 скасовано рішення виконавчого комітету Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (том І а.с.37).
Предметом спору у даній справі є, зокрема, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №317735 від 24.03.2009, видане на підставі рішення виконавчого комітету Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №1 від 12.01.2009.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до статей 52, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради; рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Правова позиція стосовно того, що рішення виконавчого комітету з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою і раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим в межах її повноважень, викладена в пункті 4.1 рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Рішення Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 21.03.2014 №1 на даний час не визнано недійсним, нечинним, неправомірним чи незаконним. При цьому, правомірність його прийняття не є предметом даного спору.
За таких обставин та враховуючи те, що скасування рішення виконкому Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області від 12.02.2009 №1 (яке стало підставою для видачі спірного свідоцтва) тягне за собою визнання недійсним свідоцтва серії САС №317735 від 24.03.2009 про право власності на спірний об'єкт нерухомості, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині.
Погоджується суд апеляційної інстанції також з висновком Господарського суду Миколаївської області щодо задоволення решти позовних вимог з огляду на таке.
ПАТ "Миколаївобленерго" звернулось до Мигіївського сільського голови з листом №01/14-4872 від 01.08.2011, в якому просило у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи з відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» на публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» виготовити нове свідоцтво про право власності на будівлі та споруди Мигіївської ГЕС, які розташовані за адресою: вул. Колгоспна, 42, с. Мигія, Первомайський район, Миколаївської області (том ІІІ а.с.192).
До вказаного листа публічним акціонерним товариством "Миколаївобленерго" були додані наступні документи:
-витяг із статуту ПАТ "Миколаївобленерго";
-копія свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ "Миколаївобленерго";
-копія довідки з ЄДРПОУ;
-копія свідоцтва про право власності серії САС №317735 від 24.03.2009.
Акт органу місцевого самоврядування може бути визнаний недійсним (незаконним), скасованим лише за наявності таких умов, як: його невідповідності вимогам чинного законодавства, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Підпунктом 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про органи місцевого самоврядування в Україні" надає виконавчому органу сільської ради делеговані повноваження по здійсненню обліку відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна на час прийняття оспорюваного рішення регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від N7/5 від 07.02.2002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.02.2002 за №157/6445 (далі- Тимчасове положення).
Згідно з пунктом 8.1 вказаного вище Тимчасового положення (в редакції, що діяла на момент прийняття оспореного рішення) органами місцевого самоврядування проводиться оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.
В порушення пункту 8.2 Тимчасового положення до заяви про оформлення права власності на нерухоме майно заявником не було додано матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до пункту 6 додатку 2 до Тимчасового положення свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, включено до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Враховуючи те, що виконавчим комітетом прийнято спірне рішення на підставі свідоцтва про право власності серії САС №317735 від 24.03.2009, що визнано судом недійсним та яке видано на підставі рішення виконавчого органу ради, скасованого Мигіївською сільською радою, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Мигіївської сільської ради від 18.08.2011 №53.
Як наслідок, обґрунтовано визнано незаконним і свідоцтво про право власності на майно від 06.09.2011 серії САЕ №322410, видане виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, оскільки підставою для його видачі слугувало рішення виконавчого комітету зазначеної ради від 18.08.2011 №53.
З огляду на визнання незаконним судом свідоцтва про право власності на майно серії САЕ №322410 від 06.09.2011 підставно задоволено Господарським судом Миколаївської області і похідні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування запису (реєстраційний №26424632) комунального підприємства «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Колгоспна, 42 у с.Мигія Первомайського району Миколаївської області за ПАТ «Миколаївобленерго».
Доводи апеляційної скарги про те, що Мигіївська ГЕС є власністю ПАТ «Миколаївобленерго» до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки скаржником не надано жодного доказу на підтвердження того, що під час корпоратизації зазначений об'єкт увійшов до статутного фонду товариства.
Водночас згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» державне майно, що перебуває на балансі господарських товариств і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій є об'єктом управління державної власності. Водночас в силу частини першої статті 7 вказаного Закону саме на Фонд державного майна України покладено обов'язок забезпечити захист майнових прав держави, а тому позивач вправі звернутись з відповідним позовом до суду.
Стосовно застосування строку позовної давності, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
До винесення місцевим господарським судом рішення ПАТ «Миколаївобленерго» подано заяву про застосування строків позовної давності (том І а.с.133-134).
Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Із матеріалів справи вбачається, що про прийняття оспорюваного рішення виконавчим комітетом Мигіївської сільської ради позивач дізнався з листа Служби безпеки України від 28.02.2014, про що свідчить вказаний лист, отриманий позивачем 03.03.2014 (том І а.с.39) та претензія, направлена на адресу виконкому Мигіївської сільської ради від 06.03.2014 (том І а.с.35-36). Відтак позивачем цей строк не пропущений.
Що стосується свідоцтва про право власності серії САС №317735 від 24.03.2009, то рішення, на підставі якого воно було видане, скасоване Мигіївською сільською радою 21.03.2014, а тому строк позовної давності на звернення з вимогою про скасування зазначеного свідоцтва позивачем також не пропущений.
Посилання скаржника на непідвідомчість даного спору господарським судам колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду до уваги не приймається з огляду на таке.
У вирішенні питання про те, чи є даний спір господарським та чи підлягає він вирішенню в порядку господарського судочинства, апеляційний господарський суд виходить з положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Під поняттям „справа адміністративної юрисдикції", наведеного у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (інформаційний лист Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005).
Справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції, повинні розглядатись господарськими судами на загальних підставах.
У пункті 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що до таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх речових прав, посилаючись на те, що зазначене в оспорених рішенні і свідоцтвах про право власності майно належить саме йому; вимога ж про скасування запису про державну реєстрацію права власності носить похідний характер від цих вимог.
Правовідносини між сторонами не надають спору, що з них виник, публічно-правового характеру, оскільки повноваження, які реалізуються органами місцевого самоврядування у відносинах в межах даного спору, не є владними, а мають лише організаційно-розпорядчий характер. На відносини сторін у даній справі не поширюється визначена пунктом 2 статті 4, пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів, тому, за приписами статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, цей спір підлягає вирішенню господарськими судами України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України №6/71-Н від 28.10.2010, №5017/1199/2012 від 22.10.2012.
Враховуючи викладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду даного господарського спору місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм права, відтак підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2014 колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2014 у справі №915/1437/14 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2015.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя М.А. Мишкіна