Справа № 127/5236/14-ц Провадження № 22-ц/772/176/2015Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.
Категорія 27Доповідач Береговий О. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Берегового О.Ю.,
суддів: Іванюка М.В., Панасюка О.С.,
за участю секретаря: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Вектор Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання правочину недійсним,
встановила:
В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 26.06.2008 р. між ВАТ «Сведбанк» і (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та фізичною особою ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0101/0608/88-157 відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 45000,00 доларів США строком до 25 червня 2018 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 річних.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором в цей же день 26.06.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір №0101/0608/88-157-Z-01, відповідно до якого останній передав Банку в іпотеку наступне майно, а саме: трьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 загальною площею 73,5 кв. м.; житловою площею 47,8 кв. м., що належить іпотекодавцю на праві власності.
Сторони оцінили предмет іпотеки в 368519,00 грн., що за курсом НБУ на день укладення іпотечного договору становило в еквіваленті 75999,00 доларів США.
28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації.
Того ж дня між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_2 за кредитним договором №0101/0608/88-157 від 26.06.2008 року відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи».
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 10.02.2014 р. утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 37711,59 доларів США, що еквівалентно 321611,97 грн.; по відсотках у розмірі 4501,45 доларів СІЛА, що еквівалентно 38389,27 грн. та пеня в розмірі 720,61 долар США, що становить 6145,51 грн., позивач просив в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме трьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 загальною площею 73,5 кв. м.; житловою площею 47,8 кв. м., що належить Іпотекодавцю на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності, а також стягнути понесені витрати по сплаті судового збору.
09.08.2014 року представник за довіреністю ОСОБА_2- ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Омега Банк» (правонаступника ВАТ «Сведбанк»), TOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання правочину недійсним, а 01.09.2014 року звернувся до суду з заявою про зміну підстав позовних вимог до зустрічної позовної заяви.
В обґрунтування зустрічного позову посилався, на те, що договори факторингу укладені між ПАТ «Омега Банк» (правонаступника ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» суперечить нормам чинного законодавства та є недійсними.
Також просив, враховуючи положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відмовити позивачу по первісному позову в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року первісний позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №0101/0608/88-157 від 26.06.2008 р. в розмірі 366146,75 грн., а саме:
· за кредитом - 321611,97 грн.;
· по відсотках - 38389,27 грн.;
· пені - 6145,51 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв. м., житловою площею 47,8 кв. м., що належить ОСОБА_2 на праві власності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 325326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, Юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, буд.14) шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна. Виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки проводити після закінчення дії закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного:
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.06.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №0101/0608/88-157 у відповідності до якого останній отримав грошові кошти в розмірі 45000,00 доларів США (т.1 а.с. 12).
В якості забезпечення зобов'язань за даним кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір №0101/0608/88-157-Z-01 від 26.06.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за номером 3735, відповідно до якого позичальник ОСОБА_2 надав в іпотеку кредитору належне йому на праві власності майно - а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 оціночною вартістю 368519,00 грн. (т.1 а.с. 13).
Відомості про заборону на відчуження предмету іпотеки у зв'язку з обтяженням її договором іпотеки в цей же день - 26.06.2008 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна і до Державного реєстру тек, що підтверджується наявними в справі копіями витягів з цих реєстрів, (т.1 14-15).
Копією виписки з протоколу №19 спостережної ради АТ «Сведбанк» (публічне) (у формі заочного голосування), підсумки якого підбито 20.11.2012 року підтверджено, що радою вирішено відступити компаніям групи «Укрборг», зокрема ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», права вимоги (в тому числі й за договорами забезпечення) за кредитними договорами фізичних осіб станом на 29.10.2012 року (п.2). У п.4 протоколу зазначено, що компанії групи «Укрборг», яка придбає право вимоги згідно з цим рішенням, надано дозвіл на наступне відступлення ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості до боржників в цілому, так і будь-якої частини (т. 1, а.с. 208-211).
28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15 згідно з яким ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК Вектор Плюс» свої права вимоги по кредитних договорах, зазначених в реєстрі заборгованості боржників, на умовах «як є», у зв'язку з чим останнє отримало право нараховувати боржникам, як новий кредитор проценти, комісії, штрафні санкції, інші обов'язкові платежі, а також право грошової вимоги нарахованих та несплачених платежів. У цьому договорі зазначено, що наступне відступлення права вимоги заборгованості, що є предметом даного договору, допускається виключно за умови отримання ТОВ «ФК «Вектор Плюс» від ПАТ «Сведбанк» попереднього письмового дозволу спостережної ради ПАТ «Сведбанк» (т.1 а.с. 20). Такий дозвіл спостережна рада надала.
В цей же день 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір відступлення прав за іпотечними договорами, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (реєстровий номер 6970). Згідно з вказаними договорами ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК Вектор Плюс» права вимоги, які перелічені в додатку №1 до цього договору, де зазначено також і укладений з ОСОБА_2 договір іпотеки №0101/0608/88-157-Z-01 від 26.06.2008 року. У договорі відступлення прав за іпотечними договорами: ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зазначено, що до останнього перейшли всі права й зобов'язання ПАТ «Сведбанк» на підставі іпотечних договорів, обсязі й на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (яким є дата підписання договору).
Того ж дня, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклало договір факторингу з Товариством «Кредитні ініціативи». Згідно з цим договором ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги по кредитних договорах, зазначених в реєстрі заборгованості боржників. У договорі зазначено, що загальна сума прав вимоги, що відступається, визначається в день передачі, який є днем укладення цього договору по акту прийому-передачі реєстру заборгованості боржників. Факт переходу за цим договором до ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги заборгованості ОСОБА_2 за укладеним ним з ПАТ «Сведбанк» кредитним договором підтверджено витягом з реєстру відповідного змісту (т.1 а.с. 27).
Також, 28.11.2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір відступлення прав за іпотечними договорами, якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний №2187. Згідно з цим договором, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за іпотечними договорами, які наведено в додатку № 1 до цього договору, де зазначено також і укладений з ОСОБА_2 договір іпотеки від 26.06.2008 року. У договорі відступлення прав за іпотечними договорами між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» зазначено, що до останнього перейшли всі права ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за іпотечними договорами, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором (яким є дата підписання цього договору) (т.2 а.с. 129).
Копією витягу з державного реєстру іпотек №39235282 від 10.12.2012 року підтверджено факт зміни іпотекодержателя з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на ТОВ «Кредитні ініціативи» у зв'язку з відступленням права вимоги за укладеними між ними 28.11.2012 року договором.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Вектор Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання правочину недійсним виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 515 ЦК України передбачено обставини за яких заміна кредитора не допускається, зокрема заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
З матеріалів справи вбачається, а також вірно встановлено судом першої інстанції, що під час укладання договору між ТОВ «ФК Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року, недійсність якого просить визнати ОСОБА_2, сторонами було дотримано порядок укладання такого договору. Підстави для визнання його недійсним колегією суддів не встановлені.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надано доказів на підтвердження того, що на момент укладення договору іпотекодержателем по іпотечному договору було ТОВ «Вектор плюс», оскільки копією виписки № 1 з протоколу № 19 спостережної ради АТ «Сведбанк» від 20 листопада 2012 року, згідно якої наглядовою радою ПАТ «Сведбанк» надано дозвіл ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на продаж в подальшому кредитного портфелю простроченої заборгованості в тому числі і всі права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором від 26 червня 2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи».
Не приймаються також до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що договори факторингу суперечать положенням ст. 1078 ЦК України, в зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним договору про передачу прав за іпотечним договором, оскільки, як вбачається з даних договорів, до нового кредитора перейшло право грошової вимоги за кредитним договором, а договір іпотеки було укладено у забезпечення зобов'язання ОСОБА_2 саме за кредитним договором.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення первісних позовних вимог, оскільки зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язаннь стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками та пенею з останнього, за рахунок предмету іпотеки, а отже позов є доведеним та обгрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 10.02.2014 року загальна заборгованість ОСОБА_2 відповідно до кредитного договору №0101/0608/88-157 від 26.06.2008 року становить 43818,96 доларів США, що по курсу НБУ на 10.02.2014 року становить 373696,85 грн., що спростовує посилання заявника в частині відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження відповідної суми заборгованості.
Судом встановлено, що 15 листопада 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало на адресу ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень кредитного договору (а.с. 18-19). Однак відповідач дану вимогу не виконав.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, встановивши, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 26 червня 2008 року належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла зазначена вище заборгованість та позивач, який відповідно до договору факторингу від 28 листопада 2012 року і договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, набув право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Що стосується розрахунку заборгованості за договором кредиту в іноземній валюті, то колегія суддів вважає за необхідне пояснити наступне:
Відповідно до положень ч. 2 ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 30 травня 2007 р. № 200; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2007 р. за № 656/13923), Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.
Згідно зі ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст. 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.
Таким чином судом першої інстанції дотримано порядок визначення заборгованості в іноземній валюті, зазначивши в резолютивній частині рішення розмір суми, в рахунок якої звертається стягнення в національній валюті.
Разом з тим, згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Таким чином, відсутність у ТОВ «Кредитні ініціативи» ліцензії на здійснення валютних операцій, не позбавляє його можливості отримувати відповідні валютні платежі, що спростовує доводи апелянта у цій частині.
Поряд з іншим, колегія суддів звертає увагу також на те, що пунктом 1 частини 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя/ або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Положення зазначеного Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки як ОСОБА_2 так і його представник, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надали відповідних доказів на підтвердження того, що трьохкімнатна квартира за АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв. м.; житловою площею 47,8 кв. м., з урахуванням зазначеного в матеріалах справи місця проживання позивача в м. Івано-Франківськ, використовується як місце його постійного проживання і у нього у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: