Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року Справа № П/811/4331/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0000062205.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення неправомірним оскільки ТОВ "Агроспецсервіс" не порушувало вимог Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Так, позивач наголошує на тому, що податковим органом неправильно розтлумачено вимоги вказаного Закону та невірно обраховано строки поставки товару за імпортним контрактом та строки надходження валютної виручки позивачеві за експортним контрактом.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі.

Такі заперечення мотивовано тим, що за результатами перевірки позивача податковим органом було виявлено факт порушення ТОВ "Агроспецсервіс" статтей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року по експортному контракту №1004-14 від 10 квітня 2014 року та імпортному контракту №UA 06-2013 MONINT від 26.11.2012 року. За таких умов, вважає відповідач, ним правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення та нараховано позивачеві пеню на загальну суму 39 345,36 грн (а.с.40-41).

У судовому засіданні представники відповідача також заперечували проти позову

За клопотаннями представника позивача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.83).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецсервіс" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 20 серпня 1997 року (а.с.13).

З 13 по 17 листопада 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агроспецсервіс" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контрактах №1004-14 від 10 квітня 2014 року укладеного з фірмою-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) та імпортному контракту №UA 06-2013 MONINT від 26.11.2012 року Monsanto International Sarl (Швейцарія) за період з 01 листопада 2012 року по 31 жовтня 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 20 листопада 2014 року №3/11-23-22-05/23693922, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем статей 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року за експортним контрактом №1004-14 від 10 квітня 2014 року, укладеним з фірмою-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) та статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23 вересня 2004 року за імпортним контрактом №UA 06-2013 MONINT від 26.11.2012 року, укладеним з Monsanto International Sarl (Швейцарія) (а.с.16-22).

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення № 0000062205 від 02 грудня 2014 року, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями на загальну суму 39345,36 грн. (а.с.15).

Спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про те, що під час виконання умов зазначених контрактів було порушено граничні строки поставки товару та строки повернення валютної виручки, визначені Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Так, пеню в сумі 19868,52 грн позивачеві нараховано внаслідок надходження ТОВ „Агроспецсервіс" товару за імпортним зовнішньоекономічним контрактом у строк, що перевищує 90 днів з моменту здійснення авансового платежу за такий товар.

Надаючи правову оцінку таким твердженням податкового органу, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23 вересня 1994 року № 185/94 встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина четверта статті 2 вказаного Закону).

Так, відповідно до постанови Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту оплати товару.

Тобто, операції з купівлі товарів за кордоном на умовах попередньої (авансової) оплати передбачають поставку придбаного товару до покупця у термін до 90 календарних днів з моменту попередньої (авансової) оплати такого товару.

Суд наголошує, що за загальноправовими принципами перебіг такого строку повинен починатися з дня, наступного за днем здійснення попередньої оплати товару.

Викладене узгоджується з приписами пункту 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої Постановою Правління

Національного банку України 24 березня 1999 року № 136, за якими відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у пункті 3.1 цієї Інструкції.

Між ТОВ «Агроспецсервіс» (покупець) та компанією-нерезидентом Monsanto International Sarl (Швейцарія) (продавець) укладено контракт №UA 06-2013 MONINT від 26 листопада 2012 року на поставку продукції (посівного матеріалу) на загальну суму 471 720 доларів США (а.с.23).

Відповідно до додатку 1 до даного договору Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 471 720 дол. США до 20 грудня 2012 року (а.с.24).

На виконання умов контракту № UA 06-2013 MONINT, ТОВ «Агроспецсервіс» 18 грудня 2012 року здійснено попередню оплату за придбаний товар в сумі 471720 доларів США, що складало 3770457,96 грн (а.с. 74).

Відтак, з 19 грудня 2012 року розпочався перебіг визначеного статтею 2 Закону 90-денного строку для поставки товару за імпортними операціями позивача.

Принагідно суд зазначає, що у судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання представника позивача на те, що відповідачем здійснювався відлік такого строку з 18 грудня 2012 року.

Відповідно, згідно з обрахунками податкового органу, з яким погоджується суд, останнім днем такого строку стало 18 березня 2013 року.

Натомість, згідно вантажно-митної декларації № 901050000/2013/001737, поставка товару на загальну суму 114 860 доларів США, так само як і повернення 356860,00 доларів США попередньо сплачених позивачем коштів, відбулися 19 березня 2013 року, тобто з одноденним порушенням визначеного Національним банком України строку (а.с. 25,75).

Під час проведення перевірки висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, наявність якого передбачена статтею 2 Закону, не надавався.

Відповідальність за порушення вищезазначеного терміну на отримання попередньо оплачених товарів встановлена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

За таких умов суд доходить висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачеві пені за порушення встановленого Національним банком України відповідно до статті 2 Закону строку в розмірі 0,3 відсотка від суми вартості недопоставленого у встановлений строк товару (471720 доларів США х 0,3%= 1415,16 доларів США, що на час виникнення прострочення складало 11311,37 грн).

Суд при цьому критично оцінює позицію відповідача щодо нарахування позивачеві пені за прострочення поставки товару на суму 8557,15 грн за 20 березня 2013 року (а.с.83).

Так, податковий орган вважає, що днем повернення позивачеві коштів в сумі 356860,00 доларів США, на які нараховувалася відповідна сума пені, є 20 березня 2013 року - день зарахування на рахунок ТОВ „Агроспецсервіс" коштів від обов'язкового продажу 356860,00 доларів США (а.с.77).

Суд наголошує, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і поверненням передоплати.

Так, матеріалами справи підтверджено, що фактичне повернення коштів позивачеві контрагентом-нерезидентом відбулося 19 березня 2013 року, що посвідчується платіжним SWIFT дорученням (а.с.25).

Крім того, згідно довідки, виданої ПАТ „Укрінбанк", кошти в сумі 356860,00 доларів США - повернення частини попередньої оплати в рамках контракту №UA 06-2013 - були зараховані на кореспондентський рахунок ПАТ „Укрінбанк" 19 березня (а.с.82).

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів визначається як рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів, як платіжне доручення.

Платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30 статті 22 зазначеного Закону).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

Пунктом 22.4 цієї ж статті вказаного Закону визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено строки проведення переказу банком та встановлено, зокрема, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (пункт 8.1).

Викладене дає підстави вважати, що припинення зобов'язання та фактичне повернення коштів позивачеві відбулося саме 19 березня 2013 року, а не 20 березня 2013 року, як про це стверджує відповідач.

За таких умов у податкового органу відсутні правові підстави для нарахування позивачеві пені в сумі 8557,15 грн.

Водночас, суд вважає за необхідне дати правову оцінку твердженням податкового органу про порушення позивачем строків розрахунків за експортними операціями ТОВ „Агромпецсервіс" та перевірити наявність правових підстав для нарахування позивачеві пені за дводенне порушення строків розрахунків за експортними операціями на суму 19476,84 грн.

Так, 10 квітня 2014 року між ТОВ «Агроспецсервіс» (продавець) та компанією-нерезидентом Prianex Holdings Limited (Кіпр) (покупець) укладено контракт № 1004-14 на поставку кукурудзи українського походження врожаю 2013 року на загальну суму 3150000,00 доларів США (а.с.26-29).

Серед іншого, пунктом 2 контракту передбачено, що покупець здійснює оплату за товар за даним контрактом на підставі виставлених продавцем інвойсів (рахунків), шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця протягом п'яти календарних днів з дати виставлення інвойсу.

На виконання умов вищезазначеного контракту ТОВ „Агроспецсервіс" 17 червня 2014 року здійснило поставку кукурудзи контрагентові на суму 249930,45 доларів США (2936206,42 грн), що підтверджується вантажно-митною декларацією № 5040200000/2014/001938 (а.с.19).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Беручи до уваги вищевикладену правову позицію щодо початку перебігу строку для зарахування виручки на валютний рахунок резидента з дня, наступного за днем митного оформлення експортованої продукції, суд наголошує, що останнім днем для зарахування виручки на рахунок позивача у розумінні статті 1 Закону слід вважати 15 вересня 2014 року.

В судовому засіданні встановлено, що розраховуючи дні порушення строків надходження валютної виручки на рахунки позивача, відповідач виходив з дати надходження виручки на поточний рахунок ТОВ „Агроспецсервіс" в гривневому еквіваленті від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України, залишивши поза увагою надходження вказаних коштів на кореспондентський рахунок банку та на розподільчий рахунок позивача (а.с.72)

Так, відповідач стверджує, що днем зарахування виручки на рахунок позивача слід вважати 17 вересня 2014 року - день надходження виручки на поточний рахунок ТОВ „Агроспецсервіс" після продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України (а.с. 72).

При цьому податковий орган посилається на постанову Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року №515 встановлено вимогу щодо 100-відсоткового обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті за розрахунками за операціями з експорту та імпорту товарів.

Водночас, суд вважає юридично помилковою зазначену позицію відповідача з огляду на таке.

Стаття 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у сув'язі з приписами вищезазначеної постанови Національного банку України від 16 листопада 2012 року № 475, передбачає зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що банки відкривають своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Згідно пункту 3 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 17 червня 2004 року за № 280, за рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

Зокрема, згідно класу 2 "Операції з клієнтами" Плану рахунків рахунок 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" призначено для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень.

Згідно пункту 1.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада .2003 року № 492 (зареєстрована в Мінюсті України 17.12.2003 року за № 1172/8493) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

При цьому поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій (пункт 5.2. Інструкції).

Відповідно до пункту 5.3. Інструкції 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються, в тому числі, кошти через розподільні рахунки перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

З аналізу зазначених норм у їх системному зв'язку суд дійшов висновку, що датою зарахування валютної виручки на рахунок резидента слід вважати дату її зарахування на відповідний розподільчий рахунок суб'єкта господарювання.

Суд бере до уваги той факт, що валютна виручка від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами підлягає обов'язковому продажу, з розподільчого рахунку резидента (позивача) на поточний рахунок перераховуються кошти вже не лише у іноземній валюті, а і у національній, до того ж - з вирахуванням комісійної винагороди банку від продажу валютних коштів. За таких умов усі подальші операції з грошовими коштами після їх первинного надходження на розподільчий рахунок резидента, у тому числі їх перерахування на поточний рахунок, є вторинними.

Відтак, належним виконанням статті 1 Закону „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є надходження на рахунок резидента (позивача) виручки саме в іноземній валюті.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на лист Національного банку України від 05 грудня 2012 року, оскільки ним визначено момент зняття банком експортної операції резидента з контролю, а не момент надходження валютної виручки резидента (позивача) від продажу товарів за зовнішньоекономічним контрактом.

Матеріалами справи підтверджено, що кошти в сумі 258094,90 доларів США були зараховані на розподільчий рахунок ТОВ „Агроспецсервіс" №26031620700807 16 вересня 2014 року (а.с. 31, 32).

Водночас, відповідна сума коштів була перерахована контрагентом позивача 15 вересня 2014 року та надійшла на кореспондентський рахунок ПАТ „Промінвестбанк" о 18-54 15 вересня 2014 року (у післяопераційний час).

У матеріалах справи наявне SWIFT-повідомлення банку контрагента позивача від 15 вересня 2014 року на суму 258094,90 доларів США, яким банк-одержувач було сповіщено про направлення валютної виручки клієнта даного банку (а.с.32).

Зазначений документ містить відомості про призначення платежів та іншу необхідну інформацію (посилання на експортний контракт, реквізити покупця і одержувача грошових коштів, банківські виписки, інвойси).

Суд бере до уваги вищезазначені положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та наголошує, що на підставі свіфт-повідомлення банк-кореспондент зараховує отриману валюту на свій кореспондентський рахунок, та з нього протягом одного операційного дня здійснює зарахування валютної виручки на рахунок клієнта зі складанням виписки банку.

Грошові кошти від контрагента позивача надійшли до банку 14 вересня 2014 року, і банк, що обслуговує рахунки ТОВ „Агроспецсервіс", прийняв відповідне платіжне доручення. Отже, вказані платіжні доручення є підтвердженням того, що датами здійснення валютування та прийняття до виконання банком документа на переказ коштів, а відтак - і датою надходження позивачеві валютної виручки, слід вважати 14 вересня 2014 року.

Однак, з причин, які не залежали від позивача, таке перерахування коштів на його розподільчий рахунок було здійснене наступного операційного дня.

Оскільки валютна виручка позивача була фактично перерахована його контрагентом-нерезидентом у строк, визначений частиною першою статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для донарахування ТОВ „Агроспецсервіс" пені на підставі статті 4 вказаного Закону на суму 19476,84 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність спірного рішення в частині нарахування позивачеві пені на суму 11311,37 грн, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ „Агроспецсервіс" підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховує, що сума судового збору у даній справі складає 1827,00 грн, з яких 487,20 грн сплачено позивачем при поданні адміністративного позову (а.с.7).

Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог, з позивача належить стягнути 38,06 грн судового збору.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року №0000062205 в частині, якою ТОВ „Агроспецсервіс" нараховано пеню за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями на суму 28033,99 грн (двадцять вісім тисяч тридцять три гривні, дев'яносто дев'ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроспецервіс" судовий збір в сумі 38,06 (тридцять вісім гривень, шість копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук