ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.01.2007 року Справа № 3/291
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Єжова С.С.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача - Гапонов О.С., дов. від 05.01.2007 № 92,
Авілова К.Є., дов. від 05.01.2007 № 94
від відповідача - Селіхов В.В., дов. від 25.12.2006 № 03/5-19
від 3-ої особи - не прибув
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський вагонобудівний завод”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 23.08.2006
у справі №3/291 (суддя –головуючий –Яресько Б.В.,
судді –Лісовицький Є.А., Ворожцов А.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
„Стахановський вагонобудівний завод”
до відповідача Державного підприємства „Луганськвугілля” в
особі відокремленого підрозділу „Шахта імені
ХІХ з’їзду КПРС”
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору Товариство з обмеженою відповідальністю
„Фінансова компанія „АГАТ”
про стягнення 62078 грн. 95 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Відкрите акціонерне товариство „Стахановський вагонобудівний завод” (далі –ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені ХІХ з’їзду КПРС»(надалі за текстом –ДП «Луганськвугілля») на користь позивача 62078 грн. 95 коп. на відшкодування витрат, які виникли у зв’язку з виконанням договору доручення від 28.12.2002 № 24 (далі –договір доручення).
Ухвалою суду від 26.07.2006 до участі у справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Агат»(далі – ТОВ ФК «Агат»). У вступній частині оскаржуваного рішення зазначено про участь ТОВ ФК «Агат»у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не відповідає ухвалі суду від 26.07.2006.
Рішенням місцевого господарського суду від 23.08.2006 у задоволені позову відмовлено повністю.
Мотивоване вказане рішення необґрунтованістю позовних вимог, положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 386, 388 Цивільного кодексу Української РСР, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за N 293/131, в т.ч. п.п. 8, 12 зазначеної інструкції.
Судом першої інстанції критично оцінені надані позивачем докази виконання ним договору, зазначено за рішенням про відсутність у договорі доручення переліку майна, яке позивач був зобов’язаний передати третій особі, про ненадання ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” належних доказів виконання зобов’язання за договором доручення. Надані позивачем матеріали щодо передачі майна третій особі 15.01.2003 судом не прийняти як докази, оскільки згідно цих матеріалів передача майна відбулася після закінчення дії договору доручення та у зв’язку з порушеннями правил оформлення довіреності на отримання майна третьою особою.
ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на умови договору, положення глави 19 та ст. 392 Цивільного кодексу Української РСР, глави 50 та ст. ст. 631, 1008 Цивільного кодексу України, постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2004 по справі №10/23 та постанови Верховного Суду України від 25.03.2002.
Скаржник оспорює висновки суду за рішенням, посилається на підписання додатків до договору повноважними представниками сторін, якими підписаний текст договору доручення, вказівку в додатку № 1 до договору про те, що майно підлягає купівлі-продажу, позивач пояснює технічною помилкою.
На думку скаржника, відсутність конкретного переліку майна, яке підлягає передачі відповідно до умов договору доручення, не має значення для вирішення спору, оскільки дана умова не є суттєвою для договору доручення.
Висновок суду стосовно зобов’язання передати позивачем товарно-матеріальні цінності в період дії договору доручення позивач вважає таким, що не відповідає ані умовам договору, ані чинному законодавству.
Відповідач доводи позивача оспорює, вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ДП «Луганськвугілля»посилається на порушення позивачем вимог ст. 388 Цивільного кодексу України в редакції від 20.05.1985, на відсутність у договорі доручення вказівок на наявність будь-яких додатків до цього договору, стверджує, що додаток № 1 є додатком до іншого договору, а саме: договору купівлі-продажу від 28.12.2002 № 55, предметом якого, за твердженням відповідача, є майно бази відпочинку «Утес».
Позивач доводи ДП «Луганськвугілля»оспорює.
Представник ТОВ ФК «Агат»жодного разу до судового засідання не прибув. Про час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена належним чином про, що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Відзив на апеляційну скаргу ТОВ ФК «Агат»не наданий, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
З урахуванням викладеного та строків розгляду справи, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України, судова колегія вважає можливим перегляд справи здійснити за відсутністю представника ТОВ ФК «Агат».
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за умовами договору доручення позивач прийняв на себе зобов’язання від імені та за рахунок довірителя (ДП «Луганськвугілля) здійснити наступні дії: погасити заборгованість відповідача перед ТОВ ФК «Агат»шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 62078 грн. 95 коп.
Відповідач відповідно до умов п.п. 2.2.2, 3.1 договору доручення повинен відшкодувати повіреному (позивачеві) понесені ним витрати у зв’язку з виконанням договору доручення на підставі звіту позивача, який передбачений п. 2.1.3 цього договору.
Перелік майна зазначений у додатку № 1 до договору доручення.
Висновок суду першої інстанції стосовно відсутності додатку до договору судова колегія вважає помилковим, оскільки зазначення від руки про те, що додаток № 1 –акт прийому-передачі майна бази відпочинку «Утес»є додатком саме до договору від 28.12.2002 № 24, міститься і на примірнику додатку, що знаходиться і у відповідача, що його представником підтверджено у судовому засіданні при перегляді справи. Апеляційний господарський суд приймає до уваги пояснення позивача про технічну помилку у зазначенні за додатком слів «купівлі-продажу».
Твердження відповідача стосовно належності додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 28.12.2002 № 55 спростовуються умовами даного договору, предметом якого є поставка вугілля, що підтверджено також рішенням місцевого господарського суду від 27.01.2004 по справі №16/379 про стягнення з ДП «Луганськвугілля»в особі ВП «Шахта імені ХІХ з’їзду КПРС» на користь позивача пені за прострочку поставки вугілля на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2002 № 55.
Договір доручення посилання на вказаний договір купівлі-продажу не містить.
Факт передачі позивачем третій особі майна за договором дорученням крім видаткової накладної № ВЗ-ОФ/0000181 від 15.01.2003, акту прийому-передачі, що є додатком до договору доручення та підписаний керівниками позивача та третьою особи, підтверджений також актом технічного стану при прийомі-передачі майна і малоцінного інвентарю бази відпочинку «Утес»ТОВ ФК «Агат»від 18.01.2003, що підписаний представниками позивача, відповідача та третьої особи.
Відповідно до положень до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на той час, керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства.
Не може свідчити про невиконання позивачем зобов’язань за договором доручення факт передачі майна після закінчення його дії.
Отже, висновок суду першої інстанції за його обґрунтуванням щодо недоведеності позивачем факту передачі майна є помилковим.
Доводи стосовно порушення ВАТ „Стахановський вагонобудівний завод” положень ст. 388 Цивільного кодексу Української РСР відповідачем не доведені відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Докази наявності інших доручень довірителя, крім зазначеного за договором доручення обов’язку позивача погасити заборгованість відповідача перед третьою особою шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 62078 грн. 95 коп., відповідачем не надані.
Вимога позивача про відшкодування відповідачем витрат по виконанню ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод»договору доручення відповідає його угоді з відповідачем згідно п. 3.1 даного договору. Таким, що не відповідає діючому законодавству, договір доручення у встановленому порядку не визнаний.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 «Про судове рішення», відповідно до яких рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.2 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод” на рішення господарського суду Луганської області від 23.08.2006 у справі № 3/291 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.08.2006 у справі №3/291 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова,1В, ідентифікаційний код 32473323, в особі відокремленого підрозділу „Шахта імені ХІХ з’їзду КПРС” на користь Відкритого акціонерного товариства „Стахановський вагонобудівний завод”, м. Стаханов Луганської області, проспект Леніна, 67, ідентифікаційний код 00210890, 62078 грн. 95 коп. на відшкодування витрат, які виникли у зв’язку з виконанням договору доручення від 28.12.2002 № 24, витрат по сплаті держмита за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 931 грн. 20 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя С.С.Єжова