АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/1654/15 Головуючий в 1 інстанції - Диба О.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Поліщук Н.В.
при секретарі Осмолович В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за фактичне користування послугами та спонукання до укладення договору, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість станом на 01 березня 2014 року за фактично отримані послуги з технічного обслуговування парко місця НОМЕР_1 , інфляційних та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, також позивач просив зобов`язати відповідача укласти з позивачем договір про технічне обслуговування парко місця на умовах запропонованих позивачем.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача заборгованість за отримані послуги в сумі 5 315 грн. 83 коп., 125грн. 32 коп. - 3% річних, 32 грн. 88 коп. втрати від інфляції та 243 грн. 60 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач, через представника подав апеляційну скаргу, в якій просив про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаргу обґрунтовував тим, що оскільки відповідач не надавав згоду на надання послуг за ціною, яку визначив позивач, договір не укладав, а тому відповідно відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за не оплату таких послуг та сум передбачених ст. 625 ЦК України.
Суд не дав належну оцінку тому, що позивач не довів вартість та склад послуг за надання яких позивач просив стягнути кошти, а також не врахував, що вартість послуг є значно завищена. Суд також прийняв підроблені докази, які були подані з порушенням строків, порушив вимоги закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», Постанову Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року № 869 «Про формування тарифів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.
Представник позивача доводи скарги заперечував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що , згідно сертифікату відповідності серії КВ №16411014109 від 12.07.2011 року, підземний паркінг, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було введено в експлуатацію (а.с.6).
13.07.2011 року між позивачем та ТОВ «Обіо», який є забудовником та балансоутримувачем зазначеного паркінгу, було укладено додатковий договір №2, відповідно до умов якого балансоутримувач делегує свої повноваження позивачу по утриманню площ третьої черги пускового комплексу (підземний паркінг) (а.с.7).
Для обслуговування паркінгу, утримання його у належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), позивач уклав відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, води, теплопостачання, також надається цілий ряд інших послуг по обслуговуванню вказаної підземної автостоянки, відповідно до умов договорів та вимог правил, та склав калькуляцію вартості утримання одного паркомісця.
Вартість послуг по утриманню одного паркомісця підземного паркінгу відповідно до розрахунку оплати щодо експлуатації паркомісця від 01.09.2012 року складає 420,00 грн. на місяць (а.с.16).
У зв'язку з тим, що частина власників паркомісць не погоджувалась із визначеною сумою щодо оплати за користування своїм паркомісцем, позивачем було внесено зімни до умов договорів з підрядниками і проведено перерахунок вартості утримання одного паркомісця за рахунок зміни умов обслуговування та параметрів нарахування.
Відповідно до розрахунку оплати щодо експлуатації паркомісця від 01.10.2012 року, вартість послуг по утриманню одного паркомісця підземного паркінгу 291,34.грн на місяць (а.с 7).
Відповідно до свідоцтва про право приватної власності від 30.05.2012 року, відповідач є власником паркомісця НОМЕР_2, яке розташоване в підземному паркінгу по АДРЕСА_1 (а.с.18).
Крім того, відповідачу та іншим власникам паркомісць було запропоновано укласти договір на технічне обслуговування підземної автостоянки (паркінгу).
Відповідно до заяви від 04.10.2012 року, відповідач відмовився від укладання зазначеного договору, оплати компенсації витрат по його утриманню та зазначив, що просить видати йому перепустку для користування паркінгом (ас. 19).
Відповідно до акту прийому-передачі від 04.10.2012 року, відповідач отримав паркінг-карту НОМЕР_2 (а.с. 19).
Відповідач користується послугами, які надає позивач, однак не сплачує їх вартість, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2014 року складає 5 315,83 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист за вих.№187 від 27.05.2013 року, згідно якого відповідача було повідомлено про існуючу заборгованість за послуги пов`язані з утриманням належного йому на праві приватної власності паркомісця та запропоновано укласти договір на обслуговування зазначеного паркомісця. Вказаний лист був отриманий відповідачем 11.06.2013 року (а.с.21). Однак жодних оплат відповідачем здійснено не було, хоча відповідач продовжував користуватися належним йому паркомісцем. Після отримання відповідачем зазначеної вимоги та розрахунку вартості утримання паркомісця, жодних листів від відповідача з повідомленням про його незгоду сплачувати позивачу кошти на утримання паркомісця та відмови від укладення договору, на адресу позивача не надходило.
Таким чином відповідач, будучи обізнаним з необхідністю сплачувати кошти на утримання належного йому майна, постійно користуючись ним, проігнорував вимогу позивача.
Враховуючи відсутність відмови відповідача на укладення з позивачем договору та відмови від користування послугами, суд встановив наявність обов`язку відповідача оплачувати витрати на утримання його власності.
Крім цього суд звертає увагу на те, що відповідно до Ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, що свідчить про наявне у відповідача зобов'язання, нести витрати на утримання належного йому майна, чого він не робить.
Також суд встановив, що визначений позивачем тариф є економічно обґрунтованим, а відповідач безпідставно ухиляється від компенсації позивачу витрат на утримання належного йому майна.
Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про встановлені обставини та наявність заборгованості, яка вказана в розрахунку позивача відповідають цим обставинам та вимогам Закону.
Доводи скарги про відсутність згоди відповідача на укладення договору на умовах позивача, а відповідно відсутність договірних відносин та факту їх не виконання, колегія не приймає. з огляду на те, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач не відмовився від використання парко місця, а відповідно від тих послуг, які сплачуються за його обслуговування, а тому зобов`язаний , як і інші власники оплачувати витрати на утримання його майна.
Доводи скарги про те, що тариф за обслуговування є економічно необґрунтований, а також повинен включатись в загальні витрати на утримання будинку є недоведеними, так як відповідач не довів, що ті витрати, які сплачуються за утримання паркінгу входять також до розрахунку витрат на утримання будинку в цілому. Сума визначена після зменшення тарифу до 291,34грн. не є завищеною, та відповідає тим витратам, які необхідні для оплати освітлення паркінгу, водо-теплопостачання, виплату заробітної плати, та інші витрати необхідні для нормального функціонування підземного паркінгу.
Посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: вимог закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про захист прав споживачів», Постанову Кабінету Міністрів від 01.06.2011 року № 869 «Про формування тарифів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» , представник відповідача в апеляційній скарзі не зазначив, які конкретно вимоги цих нормативних актів були порушені судом.
Доводи про неналежну оцінку доказів є безпідставні, так як суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: