ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/4388/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Заяць В.С., перевіривши на предмет відповідності вимогам закону касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: житлово-експлуатаційний кооператив "Теремки-2", житлово-будівельний кооператив "Буревісник-3", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік", приватне підприємство "Компанія ФАХ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, публічне акціонерне товариство "Київенерго", публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", ОСОБА_13, ОСОБА_14, житлово-будівельний кооператив "Хімікат", житлово-будівельний кооператив "Хімік-17", житлово-будівельний кооператив "Хімік-18", житлово-будівельний кооператив "Кристал-22", ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_23 та житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття задоволено частково.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_24 до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено.

Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; № 641 від 30 травня 2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748»; № 642 від 30 травня 2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; № 643 від 30 травня 2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Решту позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації залишено без задоволення.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, виходячи з пункту 3 Указу Президента України № 493/92 від 03 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, прийшов до висновку, що оскільки оскаржувані розпорядження не пройшли реєстрації в органах Міністерства юстиції України, тому вони не набули чинності, та зазначив, що вказана обставина підтверджується постановою Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 21-246а11.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані розпорядження не враховують базові принципи реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг, передбачені статтями 2, 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», щодо регулювання цін/тарифів з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону, технічних можливостей, а також випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», КМДА були підвищені тарифи на житлово-комунальні послуги в момент наявної заборгованості з виплати заробітної плати та соціальних виплат.

Також судом першої інстанції зазначено, що оскаржуваними розпорядженнями не враховано положення чинного законодавства щодо рівня витрат на житлово-комунальні послуги.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ціни/тарифи, що визначені оскаржуваними розпорядженнями КМДА від 30 травня 2007 року № 640, 641, 642, 643 є економічно необґрунтованими, а також не відповідають іншим принципам, закріплених у статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У зв'язку із цим суд першої інстанції, приймаючи рішення, визнав незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; № 641 від 30 травня 2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 № 748»; № 642 від 30 травня 2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; № 643 від 30 травня 2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про скасування оскаржуваних розпоряджень та визнання дії КМДА щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», то в цій частині суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки порушене право позивача в цій частині позовних вимог захищено судом шляхом визнання незаконними і нечинними з моменту прийняття вищевказаних розпоряджень.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 21-246а11, прийнята Верховним Судом України саме стосовно обставин даної справи, а тому рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не може бути скасоване, оскільки судом першої інстанції врахована правова позиція Верховного Суду України при вирішенні даної справи.

Суд апеляційної інстанції зазначаючи, що оскаржені акти Київського міського голови за змістом та видом є нормативно-правовими актами, врегульовані ними питання відносяться до повноважень органів місцевого самоврядування і прийняті у формі розпорядження голови КМДА, та аналізуючи норми права в контексті конкретних обставин справи, прийшов до висновку, що якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані розпорядження не відповідають вимогам діючого законодавства щодо їх державної реєстрації та в силу пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року, не набирають чинності.

У зв'язку із цим Київський апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку, що суд апеляційної інстанції не може досліджувати відповідність норм оскаржуваних документів діючому законодавству з огляду на те, що в силу не набрання ними чинності вони не підлягають виконанню та, як наслідок, їх невідповідність діючому законодавству (у випадку існування такої невідповідності) не може порушувати прав та інтересів позивача і не потребує досліждення.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання оскаржуваних актів нечинними в судовому порядку, з огляду на те, що впевненість у чинності оскаржуваних актів відповідача та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на його стороні, призвела до порушення прав позивача шляхом їх виконання.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають сталій практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України при розгляді цієї категорії справ (правові позиції Верховного Суду України, висловлені у постановах від 28 листопада 2011 року у справі № 21-246а11, від 02 грудня 2014 року у справі № 21-470а14), ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Так, Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2014 року у справі № 21-470а14 прийшов до висновку, що якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловив раніше у своїй постанові від 28 листопада 2011 року (справа № 21-246а11).

Керуючись п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: житлово-експлуатаційний кооператив "Теремки-2", житлово-будівельний кооператив "Буревісник-3", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік", приватне підприємство "Компанія ФАХ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, публічне акціонерне товариство "Київенерго", публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", ОСОБА_13, ОСОБА_14, житлово-будівельний кооператив "Хімікат", житлово-будівельний кооператив "Хімік-17", житлово-будівельний кооператив "Хімік-18", житлово-будівельний кооператив "Кристал-22", ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_23 та житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Заяць