КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
20.07.06 р. № 30/20-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” на рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 року
у справі № 30/20-06 (суддя Іваненко Я. Л.)
за позовом Романівського сільського споживчого товариства, с. м. т. Романів Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН”, с. Михайлівка Рубежівка Києво-Святошинського району
про стягнення 26 867 грн. 93 коп.
в с т а н о в и в:
Романівське сільське споживче товариство звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” про стягнення 26 867 грн. 93 коп. за договором № 18 від 13.06.2005 р., в тому числі 24 964 грн. основного боргу та 1 903 грн. 93 коп. пені.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2006 р. (підписане 22.03.2006 р.) (а. с. 111-115) у справі № 30/20-06 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” на користь Романівського сільського споживчого товариства 24 964,00 грн. заборгованості, 1091,58 грн. пені, 260,56 грн. державного мита та 114,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 р. у справі № 30/20-06 скасувати та направити справу на новий розгляд, оскільки оспорюване рішення прийнято з порушенням процесуальних норм, неправильним застосуванням норм матеріального права та у зв’язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” на рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 30.05.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 30/20-06.
Романівське сільське споживче товариство згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 р. у справі № 30/20-06 без змін, а апеляційну скаргу на рішення –без задоволення.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2006 р. розгляд апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача.
За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Швець В. О.
Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу на рішення –без задоволення.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь представника в судових засіданнях апеляційного господарського суду. Про час, дату та місце засідання суду відповідач належним чином повідомлений ухвалами суду від 30.05.2006 р. та 22.06.2006 р. Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду по суті апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Романівським сільським споживчим товариством (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” (далі –відповідач) укладено договір № 18 від 13.06.2005 р. (далі – договір), згідно умов якого позивач (за договором –продавець) зобов’язався поставити партіями у власність відповідача (за договором –покупець), а відповідач –прийняти та своєчасно оплатити полуницю (далі –товар) урожаю 2005 р., на умовах, визначених в договорі.
Кількість товару, що поставляється за договором орієнтовно складає 100 тон. Фактична кількість товару встановлюється на підставі приймальних документів з урахуванням загального відсотку відходів, згідно акта приймання та якісних показників сировини.
На виконання умов договору протягом періоду з 17.06.2005 р. по 24.06.2005 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 100 964 грн. з урахуванням наданої покупцеві торгової знижки в розмірі 3 %, що підтверджується накладними: № 2 від 17.06.2005 р., № 4 від 20.06.2005 р., № 4 від 20.06.2005 р., № 5 від 21.06.2005 р., № 6 від 22.06.2005 р., б/н від 23.06.2005 р., № 9 від 24.06.2005 р. (а. с. 18-36).
В порушення своїх договірних зобов’язань відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково на загальну суму 76 000 грн. у зв’язку з чим за ним утворився борг в розмірі 24 964 грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію за № 84 від 02.08.2005 р. з вимогою погасити борг за отриману полуницю, відповіді на яку відповідачем надано не було, борг не погашено.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за отриманий товар на момент прийняття рішення у справі склав 24 964 грн.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
27.10.2005 р. від відповідача на адресу позивача надійшли акти приймання суниці свіжої та накопичувальна відомість на прихід сировини, з яких позивач дізнався, що товар в кількості 16 956 кг відповідачем забраковано, а тому останній відмовляється оплачувати зазначену частину товару.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості відбувається на заводі покупця в присутності представника продавця. Після прибуття транспорту з товаром на завод покупця, лабораторія відділу якості відбирає зразки товару для проведення лабораторних аналізів. Після лабораторних аналізів видається висновок та заповнюється картка якості товару про придатність чи непридатність товару для його переробки з обов’язковим зазначенням проценту непридатності. Відповідно до п. 3.4. договору за результатами переважування та сортування товару покупцем, останній складає акт приймання товару із обов’язковим зазначенням ваги товару разом з транспортним засобом, транспортного засобу та прийнятого товару. Акт зважування складається в двох екземплярах з урахуванням загального відсотку відходів, по одному для кожної із сторін та підписується представником продавця.
Акти приймання суниці свіжої (копії в матеріалах справи) інформації про час початку та закінчення приймання товару, номерів державних стандартів, за якими здійснювалась перевірка якості, не містять; інформація щодо присутності представника позивача під час приймання товару, а також його підпис на актах відсутні.
Вказані вище акти направлено позивачу тільки 27.10.2005 р., втім як поставка здійснювалась в період з 17.06.2005 р. по 24.06.2005 р., більше того, вказані акти складені щодо приймання суниці (земляники) свіжої, в той час як згідно з умовами договору та накладними відповідачу поставлено “полуницю свіжу”.
Жодних доказів на підтвердження неодноразового здійснення викликів представника позивача для участі в прийманні товару, відповідачем надано не було.
Відповідно до п. п. 3.6., 3.7. договору товар, що було визначений як такий, що не відповідає вимогам якості відповідно до цього договору, підлягає поверненню власними силами і за рахунок продавця протягом трьох днів після остаточного прийняття рішення. В разі, коли продавець не забирає товар, який не відповідає вимогам якості відповідно до цього договору з території заводу протягом трьох робочих днів без поважних причин, продавець втрачає своє право на цей некондиційний товар, а покупець має право використовувати його на власний розсуд. Як вбачається з матеріалів справи, акти прийомки товару по якості були направлені позивачеві лише 27.10.2005 р., що в будь-якому випадку унеможливило останнього забрати товар у розумні строки.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24 964 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтверджуються, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за, порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 7.1. договору у випадку порушення п. 5.3. договору щодо оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми, належної до сплати за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що умовами договору не визначено чітко строку здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар та ч. 2 ст. 530 ЦК України, яким передбачено право кредитора вимагати виконання боржником обов’язку у будь-який час, якщо строк (термін) виконання обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, і боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, – обов’язок відповідача розрахуватися за отриманий товар виник через сім днів з дня надходження на його адресу претензії позивача з вимогою погасити заборгованість.
Позивач направив на адресу відповідача претензію за № 84 від 02.08.2005 р. з вимогою погасити борг за отриману полуницю. Відповідач заборгованість не погасив.
Згідно розрахунку позивача розмір пені, нарахованої на суму боргу 24 964 грн. за 147 днів прострочки, складає 1 091 грн. 58 коп., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки не доведені та належними доказами не підтверджені останнім.
Щодо вимоги відповідача про направлення справи на новий розгляд, то вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції встановлено статтею 103 ГПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, апеляційній інстанції не надано право за результатами розгляду апеляційної скарги направляти справу на новий розгляд.
До апеляційного господарського суду звернулося Романівське сільське споживче товариство з клопотанням № 94 від 11.07.2006 р., в якому просить відшкодувати у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача витрати, пов’язані з розглядом даної справи у господарському суді Київської області та Київському міжобласному апеляційному господарському суді в сумі 1 787 грн. 28 коп., під якими позивач розуміє витрати на поїздки на слухання справи.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Склад судових витрат, встановлений ст. 44 ГПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Втрати, пов’язані з прибуттям представників сторін в судове засіданні, не віднесено ст. 44 ГПК України до складу судових витрат. Крім того, жодного разу ухвалами суду явка представників позивача в судове засідання не визнавалася обов’язковою. Отже, вказане клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 року у справі № 30/20-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Київської області від 14.03.2006 року у справі № 30/20-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “УКРПЕКТИН” – без задоволення.
2. Справу № 30/20-06 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О