АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/1585/13-ц Номер провадження 22-ц/786/540/15Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

представника 3-ої особи Служби у справах дітей Решетилівської РДА -

Гмирі Ю.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - ОСОБА_11, Служба у справах дітей Решетилівської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_12, про виселення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року позивач звернувся до місцевого суду із позовною заявою до ОСОБА_4 та УДМС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки - будинок за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року та виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку.

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2014 року позовні вимоги було задоволено. Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2014 року заочне рішення від 03 лютого 2014 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

В подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги неодноразово уточнювалися. Відповідно до останніх уточнень (а.с.120), позивачем були пред'явлені позовні вимоги до ОСОБА_4, Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або фактично проживають за даною адресою та стягнути з відповідачів судові витрати.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2010 року у справі № 2-1056/10 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та в рахунок заборгованості ОСОБА_13 за договором про іпотечний кредит №PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року - житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Іпотекодавцю ОСОБА_4 та боржнику ОСОБА_11 Банком направлялись вимоги про добровільне звільнення житлового будинку в АДРЕСА_1 разом із усіма членами сім'ї та іншими мешканцями, однак дана вимога залишена без виконання і житловий будинок відповідачами не звільнено.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2014 рокупозовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено.

Виселено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із будинку АДРЕСА_1.

Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» по 81 гривні 20 копійок судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушено судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_11 укладено договір про іпотечний кредит №PLF0GI0000006730, відповідно до якого позичальнику надано кредитні грошові кошти в сумі 200000 грн. строком до 03.10.20137 року на поліпшення якості окремого житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. В забезпечення виконання даного кредитного договору, 03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №PLF0GI0000006730 відповідно до якого, ОСОБА_4, як власник предмету іпотеки, передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1. Згідно даного договору іпотека поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-1056/10 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та в рахунок заборгованості ОСОБА_13 за договором про іпотечний кредит №PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року - житловий будинок АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 Дана обставина була встановлена рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06.12.2010 року.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області від 18.02.2014 року за № 02-32/531 (а.с.62) та ксерокопії домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 (а.с.154-156), відповідачі зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1.

ПАТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України направив іпотекодавцю ОСОБА_4 та боржнику ОСОБА_11 вимогу від 30 вересня 2013 року за № 30.1.0.0/2-6С9 про добровільне звільнення житлового будинку в АДРЕСА_1 разом із усіма членами сім'ї та іншими мешканцями в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с.9). Дана вимога була отримана як ОСОБА_13, так і ОСОБА_4 08 жовтня 2013 року (а.с.12).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов до висновку про те, що позивачем було дотримано обов'язкову процедуру письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця, вимога відповідачами була отримана у встановленому законом порядку, реєстрація місяця проживання неповнолітніх дітей відбулася без згоди іпотекодержателя та на момент укладення договору іпотеки діти не мали права власності чи користування предметом іпотеки, а тому враховуючи норми матеріального права, які регулюються вирішення спірних правовідносин, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2010 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-1056/10 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 та в рахунок заборгованості ОСОБА_13 за договором про іпотечний кредит №PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором PLF0GI0000006730 від 03 квітня 2008 року - житловий будинок АДРЕСА_1.

Законодавець закріпив спеціальні норми, які регулюють порядок виселення осіб з житлових приміщень, на які звернуто стягнення на підставі рішення суду (ст. 40 ЗУ «Про іпотеку»). Аналогічна спеціальна норма міститься в статті 109 ЖК України. За своєю юридичною природою спеціальні норми мають пріоритетність в застосуванні поряд із загальними нормами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Частиною 3 статті 109 Житлового кодексу України встановлено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 43 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавстві про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

У відповідності до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України Банк направив іпотекодавцю ОСОБА_4 та боржнику ОСОБА_11 вимогу від 30 вересня 2013 року за № 30.1.0.0/2-6С9 про добровільне звільнення житлового будинку в АДРЕСА_1 разом із усіма членами сім'ї та іншими мешканцями в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с.9). Дана вимога була отримана як ОСОБА_13, так і ОСОБА_4 08 жовтня 2013 року (а.с.12).

Однак, в добровільному порядку до даного часу відповідачі не звільнили житловий будинок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право користування майном члена сім'ї власника пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.

Як вбачається із копії домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у буд. АДРЕСА_1 (а.с.154-156) , реєстрація місця проживання всіх осіб проведена після укладення договору іпотеки, що підтверджується відповідними відмітками СГІРФО Решетилівського РВ ГУМВС України в Полтавській області в графах 11-12 домової книги.

Так, договір іпотеки було укладено 03.04.2008 року. Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалено 06.12.2010 року.

Хронологія здійснення реєстрації місця проживання відповідачів за адресою по АДРЕСА_1 наступна:

· ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_14 - зареєстровані 17 вересня 2010 року;

· ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_15 - зареєстрований 24.09.2010 року;

· ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_12 - зареєстровані 29.11.2011 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що всі відповідачі були зареєстровані в іпотечному майні після укладення договору іпотеки, а відповідачі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в тому числі й після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з проведеною судом першої інстанції оцінкою зазначеним вище доказам та вважає, що судом правильно було встановлено, що неповнолітні діти не мали права власності чи права користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Будь-які дії вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки не впливають на необхідність обов'язкового отримання дозволу органу опіки та піклування як на укладення іпотечного договору, так і на виселення цих дітей після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні висновки містяться в п. 44 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавстві про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» дано роз»яснення, що згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що іпотекодержатель надав іпотекодавцю в 2010 та 2011 роках згоду на проведення реєстрації місця проживання всіх відповідачів в іпотечному майні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо порушення прав неповнолітніх дітей не підлягають задоволенню та не впливають на правильність висновків місцевого суду.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обставини, які встановлені при розгляді інших справ та які стосуються предмету спору, не підлягають додатковому доказуванню (ч.3 ст. 61 ЦПК України).

Рішення суду, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян.

Питання про звернення стягнення на предмет іпотеки було вирішено рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2010 року, яке набрало законної сили та носить преюдиційний характер.

Ігнорування рішень судових інстанцій, які мають преюдиційне значення є неприпустимим та порушує принцип обов'язковості судових рішень. Тому, колегія суддів вважає, що не підлягають оцінці доводи апелянта щодо необґрунтованості звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки як вона вважає договір іпотеки є нікчемним, так як був укладений без дозволу органу опіки та піклування.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що судовим рішенням в 2010 році щодо неї вже було прийнято рішення про відмову у виселенні, а тому повторно така позовна вимога щодо неї не повинна була розглядатися судом.

Так, під час розгляду справи в 2010 році судом була дана оцінка повідомлення Решетилівського РВ ГУМВС України в Полтавській області від 20.08.2010 року № 5827 про те, що станом на момент дачі інформації ОСОБА_4 була зареєстрована з 10.12.2003 року зареєстрована в АДРЕСА_2. Таким чином судом було встановлено, що ОСОБА_4 не зареєстрована за спірною адресою (АДРЕСА_1), а тому саме з цих підстав судом 06 грудня 2010 року було відмовлено в задоволенні вимоги про виселення ОСОБА_4

При розгляді цивільної справи, рішення по якій є предметом оскарження, обставини щодо наявності реєстрації змінилися, оскільки відповідачі, в тому числі й ОСОБА_4 здійснили реєстрацію свого місця проживання в іпотечному майні 17.09.2010р., 24.09.2010р. та 29.11.2011 р., а тому місцевим судом вірно було враховано ці фактичні обставини та їм дана належна правова оцінка.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України. Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) Т.О.Кривчун

(підпис) Л.І.Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця