Справа № 353/122/15-ц

Провадження № 2/353/83/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

cекретаря - Бойко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 22.06.1994 року вона з Відповідачем перебуває у шлюбі, зареєстрованому у Братишівській сільській раді народних депутатів Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3. Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (повнолітній), та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (неповнолітня). Вказує, що спільне життя з Відповідачем не склалось, виникали різного роду суперечки та сварки, в зв'язку з чим Позивачка в кінці грудня 2014 року була змушена піти проживати разом з дітьми до своїх батьків. Надалі збереження шлюбу неможливе, примирення є недоцільним, шлюб існує формально, спільно нажитим майном поділяться в добровільному порядку, а тому Позивачка просить шлюб розірвати, місце проживання неповнолітньої доньки визначити за її місцем проживання та залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

В судове засідання Позивачка ОСОБА_1 не з'явилась, однак подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позов підтримує, просить справу розглядати без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати у його відсутність.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 22 червня 1994 року між Позивачкою та Відповідачем у Братишівській сільській раді народних депутатів Тлумацького району Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб (а.з. № 3), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 3). За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (повнолітній), та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (неповнолітня), що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 4).

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Судом встановлено, що Відповідач та Позивачка шлюбних відносин не підтримують,

примирення між ними не можливе. Шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам Позивачки, що має істотне значення, а тому суд приходить до висновку, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, а подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам Позивачки і даний шлюб слід розірвати.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.

В силу вимог ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи позовну вимогу Позивачки, суд, вважає, що після розірвання шлюбу слід залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається спільною згодою батьків та самої дитини. Враховуючи те, що Позивачка просила місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити її місце проживання, а Відповідач жодних заперечень на позов не подав та повністю визнав позовні вимоги, суд вважає, що місцем проживання малолітньої дитини, слід визначити місце проживання її матері - ОСОБА_1 (Позивачки).

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Згідно із п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113, 160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 61, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 22 червня 1994 року у Братишівській сільській раді народних депутатів Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 3 - розірвати.

Місцем проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити місце проживання її матері - ОСОБА_1.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

Головуюча Луковкіна У.Ю.