КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

Справа № 671/1492/14-ц

Провадження № 22-ц/792/332/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Бондарі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа Волочиська міська рада, про визнання права власності на земельну ділянку та часткове визнання недійсним рішення сесії міської ради,

в с т а н о в и л а:

25 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що за договором купівлі-продажу від 11 жовтня 2002 року вона придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказана квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Жмеренською дистанцією цивільних споруд 16 січня 1997 року.

Будинок АДРЕСА_1 є одноповерховим, складається із чотирьох квартир та розташований на земельній ділянці площею 0,30 га. Для обслуговування її квартири вона використовує земельну ділянку площею 0,08 га.

У лютому 2008 року у неї виникла необхідність реконструювати квартиру та зробити добудову до неї. Актом обстеження прибудинкової території на предмет можливості реконструкції квартири з добудовою від 2 лютого 2008 року їй надано такий дозвіл, але при умові, що земельна ділянка площею 0,08 га буде приватизована. Вказана земельна ділянка знаходиться у віданні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Вона неодноразово зверталась до останнього з заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки. У листі від 28 вересня 2012 року відповідач повідомив, що Міністерством транспорту і зв'язку вилучення земельної ділянки тимчасово призупинено, а після отримання дозволу залізниця повернеться до розгляду цього питання.

________________________________________________________________________________________________

Доповідач у першій інстанції Намистюк В.П. Провадження № 22-ц/792/332/15

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 47

Проте, до цього часу питання залишається не вирішеним. Вона позбавлена можливості здійснити реконструкцію квартири.

А тому, просила суд, збільшивши позовні вимоги, визнати частково недійсним рішення сесії Волочиської міської ради від 19.09.1999 року, зменшивши площу земельної ділянки яка передана Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» з 37,532 га до 37,524 га; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,08 га. по АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. Рішення суду вважає незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Не згідна із висновком суду про те, що спірна земельна ділянка належить до земель залізничного транспорту, зокрема до земель смуг відведення під залізничним полотном та його облаштуванням, і відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України відноситься до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність.

Зазначає, що такий висновок не ґрунтується на положення Земельного кодексу України та суперечить розпорядженню Кабінету Міністрів України № 318 від 11.02.2010 року.

Так, поза увагою суду залишилось цільове призначення спірної земельної ділянки - обслуговування житлового будинку, дозвіл на приватизацію якого залізниця надала попереднім власникам ще у січні 1997 року. Земельною ділянкою вони користувались ще з 1989 року. А тому, на її думку, придбавши у власність квартиру у цьому будинку, в силу ст. 120 ЗК України, до неї перейшло і право власності на спірну земельну ділянку.

Помилковим є твердження суду про те, що спірна земельна ділянка належить до смуг відведення під залізничним полотном та його облаштуванням, оскільки знаходиться від залізничного полотна та вокзалу на відстані 150-200 м, обнесена капітальними спорудами, як залізниці так і інших підприємств. Будь-яких водо- чи газокомунікацій на ній немає.

Учасники процесу своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційного суду не скористались. Про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Встановлено, що рішенням сьомої сесії Волочиської міської ради № 106 від 10 вересня 1999 року «Про інвентаризацію земель підприємств, установ та організацій» було вирішено закріпити в постійне користування для виробничих цілей Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ділянку, на якій розташовані об'єкти залізниці площею 37,531 га з видачею Державного акта на право постійного користування землею (а.с. 55).

Відповідно до вказаного рішення 24 грудня 1999 року Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» було видано Державний акт на право постійного користування землею, серія І-ХМ № 000219, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 130. Згідно цього Державного акту землекористувачу надано у постійне користування земельні ділянки, розташовані на території Волочиської міської ради Хмельницької області, для залізничного транспорту (а.с. 75). Вказані земельні ділянки увійшли до смуги відведення на станції Волочиськ і перегонах по лінії Жмеринка-Підволочиськ, що підтверджується планом зовнішніх меж землекористування та витягом з матеріалів по інвентаризації земель Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Жмеринський відділок (а.с. 76-78).

11 жовтня 2002 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу. За цим договором ОСОБА_1 придбала квартиру з надвірними будівлями за номером АДРЕСА_1 Хмельницької області. У її власність перейшла квартира № 4, яка складається з трьох житлових кімнат, кухні, передпокою, кладової та ? частина цегляного хліва Д, дерев'яна веранда а-3, цегляний гараж Г, цегляний хлів Ж, цегляний хлів Н, цегляний хлів Р, піднавіс (а.с. 5-7).

Вказана квартира належала продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Жмеринською дистанцією цивільних споруд 16 січня 1997 року, згідно з наказом № 1748 від 16 січня 1997 року, зареєстрованого у Волочиському БТІ за № 176 в реєстровій книзі № 24 (а.с. 5).

Згідно зазначеного договору спірна земельна ділянка не була його предметом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно з ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Ця норма Закону кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про транспорт».

Закон України «Про оренду землі» не відносить землекористувачів, яким земельні ділянки надані в постійне користування, до числа орендодавців землі. Закон не надає права землекористувачу, якому земельна ділянка надана в постійне користування, ні передавати земельну ділянку в субкористування (суборенду тощо), а ні стягувати плату за її використання, якщо вона не надавалася в оренду, суборенду тощо у порядку, визначеному законом.

Згідно п. б) ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Відповідно до п. 4 розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 318-р «Деякі питання збереження об'єктів державної власності» з метою збереження об'єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державному комітетові із земельних ресурсів разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади та іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності, у тому числі Національними та галузевими академіями наук, заборонено допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, та земельних ділянок, відчуження яких здійснюється для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності), до законодавчого врегулювання питання щодо визначення порядку їх відчуження.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 16.04.2004 року, № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у п.п. ґ) п. 18 роз'яснив, що після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки, оскільки вона відноситься до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням.

Окрім того, суд вірно, відмовив у задоволенні вимог про визнання частково недійсним рішення сесії Волочиської міської ради від 19.09.1999 року, виходячи із недоведеності належними та допустимими доказами вказаного.

Доводи апеляційної скарги про те, що придбавши у власність квартиру, в силу ст. 120 ЗК України, до неї перейшло і право власності на спірну земельну ділянку, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки при вирішенні зазначеної категорії справ застосуванню підлягає закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, в редакції від 20 грудня 2001 року, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу 11 жовтня 2002 року, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Тобто, відчуження об'єктів нерухомого майна у 2002 році не тягло за собою автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка на підставі цивільно-правового договору не відчужувалась. Доказів, про приватну власність на неї попередніх власників квартири також суду надано не було.

Твердження про те, що земельна ділянка не належить до смуги відведення, оскільки знаходиться на відстані 150-200 м. від залізничного вокзалу, обнесена капітальними спорудами, як залізниці так і інших підприємств і на ній немає будь-яких водо- чи газокомунікацій, не заслуговує на увагу. Воно спростовується даними плану зовнішніх меж землекористування та витягом з матеріалів по інвентаризації земель Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Жмеринський відділок.

Інші доводи апеляційної скарги не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Судом першої інстанції дотримані вимоги процесуального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для скасування його рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявленого позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова