ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 908/2861/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Ігнатьєв Д.П. за довіреністю від 20.02.2014р. №595,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Азовбудкомплекс", м. Запоріжжя, (вх. 336 З/2), на рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14

за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради, м. Бердянськ,

до відповідача Приватного підприємства "Азовбудкомплекс", м. Запоріжжя,

про стягнення суми 18553,16 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. (суддя Боєва О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Азовбудкомплекс" на користь Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради суму 10358 грн. 21 коп. основного боргу, суму 7605 грн. 46 коп. пені, суму 62 грн. 51 коп. - 3 % річних, суму 108 грн. 92 коп. інфляційних втрат, суму 1785 грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору; у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розмір процентів річних, пені, яка встановлена договором.

Приватне підприємство "Азовбудкомплекс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. скасувати та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд першої інстанції не врахував норми спожитої води за останній рік, що підприємство ніколи не розходувало такої кількості води, а також позивачем не надано доказів правильності показників засобу обліку і відповідно до яких у відповідача виникла заборгованість на заявлену до стягнення суму 18553,16 грн.

У судовому засіданні 16.02.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений (а.с. 93).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.05.2012р. між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради та Приватним підприємством "Азовбудкомплекс" укладений договір №45б/в про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що виконавець (КП «Бердянськводоканал Бердянської міської ради) бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти абонента (ПП «Азовбудкомплекс») питною водою, згідно з графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

Пунктом 2.10 договору встановлено, що знімання показань водолічильників представником виконавця здійснюється останнього числа кожного місяця, про що складається акт у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові виконавця цьому, а також в забезпеченні безперечного проведення робіт, а також підписати акт.

У пункті 2.11. договору зазначено, що у разі відмови або відсутності представника абонента підписати акт, він підписується виконавцем у присутності не менш як двох осіб і робиться напис "Відмова від підпису". Оформлений таким чином акт є дійсним і тому є підставою для проведення взаєморозрахунків. Абонент має право оскаржити цей акт в адміністрацію виконавця або до суду у встановленому законодавством України порядку

Відповідно до п. 4.4 договору об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щомісяця встановлюються підписаним сторонами договору актом. Акт підписується уповноваженими особами виконавця та абонента. У разі відсутності уповноваженої особи абонента при складенні акту, виконавець складає акт у присутності будь-яких двох осіб, зазначаючи в акті "Відмова від підпису". Оформлений таким чином акт є дійсним і обов'язковим до взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 4.5 договору на підставі акту абоненту виставляється рахунок за надані послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі абонента за місцезнаходженням виконавця.

Згідно з п. 4.6 договору абонент протягом десяти календарних днів з початку звітного періоду сплачує виконавцю суму у розмірі 50% від фактично отриманих в попередньому місяці послуг. Остаточний рахунок за отриманні послуги абонент здійснює протягом п'яти банківських днів із моменту отримання рахунку.

Згідно з п. 7.1 договір укладено на строк до 31.12.2012р. Він вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

Як встановлено господарським судом першої інстанції на виконання п. 2.10. договору, 30.04.2014р. представником позивача було знято показники лічильника відповідача та складено акт від 30.04.20014р. яким зафіксовано, що позивачем було використано 1012 м.куб. води. Акт було складено у присутності трьох осіб - представників виконавця, представник абонента (відповідача) від підписання акту відмовився, про що в акті зроблено відповідний запис (а.с. 17).

08.05.2014р. позивач направив відповідачу рахунок № 185188 від 30.04.2014р. за квітень 2014р. на суму 10892,53 грн., з терміном оплати до 18.05.2014р. (а.с. 20-21).

Відповідач надіслав заяву від 16.07.2014р. директору КП «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради, в якій повідомляє про те, що на підставі розрахунку водопостачання становить 48,67 куб.м/міс. та сплачує за водопостачання у квітні місяці 2014 року у сумі 534,32 грн. на підставі квитанції від 14.07.2014р. (а.с. 23-24).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані протягом квітня 2014р. послуги складає 10358,21 грн., у зв'язку з чим позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся з позовом про стягнення основної суми заборгованості за надані послуги водопостачання, пеню, 3% річних інфляційні витрати.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. позов задоволено частково з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами укладений договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як зазначалось вище, представником позивача було знято показники лічильника відповідача та складено акт від 30.04.20014р. яким зафіксовано, що позивачем було використано 1012 м.куб. води. Акт було складено у присутності трьох осіб - представників виконавця, представник абонента (відповідача) від підписання акту відмовився, про що в акті зроблено відповідний запис (а.с. 17).

Відповідачем було сплачено за водопостачання у квітні місяці 2014 року лише 534,32 грн. на підставі квитанції від 14.07.2014р.

Таким чином, заборгованість перед позивачем за договором від 22.05.2012р. №45б/в про надання послуг з водопостачання та водовідведення складає 10358,21 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Таким чином, доводи позивача є обґрунтованими, таким, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.05.2014р. по 06.08.2014р. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором від 22.05.2012р. №45б/в про надання послуг з водопостачання та водовідведення про в розмірі 7605,46грн.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 5.6. договору, в якому сторони визначили, що у разі прострочення оплати виставленого рахунку абонент зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі, встановленому діючим законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягає задоволенню. Отже, висновки рішення місцевого господарського суду є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача 108,92 грн. інфляційних втрат та 62,51 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 22.05.2012р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню інфляційних втрат та 3% річних на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме вважає за правомірне частково задоволення позовної заяви.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

У зв'язку з вищевикладеним, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Азовбудкомплекс" слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Азовбудкомплекс", м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14 залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.02.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко