У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Шептицька С.С., з участю представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Костопільського районного суду від 10 листопада 2014 року в справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання своїх зобов'язань ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Костопільського районного суду від 10 листопада 2014 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції Рівненської області Петрової В.О. про тимчасове обмеження керівника боржника ТзОВ „Акорс" у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань - задоволено.

Тимчасово обмежено керівника ТзОВ „Акорс" ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ТзОВ „Акорс" своїх боргових зобов'язань без вилучення паспорта громадянина України.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на її незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Зазначає, що державним виконавцем не було доведено факту його ухилення від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду на ТзОВ „Акорс" і те, що він має об'єктивну можливість їх виконати.

___________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/349/2015 Головуючий у 1 інстанції : Грипіч Л.А. Доповідач : Григоренко М.П.

В оскаржуваній ухвалі суд обґрунтовує тимчасове обмеження його права виїзду за межі України невиконанням ТзОВ „Акорс" у добровільному порядку рішення суду, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства, відсутністю у ТзОВ „Акорс" майна. Тобто невиконання рішення суду не залежить від його суб'єктивних дій чи бездіяльності і від його бажання виконати рішення суду, а є наслідком незадовільного фінансового стану підприємства. За відсутності на підприємстві майна, яке може бути реалізоване в порядку примусового виконання рішення, обмежувати у праві виїзду за межі України керівника підприємства, яке не має об'єктивної можливості виконати рішення суду є протиправним та суперечить Конституції України, оскільки в такому випадку відсутня складова необхідна для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як ухилення від виконання.

Також вказує, що протягом строку здійснення виконавчого провадження вживались заходи щодо погашення заборгованості, що підтверджується виписками із банківського рахунку.

Крім того, з посади директора ТзОВ „Акорс" він був звільнений 01.02.2013 року, що підтверджується наказом від 01.02.2013 року та записом у трудовій книжці.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Із підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

В запереченнях на апеляційну скаргу відділ ДВС Костопільського РУЮ вказує, що оскаржувану ухвалу вважає законною та обґрунтованою, тому просить її залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України суд першої інстанції виходив із того, що вказаний боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Проте, даний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону, в зв'язку із чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з винесенням ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Стаття 33 Конституції України гарантує, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Зокрема, пунктом 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Пунктом 18 статті 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Однак, в поданні державного виконавця державної виконавчої служби Костопільського районного управління щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України взагалі нічого не зазначено про те, в чому саме полягає ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань та чим доводиться цей факт і суд першої інстанції також нічого не зазначив про це у своїй ухвалі.

Сам по собі факт не виконання боржником свого обов'язку по погашенню боргу ще не може свідчити про ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року скасувати.

В задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Костопільського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Максимчук З.М.

Рожин Ю.М.