ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.01.2007 року Справа № 15/357пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Медуниці О.Є.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Віткалов Д.М., дов. від 04.01.2007 № 8
від 1-го відповідача Зубова Л.І., дов. від 04.12.2006
№ 01-026/1931
від 2-го відповідача Зайцева М.Ю., дов. від 04.11.2005 № 222/2005
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об’єднання”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09.11.2006
у справі №15/357пн (головуючий суддя –
Пономаренко Є.Ю., судді –Василенко Т.А.,
Яресько Б.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об’єднання”
до 1-го відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Алчевський металургійний комбінат”
до 2-го відповідача Корпорації „Індустріальна спілка Донбасу”
про тлумачення змісту правочину
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” (далі –ТОВ „Луганське енергетичне об’єднання”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про тлумачення змісту мирової угоди від 28.07.2004 у справі №10/4б (далі –мирова угода) з наступних питань:
- чи є, виходячи зі змісту пунктів 9, 12, 13, 22 мирової угоди, Відкрите акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»(далі –ВАТ „АМК”), як боржник у справі № 10/46, таким, що виконало у повному обсязі зобов'язання перед ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», як конкурсним кредитором у справі № 10/46, у випадку сплати грошових коштів у розмірі 5% від суми непогашених кредиторських вимог;
- чи є, виходячи зі змісту пунктів 9, 10, 13 мирової угоди, виконання
зобов'язання ВАТ „АМК ”по погашенню 95% від суми непогашених вимог ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», як конкурсного кредитора у справі №10/46, забезпеченим двома видами забезпечення виконання зобов'язань:
1) укладанням договору поруки, відповідно до умов якого Корпорація
«Індустріальна спілка Донбасу», як поручитель, зобов'язується сплатити грошову
суму, яка дорівнює 95% суми непогашених вимог цього конкурсного кредитора;
2) іншим видом забезпечення виконання зобов'язання ВАТ „АМК”, який передбачає передавання Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу», як поручителем, у власність вказаного конкурсного кредитора цінних паперів;
- в який строк, виходячи зі змісту пунктів 9, 13 мирової угоди, Корпорація
«Індустріальна спілка Донбасу» зобов'язана погасити 95% суми непогашених
вимог ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»до ВАТ „АМК”.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09.11.2006 позов задоволений частково, а саме: друге питання за позовною вимогою розтлумачено наступним чином:
- виходячи зі змісту пунктів 9, 10, 13 мирової угоди, виконання зобов'язання ВАТ «АМК»по погашенню 95% від суми непогашених вимог ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання», як конкурсного кредитора у справі № 10/46, не є таким, що забезпечене двома видами забезпечення зобов'язань.
Третє питання за позовною вимогою розтлумачено наступним чином:
- виходячи зі змісту пунктів 9, 13 мирової угоди, Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу»зобов'язана погасити 95% суми непогашених вимог ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання»до ВАТ „АМК” в порядку та у спосіб, передбачені мировою угодою по справі №10/46, у строк до 25.01.2006.
У задоволені решти вимог відмовлено.
Відповідно до оскаржуваного рішення місцевого господарського суду за першим питанням позивач фактично заявив позовну вимогу про встановлення судом факту щодо виконання зобов’язання, а не про безпосереднє тлумачення положень мирової угоди. Сформульована таким чином вимога не підлягає розгляду як окрема позовна вимога. Виходячи з положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що наведений предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Судом надане тлумачення другої та третьої вимог за позовом.
У цій частині рішення мотивовано положеннями ст. 213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 35, 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон), ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України „Про судоустрій в Україні”.
Суд першої інстанції зазначив, що доводи позивача здебільшого свідчать про його заперечення проти положень укладеної та затвердженої судом мирової угоди; мирова угода затверджена ухвалою суду, яка набрала законної сили та не скасована, тому підлягає виконанню у тому вигляді, в якому вона затверджена.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою її заявник посилається на безпідставне незастосування судом ч.1 ст. 202, ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України та неправильне застосування ст. 213 Цивільного кодексу України, на порушення судом вимог ч. ч. 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, на положення ст. 129 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”.
Скаржник стверджує, що суд не витлумачив, а змінив зміст правочину, викривши справжню волю сторін мирової угоди, тим самим порушив встановлену законом мету тлумачення. Також вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, тобто порушив вимоги ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачі доводи заявника скарги оспорюють, просять залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Мирова угода, про тлумачення змісту якої позивачем заявлено вимогу на підставі ст. 213 Цивільного кодексу України, укладена в процедурі банкрутства ВАТ „АМК”.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Закон містить спеціальні норми, які направлені на поновлення платоспроможності боржника, погашення вимог кредиторів та мають пріоритет по відношенню до інших нормативно-правових актів.
Частиною першою ст. 35 Закону визначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів.
Згідно встановленої Законом процедури рішення комітету кредиторів підлягає затвердженню господарським судом (ст. 37 Закону). Розглядаючи заяву арбітражного керуючого про затвердження мирової угоди, господарський суд відповідно до вимог ст. 38 Закону та п. 12.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має перевірити правомірність прийнятого комітетом кредиторів рішення, дотримання порядку прийняття рішення про укладення мирової угоди, встановленого статтями 35 - 37 Закону, чи не суперечать умови мирової угоди законодавству, чи не порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб. За результатами оцінки правомірності рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Господарський суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у разі порушення порядку укладення мирової угоди та якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Мирова угода по справі № 10/4б про банкрутство ВАТ „АМК” затверджена ухвалою місцевого господарського суду від 28.07.2004. За висновком суду за вказаною ухвалою мирова угода укладена у відповідності до вимог Закону, її умови не суперечать законодавству, не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін у справі.
Ухвала, якою затверджено зміст мирової угоди, у встановленому порядку не скасована та не змінена. Відповідно до положень ч. 2 ст. 37 Закону мирова угода є обов'язковою для боржника, кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг за умовами, що зазначені за змістом мирової угоди.
Роз’яснення судового рішення може бути здійснено відповідно до положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, що не розглядав справу за процедурою банкрутства, не є компетентним з питань тлумачення мирової угоди, оскільки дана угода, зміст якої затверджений судом, який розглядав справу про банкрутство, не є правочином, про який йдеться в ст. 213 Цивільного кодексу України, а є процесуальним документом, частиною процедури банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності.
За вказаних обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” на рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2006 по справі № 15/357пн задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 09.11.2006 по справі № 15/357пн скасувати.
3. У задоволенні позовних вимог по відношенню першого та другого відповідачів відмовити у повному обсязі.
4. Судові витрати за позовом та за апеляційною скаргою покласти на позивача.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя О.Є.Медуниця