АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/318/15 Головуючий 1 інст.- Поліщук Т.В.
Справа № 643/3413/14-ц Доповідач - Кругова С.С.
Категорія: відшкодування шкоди
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - КРУГОВОЇ С.С.,
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,
секретаря - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2014 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом у якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки на користь позивача завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 6487,84 грн., моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. Стягнути з ПАТ «СК «Універсальна», яка прийняла на себе зобов'язання нести цивільно-правову відповідальність за ОСОБА_2 на підставі страхового полісу АЕ2326346 згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» матеріальний збиток у розмірі 6866,16 грн.; витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. покласти на ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 через свого представника подав заперечення, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 6487,84 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3000,00 грн. - моральної шкоди та 243,60 грн. - судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що судом лише на підставі рахунку на оплату №53 від 25.04.2014 року, акту виконаних робіт №55 від 26.05.2014 року та квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.05.2014 року було визнано розмір матеріальної шкоди в сумі 13354,00 грн. При цьому, суд не звернув увагу на те, що фізичні особи-підприємці при здійсненні готівкових операцій мають оформлювати їх відповідними касовими документами, оформлення таких операцій прибутковими та видатковими касовими документами встановлена тільки для підприємців-юридичних осіб, тому фізичні особи-підприємці не використовують бланки прибуткових і видаткових ордерів, а відтак, прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами і підтверджувати проведення платіжних операцій.
Вважає, що суд неправомірно прийняв за основу рішення суму ремонтно-відновлюваних робіт на основі документів, наданих від ФОП ОСОБА_4, проігнорувавши при цьому експертний висновок №6560 ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, оскільки він є більш об'єктивним та професійним, з огляду на те, що надані ФОП ОСОБА_4 документи не можуть підтверджувати проведення платіжної операції.
Звертає увагу на те, що позивач всупереч вимогам ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» керувала автомобілем без полісу обов'язкового страхування. Крім того, п.1 ст.22 цього Закону встановлюється відшкодування страховиком в межах страхових сум оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Проте суд проігнорував вимоги проведення оцінки зазначеної шкоди та ухвалив рішення згідно якого сума стягнення значно завищена від суми реально заподіяної шкоди.
Стверджує, що позивач протягом усього розгляду справи так і не надала жодного об'єктивного доказу свого морального збитку та не довела наявність своїх моральних страждань.
Вказує, що обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу, як особі, що постраждала від ДТП з вини водія ОСОБА_2, відповідно до умов договору страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/2326346, укладеного між відповідачами, та вимог Закону покладається на страховика, оскільки позов на відшкодування матеріальної шкоди заявлено на значно меншу суму, ніж сума страхового ліміту.
Посилаючись на п.12 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вказує, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів, судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки з апеляційною скаргою звернувся лише ОСОБА_2, а СК «Універсальна» не оскаржувала рішення суду, апеляційний суд не переглядає рішення суду в частині задоволення позову стосовно СК «Універсальна».
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено вину ОСОБА_2 у скоєному ДТП шляхом порушення п.8.4 «Б» Правил дорожнього руху та зіткненням з автомобілем позивача, у зв'язку з чим, з ОСОБА_2 підлягає стягненню вартість відновлюваних робіт. Крім того, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки дана ситуація призвела до порушення її нормальних життєвих зв'язків.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 07 вересня 2013 року об 11-15 годині ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "ЗАЗ 110307" держномер НОМЕР_1 в м.Харкові при виїзді з другорядної дороги на вул. Ак. Павлова в районі будинку 162 , не виконав вимоги знаку 2.1. (дати дорогу) і зіткнувся з автомобілем "Мерседес" держномер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі вул.Ак.Павлова.
Згідно постанови Московського райсуду м.Харкова від 10 жовтня 2013 року винним у скоєнні ДТП був визнаний ОСОБА_2 цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ СК «Універсальна» згідно полісу № АЕ/232646 від 12 березня 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріали справи містять рахунок на оплату №53 від 25 квітня 2014 року та акт виконаних робіт №55 від 26 травня 2014 року з яких вбачається, що фактичний розмір понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля склав 13354 грн.
Представник СК «Універсальна» визнав позов в частині відшкодування майнової шкоди 6866,16 грн.(7376,16 грн. за мінусом франшизи 510 грн.). Відповідно висновку судової авто товарознавчої експертизи № 6560 від 23.07.2014 року розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу складає 7376,16 грн. Рішення в цій частині не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 в п.14 надані роз"яснення, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, вирішуючи питання про стягнення майнової шкоди з відповідача ОСОБА_2, то суд першої інстанції правильно виходив з фактично сплаченої вартості ремонту 13354 грн., що відповідає вимогам ч.1 ст.1166 ЦК України, яка зазначає про обов»язок особи, яка завдала шкоди відшкодувати її в повному обсязі.
Доводи відповідача про безпідставність рішення суду в частині стягнення з нього майнової шкоди не знайшли свого підтвердження. Відповідачем не було надано доказів на спростування понесених позивачем фактичних витрат на ремонт пошкодженого автомобіля.
При порівнянні обсягу робіт і складових частин і матеріалів фактично оплачених позивачем і зазначених в висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6560 від 23.07.2014 року розбіжностей щодо включення робіт пов"язаних з ДТП судом не встановлено.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Судовим розглядом встановлено, що саме пошкодженням майна позивач обгрунтовував заподіяння йому моральної шкоди. Автомобіль було пошкоджено в вересні 2013 року , а відремонтовано позивачем за власні кошти лише в квітні 2014 року.
З огляду на вищезазначене, суд правильно керуючись ст. 23 ЦК України стягнув з відповідача, як винної особи моральну шкоду.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі і відповідні їм правовідносини та застосовано норму матеріального права, яка підлягає застосуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315,317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -