КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2908/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2010, від 05.10.2010, від 09.12.2010 та від 25.02.2011, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2010 року, від 05.10.2010 року, від 09.12.2010 року та від 25.02.2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року №К/800/3833/13 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищим адміністративним судом України зазначено, що в межах спірних правовідносин необхідно дослідити фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладених угод та встановити факт реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ТОВ «СіЕйчЕС Україна» збільшено податковий кредит попередніх періодів та сформовано заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.06.2010 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС складено акт № 21/07-207/35704808 за результатами проведеної невиїзної перевірки ТОВ «СіЕйчЕс Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень-вересень 2009 року, лютий 2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 40 408 057,00 грн., за квітень 2009 року на 2 626 547,00 грн., за травень 2009 року на 2 941 301,00 грн., за червень 2009 року на 966 445,00 грн., за липень 2009 року на 920 860,00 грн., за серпень 2009 року на 7 755 005,00 грн., за вересень 2009 року на 4 665 053,00 грн., за лютий 2010 року на 122 908,00 грн.

Висновки представників податкового органу ґрунтувались на тому, що в березні-вересні 2009 року та лютому 2010 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість була сформована з урахуванням частини від'ємного значення суми, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередніх податкових періодах за червень 2008 року - серпень 2009 року, січень 2010 року постачальникам таких товарів, а саме: ФГ «Чевенгур», ПП «Аторзернотрейд-2006», ТОВ «Люкс-2004», ТОВ «Агро-Вєлєс», ТОВ «Вільховське», ТОВ «ТЗК», ТОВ «Лагуна-Агро», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ЗАТ Каргілл», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Трейн Укрейн», ЗАТ «Нива», ПП «Навігатор-Агро», ТОВ «Січеславхімсервіс», ТОВ ТВК «Орхідея», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Теко и К», ТОВ «Луг-Економ-Сервіс», ТОВ «Мегакорд-С», ТОВ «Агріка-Терра», ТОВ «Асоціація постачальників обладнання», ТОВ «Гринвуд», ТОВ «Оверком», ТОВ «СВ Агро-Тур», ПП «Венче Інвестментс», ТОВ «Плюс П'ять», ТОВ «ТД «Агросоюз».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.07.2010 № 0001030700/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку, на 60 181 595,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 319 568,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2010 № 0001030700/1, від 09.12.2010 № 0001030700/2, від 25.02.2011 № 0001030700/3 аналогічного змісту.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач неправомірно формував податковий кредит за спірний період та відповідно суму бюджетного відшкодування, а висновки ДПІ у Святошинському районі м. Києва про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 1.8 Закон України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Так, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року №К/800/3833/13, в межах спірних правовідносин необхідно дослідити фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі позивача внаслідок виконання ним укладених угод та встановити факт реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ТОВ «СіЕйчЕС Україна» збільшено податковий кредит попередніх періодів та сформовано заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість.

Отже, необхідно встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «СіЕйчЕС Україна» та ТОВ «ФГ «Чевенгур», ПП «Автозернотрейд-2006», ТОВ «Люкс-2004», ТОВ «Агро-Вєлєс», ТОВ «Вільховське», ТОВ «ТЗК», ТОВ «Лагуна-Агро», ТОВ «Нобл Ресорсіз Україна», ТОВ «Лана ЛТД», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ЗАТ «АТ Каргіл», ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», ТОВ «Трейн Укрейн», ЗАТ «Нива», ПП «Навігатор-Агро», ТОВ «Січеславхімсервіс», ТОВ «ТВК Орхідея», ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», ТОВ «Теко и К», ТОВ «Луг-Економ-Сервіс», ТОВ «Мегакорд-С», ТОВ «Агріка-Терра», ТОВ «Асоціація постачальників обладнання», ТОВ «Гринвуд», ТОВ «Оверком», ТОВ «СВ Агро-Тур», ПП «Венче Інвестментс», ТОВ «ТД «Агросоюз», мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно договорів (укладених між ТОВ «СіЕйчЕС Україна» та вище переліченими контрагентами) та видаткових накладних, протягом перевіреного періоду зазначені підприємства поставили позивачу пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою.

Постачальники виписали ТОВ «СіЕйчЕС Україна» податкові накладні на загальну суму 361 089 570,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 60 181 595,00 грн.

На підтвердження зберігання придбаного товару позивачем надано складські квитанції, які містяться в матеріалах справи.

Оплата за поставлені товари та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, судова колегія зауважує, що позивачем не надано первинних документів та податкових накладних по взаємовідносинам із такими контрагентами як ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» та ПП «Венче Інвестментс», порушення щодо яких встановлено в Акті перевірки.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який застосовувався до спірних правовідносин на момент їх виникнення), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та придбання товарів і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з цим, позивачем не доведено мету здійснення вказаних господарських операцій, оскільки надані документи не дають можливості встановити, з якою метою позивач придбав пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, та факт того, що позивач продавав нерезидентам за межі митної території України саме той товар, який придбано у вказаних вище контрагентів та саме у тому обсязі, який було придбано, а лише фіксують господарські операції з контрагентами.

Як вбачається з Акту перевірки та не спростовано позивачем, вказані контрагенти, наприклад, ТОВ «Вільховське», ФГ «Чевенгур», ТОВ «Люкс-2004», ТОВ «Агро-Вєлєс» та інші, визнано банкрутом, припинено (ліквідовано, закрито), порушено провадження у справі про банкрутство, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження господарських відносин із ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Асоціація постачальників обладнання» та ПП «Венче Інвестментс», що унеможливлює встановити характер господарських операцій, їх реальність (товарність) та пов'язаність з господарською позивача.

Наведене вказує на відсутність в матеріалах справи вичерпних доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а отже, підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вбачає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 17 лютого 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.