ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 5011-71/13110-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2014

за заявою Державного підприємства "Вугілля України"

провідстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012

у справі№5011-71/13110-2012 господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

доДержавного підприємства "Вугілля України"

про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №81/11 від 22.07.2011 в розмірі 401 888 875,13 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Черей О.В.,

- відповідача Андрусенко Ю.С.,

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 10.02.2015 №02-05/45 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі №5011-71/13110-2012 (суддя Нечай О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (судді: Ропій Л.М., Коршун Н.М., Сітайло Л.Г.), Державному підприємству "Вугілля України" відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у даній справі строком на три роки.

Державне підприємство "Вугілля України" (надалі ДП "Вугілля України/скаржник), не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

11.02.2015, до початку судового засідання, через канцелярію Вищого господарського суду України представник ПАТ "Альфа-Банк" подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення.

11.02.2015, до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України від телекомпанії "Ера" надійшло клопотання про здійснення відеозйомки даного судового засідання. Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання та здійснення відеозйомки телекомпанією "Ера". Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, заслухавши представників сторін, прийшла до висновку про його задоволення, оскільки відповідно до приписів ст. 44 ГПК України, розгляд справи є відкритим, а підстави, передбачені вказаною нормою, які б робили розгляд даної справи конфіденційним, відсутні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2012 у даній справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013, задоволений позов ПАТ "Альфа-Банк" до ДП "Вугілля України" та стягнуто 390 000 000,00 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №81/11, 8 950 819,67 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 2 909 016,39 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 29 039,07 грн. пені за прострочення сплати процентів.

На виконання вказаного рішення 02.04.2013 господарським судом міста Києва видано наказ №5011-71/13110-2012.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2014 році ДП "Вугілля України" подало заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва у даній справі від 21.11.2012, мотивовану тим, що останнє знаходиться у тяжкому матеріальному становищі та наявністю в нього ряду фінансових зобов'язань перед іншими організаціями і підприємствами, і навпаки, наявністю у інших організацій перед ДП "Вугілля України" невиконаних грошових зобов'язань, що унеможливлює вчасне виконання судового рішення у даній справі. До того ж, як зазначає скаржник, виконання рішення господарського суду міста Києва у даній справі від 21.11.2012 зупинить роботу ДП "Вугілля України" та посприяє ескалації розколу держави. Враховуючи тяжкий фінансовий стан ДП "Вугілля України", ступінь вини, інтереси держави в енергетичній безпеці та інші обставини, заявник просить відстрочити виконання рішення у даній справі на три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 підставою відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити (розстрочити) виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є винятковість цих обставин, їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, а також збалансованість інтересів як стягувача, так і боржника при відстроченні (розстроченні) виконання судового рішення.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України також не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 43 ГПК України.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ДП "Вугілля України", з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з того, що виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 у даній справі, про відстрочення якого просить вказане підприємство, мало б розпочатися з 25.07.2013 (враховуючи постанову Вищого господарського суду України у даній справі, якою вказане рішення залишено без змін), наданий підприємством Консолідований звіт про фінансові результати діяльності ДП "Вугілля України" за 2013 рік, перший квартал та перше півріччя 2014 року не свідчить про зміну розміру збитків вказаного підприємства протягом фінансово-господарської діяльності у вказаний період; інфляційні процеси, які тривають у державі, а також ситуація на сході країни, мають негативний вплив на фінансовий стан як боржника, так і стягувача, який свого часу кредитував боржника та сподівався на вчасне виконання останнім своїх зобов'язань.

Тобто, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, ДП "Вугілля України" не наведено та не доведено наявності виняткових обставин, що надавали б право суду задовольнити його заяву про відстрочення виконання вказаного судового рішення; наведені ним обставини не мають ознак винятковості, а мають загальний характер, а тому не можуть слугувати підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, як встановили суди, Указом Президента України від 12.03.2013 №187/2012 затверджений Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", відповідно до якого (плану дій) передбачено припинення операторської функції ДП "Вугілля України" та затвердження плану ліквідації вказаного підприємства не пізніше 2015 року (пп. 138.1.2. та 138.1.3.).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

З наведених підстав спростовуються доводи касаційної скарги про неприбутковість та складний фінансовий стан скаржника.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, які є ідентичними доводам апеляційної скарги, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі №5011-71/13110-2012 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2014 у справі №5011-71/13110-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере