ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 876/448/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2014 року у справі №442/7120/14-а за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування підпункту 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2014р. №1385, визнання незаконним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

22.09.2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Дрогобицької міської ради (далі-Рада), просила визнати протиправним і скасувати п.п1.1 п.1 рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2014р. №1385 «Про відмову в передачі в оренду та у власність земельних ділянок»; визнати незаконним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 «Про затвердження «Положення «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва»; зобов'язати Дрогобицьку міську раду невідкладно виділити ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 гектара, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в кварталі території вулиці П.Орлика, а точніше на АДРЕСА_1, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення відповідно до поданих графічних матеріалів, які є додатком №1 до заяви від 14.03.2014р.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2014р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.п1.1 п.1 рішення Дрогобицької міської ради за №1385 від 26.06.2014р. «Про відмову в передачі в оренду та у власність земельних ділянок». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.12.2014р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів та обставин. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 судом першої інстанції не враховано, що керуючись вказаним рішенням Дрогобицька міська рада двічі відмовляла їй в наданні земельної ділянки, а саме п.п.1.1 п.1 рішення №1369 від 28.05.2014р. у кварталі житлової забудови на вул. Наливайка та п.п.1.1 п.1 рішення №1385 від 26.06.2014р. у кварталі житлової забудови на вул. П.Орлика-Паркова, тоді як ч.7 ст.118 Земельного кодексу України встановлює вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішення Ради від 29.02.2012р. №638 опротестоване Дрогобицькою міжрайонною прокуратурою 31.07.2012р. і зупинене в дії. Відмовляючи щодо позовної вимоги про невідкладне виділення земельної ділянки на АДРЕСА_1, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення, судом першої інстанції не враховано, що всупереч п. «б» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України Рада при виконанні повноважень власника землі передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадян керуючись вказаним рішенням №638 від 29.05.2012р. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги відсутність у Ради законних підстав відмови їй в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, враховуючи що вона має переважне право на відведення земельної ділянки відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні».

В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала, відповідач явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, розглянувши заяви та клопотання громадян, враховуючи рекомендації постійної комісії з питань регулювання земельних відносин (протокол №64 від 10.06.2014р.), керуючись ст.12, ч.2, 3, 7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з Положенням «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», прийнятим рішенням Дрогобицької міської ради №638 від 29.05.2012р. підпунктом 1.1. пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2014р. №1385 відмовлено ОСОБА_2 у наданні безоплатно у власність земельної ділянки, площею 1000 кв.м., у кварталі житлової забудови на вул.П.Орлика - Паркова, для будівництва житлового будинку на підставі п.7 ст. 118 Земельного кодексу України (суперечить Положенню «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», прийнятому рішенням Дрогобицької міської ради №638 від 29.05.2012 року), що стало підставою звернення позивачки з позовом до суду за захистом порушених прав.

Задовольняючи позов частково, визнаючи протиправним та скасовуючи п.п1.1 п.1 рішення Дрогобицької міської ради за №1385 від 26.06.2014р., суд першої інстанції не знайшов правових підстав для визнання незаконним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 «Про затвердження «Положення «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», оскільки питання законності такого було предметом прокурорського реагування, та за наслідком внесеного 31.07.2012р. протесту, Радою 02.10.2012р. прийнято рішення №751, яким внесено зміни у рішення №638 від 29.05.2012р., виклавши його у новій редакції, про що прийнято рішення №752 від 02.10.2012р.; щодо зобов'язання Дрогобицьку міську раду невідкладно виділити ОСОБА_2 земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 гектара, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в кварталі території вулиці П.Орлика, а точніше на АДРЕСА_1, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення відповідно до поданих графічних матеріалів, які є додатком №1 до заяви від 14.03.2014р. то суд зазначив, що Рада при здійсненні повноважень власника землі є вільна у реалізації права нею розпоряджатися.

Проте з такими висновками частково не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у межах безоплатної приватизації, подають заяву до міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, в якій (заяві) зазначаються бажані розміри та мету її використання, а міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

За змістом п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом п. п. «а», «б» ст.12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.118 Земельного кодексу України, у разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.03.2014р. позивачка звернулась до Ради з заявою, в якій просила змінити місце розташування земельної ділянки, відповідно до попередньо поданої заяви від 15.02.2013р., та просила виділити їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з кварталу індивідуального житлового будівництва по вул. С.Наливайка на квартал території вулиці П.Орлика, а точніше по вулиці Паркові в м.Дрогобичі.

До даної заяви додала графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки на вулиці Парковій та копію відповіді Відділу містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 26.02.2014р. №130 на її запит.

Подача заява обумовлена тим, що через наявні незадовільні житлові умови її сім'ї, їй необхідна земельна ділянка для будівництва житлового будинку. Як ветеран праці вона має переважно право на виділення присадибної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дрогобицької міської ради за №638 від 29.05.2012р., з метою врегулювання порядку виділення громадянам земельних ділянок на території м. Дрогобич для індивідуального житлового будівництва, затверджено Положення «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва».

Виконуючим обов'язки Дрогобицького міжрайонного прокурора Лехушем А.А. внесено 31.07.2012р. №10-2165 вих.-12 протест на рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 з підстав невідповідності такого Конституції України та законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дрогобицької міської ради від 02.10.2012р. №751 вищевказаний протест прокурора задоволено частково та внесено зміни до Положення «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», виклавши його в новій редакції, про що прийнято рішення Дрогобицької міської ради від 02.10.2012р. №752. Дане підтверджується листом Дрогобицької міжрайонної прокуратури №18-344-12 вих-14 від 02.06.2014 року.

З вищенаведених підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підпункт 1.1 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради від 26.06.2014р. №1385 «Про відмову в передачі в оренду та у власність земельних ділянок», яким позивачці відмовлено у наданні безоплатно у власність земельну ділянку з покликанням на рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638, в яке за наслідком внесеного 31.07.2012р. прокурором протесту, внесено зміни, виклавши його у новій редакції, про що прийнято рішення №752 від 02.10.2012р., а тому така відмова є протиправною, а рішення підлягає до скасування.

Окрім того, колегія суддів вважає, що в силу приписів ч.7 ст.118 Земельного кодексу України в якій зазначено, що клопотання розглядає у місячний строк, а підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, порушено строки розгляду заяви, поданої 14.03.2014р. позивачкою до Ради, а також не наведено жодних законних підстав відмови, передбачених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, який має вищу юридичну силу над рішення Ради.

Щодо визнання незаконним та нечинним рішення Дрогобицької міської ради від 29.05.2012р. №638 «Про затвердження «Положення «Про порядок виділення громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що питання законності такого рішення було предметом прокурорського реагування, та за наслідком внесеного 31.07.2012р. протесту, Радою 02.10.2012р. прийнято рішення №751, яким внесено зміни у рішення №638 від 29.05.2012р., виклавши його у новій редакції, про що прийнято рішення №752 від 02.10.2012р., а тому підстав для визнання його незаконним колегія суддів не вбачає.

Щодо вимог позивачки про зобов'язання Раду невідкладно виділити їй земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 гектара, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в кварталі території вулиці П.Орлика, а точніше на АДРЕСА_1, надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення відповідно до поданих графічних матеріалів, які є додатком №1 до заяви від 14.03.2014р. то колегія суддів вважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що Рада при здійсненні повноважень власника землі є вільна у реалізації права нею розпоряджатися.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність органів місцевого самоврядування регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями. Колегія суддів зазначає, що суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму №13 від 24.10.2008р., згідно якої, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, дотримуючись принців законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування у розгляді та вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії: невідкладно виділити позивачці земельну ділянку.

Проте, колегія суддів зауважує, оскільки судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення в частині, що стосується прав позивачки, а тому в силу приписів ст.2 КАС України, зазначене є підставою зобов'язати Дрогобицьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 березня 2014 року щодо виділення їй земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд із земель комунальної власності у встановленому порядку.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення та є підставою постанову суду в частині відмови в позові скасувати та прийняти нову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки 36,54 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2014 року у справі №442/7120/14-а в частині відмови в позові скасувати та в цій частині позов задовольнити частково.

Зобов'язати Дрогобицьку міську раду розглянути заяву ОСОБА_2 від 14 березня 2014 року щодо виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд із земель комунальної власності.

В решті постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2014 року у справі №442/7120/14-а залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 12.02.2015р.