Ухвала іменем україни 29 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Матієк Т.В., Широян Т.А.,

розглянула у судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку с. Червона Слобода Недригайлівського району Сумської області, зареєстровану: АДРЕСА_1, проживаючу: АДРЕСА_2,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані зі зберіганням товарно-матеріальних цінностей, на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона, працюючи касиром центральної каси магазину «Сільпо № 45», що належить ТОВ «Фоззі-Фуд» та будучи матеріально відповідальною особою, у період часу з 23.45 год. 08 травня по 01.10 год. 09 травня 2014 року за адресою: вул. Драйзера, 8, м. Київ, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою привласнила з сейфу центральної каси магазину «Сільпо № 45» грошові кошти в особливо великому розмірі в сумі 410 000 грн.

У касаційних скаргах з доповненнями засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 просять змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, пом'якшити призначене покарання та застосувати положення ст. 75 КК, звільнивши ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Обґрунтовуючи свої вимоги засуджена та її захисник вказують на те, що судами при призначенні покарання належним чином не враховано дані про особу засудженої та всі обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши наведені у скаргах доводи та вивчивши долучені до них копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у касаційних скаргах виходячи з наступного.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, засуджена та її захисник не оскаржують.

Доводи ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої через суворість є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з наданих копій судових рішень, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції з дотриманням вимог зазначеного Закону врахував ступінь тяжкості скоєного засудженою злочину, який відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким, дані про її особу (раніше не судима, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину), обставини, що пом'якшують покарання (щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди), відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставини скоєння злочину, та призначив реальне основне покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин справи, даних про особу винної, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та визнаних судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд відповідно до положень ст. 69 КК призначив ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 191 КК.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає загальним засадам його призначення, є необхіднім та достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нею нових злочинів і не вбачає підстав для його пом'якшення та застосування положень ст. 75 КК.

Доводи засудженої ОСОБА_1 та її захисника, аналогічні за своїм змістом доводам у їх касаційних скаргах, належно перевірив суд апеляційної інстанції та обгрунтовано відмовив у задоволенні скарг, навівши в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК, мотиви, з яких виходив при постановленні рішення.

Таким чином, з наведених у скарзі мотивів, та з наданих до неї копій судових рішень, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, а тому у відкритті касаційного провадження за скаргами засудженої та захисника слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

__________________ ___________________ ___________________

Т.С. Шилова Т.В. Матієк Т.А. Широян