копія
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2015 р. Справа № 804/20761/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Віхрова В.С.
при секретарі судового засідання Драгота С.А.,
за участю:
представник позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Криворізька міська рада про скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
18.12.2014 р. ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення за №1366-15 від 19.06.2014 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Криворізьку міську раду (надалі - третя особа).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 р. зупинено провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. провадження у справі поновлено.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав письмові додаткові пояснення до адміністративного позову.
Відповідач у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Надав заперечення проти позову.
Третя особа у судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Надала пояснення по справі.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, у порядку ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20.02.2009 р. між позивачем та Криворізькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3626 га за адресою АДРЕСА_1.
Договір зареєстровано у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.04.2009 р. за №040910800201.
Договір укладено на 2 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення (п. 5 договору).
За поясненнями позивача, після закінчення дії договору він не мав наміру його продовжувати, тому не звертався до Криворізької міської ради з відповідною письмовою пропозицією.
Не зважаючи на те, податковий орган 19.06.2014 р. виніс податкове повідомлення - рішення форми «Ф», яким визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 115034,85 грн.
Як вказує позивач, вказане податкове повідомлення-рішення ним отримано не було. Про вказаний борг йому стало відомо при зверненні податкового органу до суду з позовом про стягнення заборгованості у вказаній сумі.
Отже, визначальною обставиною при вирішенні даного спору є встановлення факту припинення дії договору оренди землі та відповідно звільнення позивача сплачувати податок за таку земельну ділянку.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.
Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
У свою чергу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Під землекористувачами, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміються - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
У Податковому кодексі України в пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 дається визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Для оподаткування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прямо передбачена стаття 288 Податкового кодексу України.
Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Так, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України).
Законом України «Про плату за землю» (чинного, на час укладення договору оренди) було визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України «Про плату за землю»).
Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу ( ст. 14 Закону України «Про плату за землю» ).
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (ст. 15 Закону України «Про плату за землю»).
Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня (ст. 16 Закону України «Про плату за землю»).
Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада (ст. 17 Закону України «Про плату за землю»).
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) (ст. 19 Закону України «Про плату за землю»).
Отже, на підставі договору оренди земельної ділянки громадяни - фізичні особи (орендарі) справляють земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Викладене спростовує твердження позивача, що укладеними договором оренди не було визначено ОСОБА_2 платником податку в розумінні ст. 15 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до Закону України «Про плату за землю» за земельні ділянки, надані в оренду справляється не земельний податок, а орендна плата.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» ст. 12 Земельного кодексу України).
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).
За частинами 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Разом з тим стаття 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює умови поновлення договору оренди землі.
Так, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
За поясненнями третьої особи, Криворізькою міською радою за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди позивачу було направлено лист - повідомлення від 03.02.2011 р. №6/18-41 з вирішення питання щодо його продовження, однак відповіді від ОСОБА_2 не надійшло.
За даного приводу позивач пояснень не надав.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте правом на встановлення умов розірвання та/або продовження дії договору оренди землі наділені виключно сторони такого договору.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам держави та суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.
Пунктом 6 договору оренди визначено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за змелю», на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів.
Позивач вказує, що за період дії договору оренди сторони не вносили до нього жодних змін або доповнень. Отже, встановлення відповідачем розміру орендної плати необхідно здійснювати з урахуванням положень Закону України «Про плату за землю», що є неможливим у 2014 р., оскільки даний закон втратив чинність.
Так, дійсно Закон України «Про плату за землю» втратив чинність 01.01.2011 р. з прийняттям Податкового кодексу України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У п. 12 договору оренди вказано, що розмір та сума орендної плати за земельну ділянку здійснюється без внесення змін до цього договору у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);
- зміни (збільшення або зменшення) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;
- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що податковим органом було здійснено розрахунок орендної плати за змелю у відповідності до діючого на час спірних відносин законодавства без внесення змін або доповнень у договір оренди.
Розмір, умови та нарахування орендної плати встановлений у ст.ст. 286, 288 Податкового кодексу, положення яких наведені вище.
Як вбачається зі змісту п. 19 договору оренди повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення).
Орендар зобов'язаний по закінченню терміну оренди, припиненні чи розірванні договору оренди земельну ділянку привести в належний стан та повернути орендодавцю з оформленням акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки (п. 33 договору оренди).
За поясненнями Криворізької міської ради, земельна ділянка землекористувачем (ОСОБА_2) за актом приймання-передачі не повернута.
Дана обставина позивачем підтверджена.
З п. 21 договору оренди вбачається, що неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом «Орендна плата» цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України).
Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 р. за № 2135/22447.
Відповідно до цього Порядку органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість (п.1.2).
Орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби (п. 2.1).
У випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма «Ф»), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (п.2.2).
Направлення розрахунку податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, разом з податковим повідомленням-рішенням не передбачено затвердженою формою податкового повідомлення-рішення форми «Ф».
Затвердженою формою податкового повідомлення-рішення передбачено наявність додатків - розрахунків податкових зобов'язань або сум штрафних (фінансових) санкцій у разі донарахування податкових зобов'язань або застосуванні штрафних санкцій за порушення платником податків податкового законодавства.
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України).
Викладене спростовує твердження позивача, що податковим органом порушено п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки розрахунок податкового зобов'язання останнім не складено та до податкового повідомлення-рішення не додано.
Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на орендованій позивачем земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, яка належить останньому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №731200 від 15.06.2006 р., що слугує беззаперечним доказом користування ОСОБА_2 земельною ділянкою за тією ж адресою.
Грошове зобов'язання по орендній платі за землю за 2014 р. за користування земельною ділянкою площею 3626 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 визначено у трикратному розмірі земельного податку, обчисленого із застосуванням ставки земельного податку відповідно до ст. 275 Податкового кодексу України, коефіцієнту для міст обласного значення та коефіцієнту диференціації ставки земельного податку, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 р. №2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кривого Рогу» та склало 115034,85 грн.
З наведеного вище суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв законно та у межах своїх повноважень.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем належним чином доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем не наведені обставини, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа Криворізька міська рада про скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 04.02.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун