КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 750/12575/14 Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Артюхіній М.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

04.12.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ващенка А. В. від 19.11.2014 року про накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за повторне невиконання судового рішення (ВП № 41274348).

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова зобов'язано позивача здійснити ОСОБА_4 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та сплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

На підставі постанови, 05.12.2013 року судом видано виконавчий лист № 2506/2369/2012, який знаходиться на примусовому виконанні у відповідача.

Виконуючи вказане судове рішення позивач нарахував ОСОБА_4 суму допомоги в розмірі 5265 грн., проте до цього часу стягувачеві допомогу не виплатив. Позивач обґрунтовує неможливість виконання судового рішення відсутністю відповідного фінансування з боку держави.

Як убачається з позовної заяви, в зв'язку з невиконанням судового рішення без поважних причин постановою відповідача від 11.11.2014 року на позивача було накладено штраф.

Через повторне невиконання судового рішення оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у подвійному розмірі 1360 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернувся до суду з даним позовом.

На даний час постанова суду про перерахунок ОСОБА_4 розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачем не виконана, а донарахована ним сума допомоги в розмірі 5265 грн. не виплачена.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Згідно частини 1 статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з матеріалами справи, в зв'язку з невиконанням судового рішення без поважних причин постановою відповідача від 11.11.2014 року на позивача було накладено штраф.

Через повторне невиконання судового рішення оскаржуваною постановою від 19.11.2014 року на позивача накладено штраф у подвійному розмірі 1360 грн.

Як встановлено судом, на даний час постанова суду про перерахунок ОСОБА_4 розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік позивачем не виконана. При цьому, обґрунтованих доказів, які підтверджують неможливість виплати донарахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, позивачем не надано.

Водночас щодо посилання апелянта на відсутність асигнувань з державного бюджету на виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 74 рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» зазначив, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

В той же час, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року, пункт 68).

За наведеного, судова колегія вважає, що відсутність у боржника коштів не може вважатись як поважною, так і взагалі причиною для невиконання судового рішення.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, відповідач в цій справі не наділений повноваженнями щодо виключення податкової застави з відповідних державних реєстрів, а тому суд не вправі зобов'язати податковий орган вийти за межі встановлених законом повноважень.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м.Чернігові ради - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.