МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 січня 2015 року справа № 814/3534/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 13.10.14);

від відповідача: Масюк А.М. (довіреність №3366/10/14-08-001 від 20.03.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доПервомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ,Миколаївська область, 55213

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014р. №0057701703, від 04.11.2014р. № 0057741703,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту-позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту-відповідач, ДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2014 р. №0057701703, №0057741703, рішення про застосування штрафних санкцій № 0057781703 від 04.11.2014 р. та вимоги № Ф-0045441703 про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, висновки ДПІ, викладені у акті перевірки від 10.10.2014 року №3030/173/НОМЕР_1, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога, є необґрунтованими, оскільки такі висновки спростовуються наявними та належно оформленими у відповідності до чинного законодавства документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 06.06.2006 року, як платник податків перебуває на податковому обліку в Первомайській ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області та займається монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний), оптовою торгівлею іншими машинами й устаткованням, неспеціалізованою оптовою торгівлею, наданням інших інформаційних послуг, н. в. і. у.т. тощо.

В жовтні 2014 року службовими особами ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт №3030/173/НОМЕР_1 від 10.10.2014р. (далі - Акт перевірки).

В ході перевірки відповідачем встановлено заниженням позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік, неналежне ведення обліку доходів та витрат від підприємницької діяльності, невключення сум доходу, виплаченого фізичним-особам-підприємцям за надані послуги та придбаний товар за період з 01.01.12 по 30.06.12 до податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку, неутримання єдиного соціального внеску в сумі 69987,21 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 04.11.2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0057701703, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9108,54 грн., з яких 6072,36 грн.- донараховано податку та 3036,18 грн. - штрафних санкцій, № 0057741703 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 510,00 грн., рішення № 0057781703 про застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 6842,50 грн. та вимога № Ф-0045441703 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 69987,21 грн.

Отже, донарахування позивачу грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності пов'язане з висновками контролюючого органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат в графі «підтверджені витрати» суму витрат в розмірі 35720,00 грн., які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме:

- 24612,50 грн., донарахованих згідно акту документальної планової перевірки № 3661/172/НОМЕР_1 від 08.10.2012 р. за порушення податкового законодавства за 2010-2011 роки та сплачених в жовтні 2012 року;

- 10356,74 грн. як сума страхових платежів, сплачених підприємцем готівковими коштами АТ «СК «АХА «Страхування» 27.04.2012 р. згідно договору страхування КАСКР ОСЕО, ДГО;

- 750,00 грн. як сума податку на доходи фізичних осіб, перерахована готівковими коштами в січні 2012 р.

На переконання позивача, наведені вище суми ним правомірно віднесені до сум витрат 2012 року, спираючись на те, що зі ст. 139 Податкового кодексу України, якою передбачено вичерпний перелік витрат, що не відноситься до валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування, не вбачається обмежень щодо зарахування до валових витрат сум податку збільшених в ході перевірки контролюючого органу та сплачених сум податку на доходи фізичних осіб за результатами річного перерахунку податкових зобов'язань за 2011 рік. А також, як стверджує позивач, посилання контролюючого органу на те, що в ході перевірки не надано договір страхування автомобіля, який використовується ним в господарській діяльності і належить йому як фізичній особі, не узгоджуються з приписами ст. 177 Податкового кодексу України, оскільки його витрати на страхування автомобіля, підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру № 56 від 27.04.2012 року, в якій зазначено вид платежу та суму платежу.

Однак, суд не може погодитись з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, у відповідності з п. 177.4 ст. 177 ПК належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності .

Згідно пп. 139.1.6, пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат не включаються, зокрема, витрати, суми податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу, суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Отже, наведеними нормами Податкового кодексу прямо передбачено, що суми податків на доходи фізичних осіб та суми штрафів, пені та/або неустойкі, що визначені за рішенням котролюючих органів, не включаються до складу витрат, а тому ДПІ правомірно збільшено позивачу зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з цих підстав.

Згідно з пунктом 44.1. ст. 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій чи не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення до складу витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як визначено ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, правомірність формування витрат обумовлюється наявністю факту придбання платником податків товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачено (нараховано) ПДВ та які призначені для їх використання у господарській діяльності.

З пп.140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК вбачається, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, будь-які витрати цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податків.

Враховуючи те, що фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік основних засобів, то вони не мають права при обчисленні чистого оподатковуваного доходу враховувати витрати на страхування автомобіля.

Що стосується самих витрат на страхування, то такі витрати відповідно до п. 140.1 ст. 140 ПК є витратами подвійного призначення, що включаються до складу інших витрат, та не враховуються фізичними-особами-підприємцями у складі витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

Така думка також викладена в консультації контролюючого органу в ЕБПЗ.

Зважаючи на усе зазначене вище та не підтвердження позивачем факту понесених ним витрат на страхування саме в зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, суд вважає обґрунтованими висновки відповідача щодо порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, які полягають у включенні до складу витрат не підтверджених документально та витрат по придбанню товарів, що не призначаються для використання у господарській діяльності, та прийняття на підставі цього податкового повідомлення-рішення № 0057701703 від 04.11.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 9108,54 грн.

Також, з Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон України № 2464) щодо неутримання єдиного внеску на загальну суму 41003,93 грн.

Розбіжності суми чистого оподатковуваного доходу між даними звіту та даними перевірки за 2012 рік виникли в результаті того, що позивачем до складу інших витрат, що понесені при здійсненні господарської діяльності за 2012 рік включено витрати в сумі 35720,00 грн., безпосередньо не пов'язаних з отриманням доходів. А за 2013 рік розбіжності в базі оподаткування виникли в результаті того, що позивачем до звіту про суми нарахованої заробітної плати внесено помісячно дохід, який не відповідає даним обліку підприємця в книзі обліку доходів та витрат.

База нарахування, порядок розрахунку і строки сплати єдиного соціального внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за період 2012-2013 рр. передбачено Законом України № 2464, Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постанової правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі - Інструкція), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 базою для нарахування єдиного соціального внеску є сума доходів (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з пп.4.5.2 Інструкції платники, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25% річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464).

Як вбачається з норм Порядку, фізичні особи-підприємці, що працюють на загальний системі оподаткування подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітний період.

Отже, враховуючи встановлені під час перевірки розбіжності, контролюючим органом донараховано позивачу єдиний внесок в сумі 69987,21 грн.

Оскільки, як вже зазначалося раніше, суд погоджується з висновками ДПІ щодо порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, які полягають у включенні до складу витрат не підтверджених документально та витрат по придбанню товарів, що не призначаються для використання у господарській діяльності, то й донарахування єдиного внеску в данному випадку є правомірним та обґрунтованим.

Окрім цього, під час перевірки ДПІ встановлено, що позивачем до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) не включено доходи, виплачені фізичним особам-підприємцям за придбаний товар та за надані послуги на протязі періоду з 01.01.2012 по 30.06.2012 р., оскільки вказані податкові розрахунки до податкової інспекції за місцем реєстрації за І-ІІ квартал 2012 р. не надавались.

У зв'язку із цим ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0057741703 від 04.11.2014 р., яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Пункт 51.1 ст. 51 ПК передбачає, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб у відповідності з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

За неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК встановлено відповідальність у вигляді накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Нормами п. 177.5 ст. 177 ПК встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Таким чином, з наведеного суд вбачає, що позивач не є податковим агентом по відношенню до фізичних осіб-підприємців (перелік яких наведений в Акті перевірки стр. 23-24), а отже звільнений від обов'язку подання щодо них розрахунків форми № 1 ДФ, в зв'язку з чим штрафні санкції за неподання таких розрахунків до нього застосовуватись не можуть.

Таку ж правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.11.2013 року по справі № К/800/15596/13.

За таких обставин, враховуючи усе зазначене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0057741703 від 04.11.2014 року.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 04.11.2014 р. №0057741703 про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна