Справа № 353/1817/13-к

Провадження № 11/779/8/2015

Категорія ч. 2 ст. 367 КК України

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю. У. Ю.

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Стефанів Н.С.,

суддів: Вилки С.С., Кривобокової Н.М.,

з участю:

секретарів судового засідання Василаш Х.В., Перегінця О.Л.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_2 на постанову Тлумацького районного суду від 24 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаною постановою кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 191, та ч.2 ст. 366 КК України закрито. Розгляд кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 367, ч.2 ст. 382 КК України продовжено по суті.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Так, підставою для ухвалення постанови судом стало те, що під час судового розгляду даної кримінальної справи прокурор надав суду постанову про зміну обвинувачення в суді від 20.06.2014 року, в якій відмовився підтримувати державне обвинувачення в частині епізодів інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України та змінив обвинувачення з ч.2 ст. 364 на ч.2 ст. 367 КК України і просив продовжити розгляд справи за ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 382 КК України. На його думку постанова суду в частині закриття кримінальної справи не відповідає вимогам ст.282 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі- КПК України). Щодо зміни обвинувачення в порядку ст. 277 КПК України, то суд не повинен був приймати будь-яких процесуальних рішень, тому в цьому випадку суд зобов'язаний звільнити його від кримінальної відповідальності та постановити виправдувальний вирок. Просить постанову суду скасувати.

Заслухавши доповідь судді Стефанів Н.С., пояснення апелянта ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію з наведених в ній мотивів, думку прокурора Журавльова Є.Є. щодо заперечення доводам апеляції та законності постанови суду, яку просить залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 282 КПК України, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч. 2 ст. 267 цього Кодексу (вимагати продовження розгляду справи й самому підтримувати обвинувачення), суд своєю ухвалою або постановою закриває справу.

Як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи, в якій нікого не визнано потерпілим, прокурор у ході судового розгляду дійшов висновку про те, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, однак в постанові прямо не зазначив про відмову від обвинувачення за цими статтями, вказавши, що епізоди інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України слід виключити з обвинувачення та в судових дебатах державне обвинувачення за цими статтями не підтримував. Це підтверджено прокурором в суді апеляційної інстанції.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що прокурор фактично відмовився від обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України та не підтримував його.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції повинен був продовжити розгляд справи в частині обвинувачення за ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, на переконання колегії суддів є необґрунтованими.

Пе¬ред¬ба¬че¬на ч. 2 ст. 282 КПК України нор¬ма про те, що суд своєю постановою за-кри¬ває спра¬ву, як¬що про¬ку¬рор відмо¬вив¬ся підтри¬му¬ва¬ти дер¬жав¬не об¬ви¬ну¬ва¬чен¬ня і з цією відмо¬вою по¬го¬див¬ся по¬терпілий (якщо він є у справі), є імпе¬ра¬тив¬ною. Суд зобов'язаний закрити провадження у справі, її розгляд може бути продовжено тільки тоді, коли потерпілий бажає підтримувати обвинувачення. У даній кримінальній справі потерпілих немає, тому висновок суду щодо закриття кримінальної справи є правильним.

Пра¬вові наслідки для особи від ви¬прав¬ду¬валь¬но¬го ви¬ро¬ку і по¬ста¬но¬ви про за¬крит¬тя криміналь¬ної спра¬ви, ви¬не¬се¬ної на підставі ч. 2 ст. 282 КПК - од¬на¬кові. Різними є тільки можливості їх перегляду, так як постанова про закриття, винесена з вищезазначеної підстави, на відміну від виправдувального вироку, не може бути переглянута в апеляційній та касаційній інстанції з ініціативи прокурора. Тобто за¬крит¬тя криміналь¬ної спра¬ви на підставі ч. 2 ст. 282 цього Ко¬де¬к¬су дає підсуд¬но¬му ста¬тус ви¬прав¬да¬но¬го.

Крім того, в апеляції зазначено, що в постанові суду не вказано підставу закриття кримінальної справи. З цими доводами колегія суддів погоджується, а тому вважає висновок суду про закриття кримінальної справи неповним і таким, що не відповідає вимогам КПК України, оскільки судом не зазначено підставу закриття кримінальної справи.

Виходячи із того, що формулювання щодо закриття справи в постанові суду є не чітким щодо винуватості особи і дає привід припущення, що суд вважає особу винною. Виходячи із практики Європейського суду з прав людини таке може свідчити про порушення принципу презумпції невинуватості. Так, в рішенні «Пантелеєнко проти України» (Рanteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що в даній справі судові рішення про закриття кримінального провадження проти заявника було сформульовано таким чином, що немає сумнівів про те, що заявник скоїв злочин, який йому інкримінується. Такі формулювання, на думку суду були достатніми для встановлення факту порушення презумпції невинуватості.

Тому колегія суддів вважає, що за¬к¬ри¬ва¬ю¬чи криміналь¬ну спра¬ву у зв'яз¬ку з відмо-вою про¬ку¬ро¬ра від підтри¬ман¬ня дер¬жав¬но¬го об¬ви¬ну¬ва¬чен¬ня, суд з метою уникнення будь-яких сумнівів, по¬ви¬нен вка¬за¬ти не тільки на ці об¬ста¬ви¬ни, а й на кон¬крет¬ну підста¬ву для за¬крит¬тя спра¬ви, що реабілітує особу, тоб¬то у зв'яз¬ку з відсутністю події чи скла¬ду зло¬чи-ну або не¬до¬ве¬деністю участі підсуд¬но¬го у вчи¬ненні зло¬чи¬ну.

В постанові прокурора вказано, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України не знайшло свого підтвердження під час судового слідства, тому колегія суду вважає, що постанову суду слід змінити, доповнивши її резолютивну частину, де вказати, що підставою закриття кримінального провадження є відмова прокурора від обвинувачення на підставі ч.4 ст. 264 КПК України за відсутністю події злочинів, що є реабілітуючою підставою.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 382 КПК України, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тлумацького районного суду від 24 червня 2014 року змінити.

Доповнити перше речення резолютивної частини постанови суду наступними словами: «у зв'язку з відмовою прокурора від обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України за відсутністю події злочинів».

В решті постанову суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту оголошення.

Головуючий Н.С. Стефанів

Судді С.С. Вилка

Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду Н.С. Стефанів