Справа № 353/1817/13-к

Провадження № 11/779/8/2015

Категорія ч. 2 ст. 367 КК України

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна У.Ю. У. Ю.

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Стефанів Н.С.,

суддів: Вилки С.С., Кривобокової Н.М.,

з участю:

секретарів судового засідання Василаш Х.М., Перегінця О.Л.,

прокурора Журавльова Є.Є.,

засудженого-виправданого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого-виправданого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Тлумацького районного суду від 24 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Корнів Городенківського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, розлученого, працюючого головою правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Корнів» (далі-СВК «Корнів»), відповідно до ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено покарання:

за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції ч. 3 ст. 358 КК України від 05.04.2001 року) три місяці арешту;

за ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції ч. 2 ст. 367 КК України від 07.04.2001 року) два роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням ним адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій в підприємствах, установах, організаціях різних форм власності строком на два роки без сплати штрафу.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного та додаткового покарання за ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 2 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_2, та застосований щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, повернуто йому речовий доказ - автомобіль ВАЗ-2102 номерний знак НОМЕР_1 та ухвалено стягнути з нього судові витрати в сумі 328, 44 грн. в дохід держави.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим в тому, що він, будучи службовою особою з 2000 року та здійснюючи відповідно до статуту СВК «Корнів» як голова правління, адміністративно-господарські та організаційно розпорядчі функції, протягом 2004-2007 років, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив несплату СВК «Корнів» до бюджету обов'язкових платежів (податків, зборів, внесків) в сумі 92 844 грн., спрямувавши наявні грошові кошти, отримані від реалізації майна та прибутки, отримані від господарської діяльності кооперативу, на різні господарські потреби кооперативу, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам держави.

Крім того, 15.12.2009 року в м. Городенка у вечірній час ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2102 номерний знак НОМЕР_1, використав підроблений документ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, пред'явивши його працівникам ВДАІ, які зупинили автомобіль для перевірки документів.

Вироком суду у виправдувальній частині встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення в тому, що він, будучи службовою особою, умисно не виконував рішення судів, що набрали законної сили, на суму 163 266 грн., чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян та державним інтересам, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 282 КК України. Визнаючи ОСОБА_2 за цією статтею звинувачення не винуватим та виправдовуючи його за відсутністю в діях складу злочину, суд першої інстанції зазначив, що надані суду докази винуватості ОСОБА_2 не містять в собі свідчень про вчинення ним умисних дій, направлених на ухилення від виконання рішення суду чи перешкоджання виконанню та не доведено наявність можливостей виконати в повному об'ємі рішення судів, оскільки діяльність СВК «Корнів» у 2007 році була збитковою, а показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 встановлено, що за наявності рішення суду про стягнення заборгованості на користь ПП «Октан», АТ «Райффайзен Банк Аваль», голова правління умисно не ухилявся від сплати, погашення боргу проводились частково та добровільно, зокрема заборгованість перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 120 тис. грн. погашена добровільно без втручання ВДВС, також були сплачені витрати виконавчого провадження.

В апеляції засуджений-виправданий ОСОБА_2 не погоджується з вироком суду в частині його засудження, вважаючи його таким, що постановлений без всебічного та об'єктивного врахування всіх обставин справи, є невмотивованим, побудованим всупереч принципу презумпції невинуватості, упередженим та неправдивим. Зазначає, що судом не здобуто жодних доказів його винуватості у вчиненні службової недбалості, а посилання на ніби-то існуючу заборгованість кооперативу по податках та зборах за даними фінансових звітів за 2005-2007 рік, без розшифрування наявних сум заборгованості обов'язкових платежів перед бюджетом, є безпідставними. У вироку не наведено обґрунтування наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, не зазначено осіб, яким завдано істотну шкоду та в чому полягають тяжкі наслідки. Крім цього, зазначає, що визнаючи його винуватим за ч.3 ст. 358 КК України, судом не дано належної оцінки письмовим доказам та суперечливим показанням свідків. Вважає, що обвинувачення щодо нього є зфабрикованим, просить вирок суду в частині засудження скасувати та постановити виправдувальний вирок.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування постановленого вироку, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази обвинувачення, які прямо вказують на винуватість ОСОБА_2, а саме: виписки з особового рахунку СВК «Корнів», які підтверджують спрямування у 2008 році наявних грошових коштів з розрахункового рахунку не на погашення безспірної заборгованості перед бюджетом, а на господарські потреби - оплату за спожиту електроенергію, абонентське юридичне обслуговування, оплату рахунків ПП «Октан» та на інші цілі. Також судом не взято до уваги дані річних фінансових звітів СВК «Корнів» про наявність коштів по балансах станом на 01.01.2006, 01.01.2007, 01.01.2008 років, дані договору купівлі продажу залізобетонних плит в період з 01.01.2006 року, за якими ОСОБА_2 отримав кошти готівкою в сумі 29 952 грн. При цьому суд не зазначив мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 367 та ч.2 ст. 382 КК України, призначивши йому покарання за кожною із цих статтей, на підставі ст. 49 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідь судді Стефанів Н.С., пояснення апелянта ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію з наведених в ній мотивів та заперечив апеляції прокурора, просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок, думку прокурора Журавльова Є.Є., який заперечив апеляції засудженого-виправданого та підтримав апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, просив вирок суду скасувати та постановити свій вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_2 за усіма статтями пред'явленого йому обвинувачення, призначити покарання та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, провівши судове слідство у визначених межах, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого-виправданого ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а апеляцію прокурора слід відхилити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі-КПК України) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 327 КПК України вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний. Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Статтею 324 КПК визначено питання, що вирішуються судом при постановленні вироку.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону в повному обсязі не виконав.

Щодо виправдання за ч.2 ст. 382 КК України.

Згідно вироку суду в частині виправдання, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи службовою особою, умисно не виконував рішення судів, що набрали законної сили, на суму 163 266 грн., чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян та державним інтересам.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за цією статтею обвинувачення, суд першої інстанції зазначив, що надані стороною обвинувачення докази, які були досліджені в судовому засіданні - показання підсудного, свідків, письмові документи, не підтверджують вчинення ним умисних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішень судів чи перешкоджання виконанню, а також не доведено наявність можливостей у СВК «Корнів» виконати в повному об'ємі та своєчасно рішення судів.

Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає дослідженим доказам, які містяться в матеріалах кримінальної справи, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Доводи апеляції прокурора про те, що судом не взято до уваги дані фінансових документів, які свідчили про наявність на рахунку кооперативу коштів, необхідних для погашення заборгованості перед бюджетом, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів, наведеними та проаналізованими у вироку суду. Зокрема, судом обґрунтовано зазначено про те, що згідно листів банківських установ та даних фінансового звіту за 2007 рік, діяльність СВК «Корнів» була збитковою (а.с. 22 т.2, а.с. 112, 117-119 т.9), а дослідженими в судовому засіданні письмовими показаннями свідка ОСОБА_5, письмовими доказів - повідомленнями стягувачів та квитанцій про часткове погашення СВК «Корнів» заборгованості, в тому числі і виконавчого збору, наданими в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_4, головного державного виконавця, достовірно встановлено, що заборгованість по виконавчих листах на суму 120 000 грн. погашалась добровільно, без втручання ВДВС ( а.с.98-111 т.2)

Аналізуючи ці докази, суд дійшов обґрунтовано висновку, що вони не підтверджують вину ОСОБА_2 щодо умисного ухилення від виконання рішень судів. Крім цього, твердження апелянта про те, що суд необґрунтовано вказав на достовірність одних доказів та піддав сумніву належність і допустимість інших, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є надуманими, оскільки суд, керуючись законом, провів системний аналіз всіх доказів, дав їм належну оцінку та дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України, що ґрунтується на всебічному, повному та об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з детальним викладенням мотивів прийнятого рішення.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду у частині виправдання ОСОБА_2 судом першої інтанції не допущено. Доводи прокурора, викладені в його апеляції, не спростовують такого рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, належним чином перевірив і дослідив надані докази в їх сукупності, дав їм належну оцінку та обгрунтовано прийшов до правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 382 КК України.

Щодо засудження за ч. 2 ст. 367 КК України

Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини (далі-Суд) в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку Суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, inter allia, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин, Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) від 06 грудня 1988 року).

Відповідно до вимог ст. ст. 22, 64-66 КПК України прокурор, слідчий, суд зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. В числі обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді, шляхом збирання і подання доказів, виключно в порядку, встановленому процесуальним законом, є час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого та мотиви злочину. Перекладання обов'язку доказування на обвинуваченого законом забороняються. Статтею 327 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. У випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного не має складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину постановляється виправдувальний вирок.

Визнаючи ОСОБА_2 винуватим у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, суд у вироку вказав наступні обставини його вчинення: ОСОБА_2, являючись службовою особою, з березня 2000 року, відповідно до статуту СВК «Корнів», здійснював адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, оскільки був головою правління кооперативу. Відповідно до фінансових звітів, поданих до Городенківського районного відділу статистики Івано-Франківської області протягом 2005-2007 років, СВК «Корнів», отримуючи прибутки від господарської діяльності, належним чином не сплачувало платежі до державного бюджету. Так, СВК «Корнів» заборгувало до ПФУ в Городенківському районі 68 407, 27 грн., в тому числі заборгованість в розрізі років складала: у 2004 році - 24 058 грн., у 2005 році - 49 551 грн., у 2006 році - 55 943 грн., у 2007 році - 68 407 грн.; до ДПІ в Городенківському районі заборгованість у розрізі років складала: у 2004 році - 8 630 грн., у 2005 році - 9 885 грн., у 2006 році - 17 212 грн, у 2007 році - 24 039 грн.

ОСОБА_2, будучи головою правління СВК «Корнів» та розпоряджаючись майном і грошовими коштами кооперативу, протягом 2004-2007 років неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них та допустив несплату СВК «Корнів» до бюджету обов'язкових платежів (податків, зборів, внесків) в сумі 92 844 грн., спрямувавши наявні грошові кошти, отримані від реалізації майна та прибутки, отримані від господарської діяльності кооперативу, на різні господарські потреби кооперативу, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам держави.

Відповідно до ст. 16-1 КПК України, розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Змінюючи в суді підсудному ОСОБА_2 обвинувачення з ч.2 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України, державний обвинувач у постанові про зміну обвинувачення в суді від 20 червня 2014 року вказав, що обвинувачення щодо заборгованості СВК «Корнів» перед ДПІ в Городенківському районі на суму 228 943 грн. частково не знайшло свого ствердження, оскільки дослідженими доказами вбачається, що ОСОБА_2 допустив заборгованість перед ДПІ в Городенківському районі на суму 24 039 грн., а за період 2004-2007 років по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне державне страхування - на загальну суму 68 805 грн., а всього заборгованості на суму 92 844 грн.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак суд першої інстанції цих вимог закону не дотримався. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також інтересам держави, за обставин, викладених у вироку, є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2, не визнаючи своєї вини у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки, стверджував, що СВК «Корнів» як правонаступник спілки селян власників «Дністер» після реорганізації у 2000 році перейняв не тільки права, а й обов'язки спілки селян власників «Дністер» щодо заборгованості перед державою по сплаті обов'язкових платежів. Станом на день порушення кримінальної справи величина страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне державне страхування складала 21 360 грн, як зазначено в довідці по розшифровці боргу, а величина податкового боргу - 17 000 грн., при наявності заборгованості перед бюджетом його дії підлягали б правовій кваліфікації не за статтею 367 КК України, а за статтею 212 КК України, як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Посилання в обвинуваченні на дані фінансових звітів, як доказу заборгованості є безпідставним, оскільки подача СВК «Корнів» фінансових звітів свідчила не про наявну заборгованість, а про виконання обов'язку подачі фінансової звітності, що охоплює певний період, складається з наростаючим підсумком з початку звітного року, в яких відображено як активи, власний капітал так і зобов'язання підприємства, в тому числі зазначено сплату платежів до державного бюджету, супроводжується відповідними обґрунтуваннями, зазначенням поточних розрахунків з оплати праці. Будь-якого рішення про стягнення з кооперативу податків чи зборів немає. Щодо суми 29 952 грн. - це загальна сума по договору на реалізацію 96 дорожних плит по ціні 312 грн. за штуку, укладеного з ОСОБА_7, яку останній сплатив у три етапи в жовтні та грудні 2007 року. На виконання п.15.2 статуту кооперативу ним було сплачено в рахунок майбутніх платежів фіксований сількогосподарський податок - 4000 грн., ПДВ - 4992 грн., а остаток суми в розмірі 20960 грн. спрямовано на погашення заборгованості за виконавчими документами, виплату заробітної плати та закуплено паливно-мастильні матеріали, які необхідні для ведення сільськогосподарського виробництва. Цим показанням підсудного не було дано належної оцінки судом.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину суд першої інстанції підтвердив у вироку наявними в справі, дослідженими у судовому засіданні такими доказами: показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, даними, що містяться в листах ДПІ та УПФУ в Городенківському районі від 13.02.2008 року, від 08.02.2008 року та від 21.07.2014 року про наявність заборгованості СВК «Корнів» по податкових платежах в період з 2000 по 2007 роки, по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в період з 2005 по 2008 роки, та часткову сплату заборгованості за 2004-2007 роки, квитанціями та виписками з казначейського рахунку про часткове погашення податкових платежів від реалізації заставного майна, даними акту опису активів кооперативу від 19.07.2007 року, звіту про фінансові результати діяльності СВК «Корнів» за 2005-2006 роки, договору купівлі-продажу бетонних плит в кількості 96 штук, а також даними статуту СВК «Корнів».

Зазначені докази в сукупності підтверджують факт заборгованості СВК «Корнів» за обов'язковими платежами, які перейшли до кооперативу від спілки селян власників «Дністер» як правонаступника внаслідок реорганізації останньої шляхом перетворення в СВК «Корнів», та факт часткового погашення заборгованості по податках, обов'язкових платежах, за виконавчими документами в період 2004-2007 років, однак не містять в собі даних, які б свідчили про наявність в діях голови правління СВК «Корнів» ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто вони не є належними доказами винуватості. Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_11, головного державного ревізора-інспектора, який був податковим керуючим СВК «Корнів», встановлено, що заборгованість кооперативу була постійно наростаючою з 2000 року. У 2007 році проведено опис майна кооперативу, із 80 описаних залізобетонних плит 40 штук було реалізовано на аукціоні у грудні 2008 року, кошти від якого частково погасили податкові зобов'язання кооперативу. Крім того, він надав дозвіл на самостійну реалізацію аналогічних плит в кількості 30 штук, які не були реалізовані, оскільки місячний термін дії дозволу закінчився.

Об'єктивна сторона службової недбалості полягає в тому, що за наявності у особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, особа, або взагалі не діє, або виконує свої службові обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону, або відповідно закону, але неповно, неточно, несвоєчасно.

У вироку суду чітко не вказано, які ж конкретно дії підсудного ОСОБА_2 складають об'єктивну сторону злочину - службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки та чи мав він реальну можливість діяти так, як того вимагали інтереси служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що в період інкримінованих ОСОБА_2 дій він, як голова правління СВК «Корнів», мав реальну фінансову можливість сплачувати заборговані та поточні обов'язкові платежі, але не сплачував їх, відсутні бухгалтерські та фінансові документи щодо руху цих коштів та їх спрямування в певний час та у певному розмірі на інші другорядні потреби, а наведені суми заборгованості станом на перший день звітних періодів самі по собі не свідчать про навність в діях ОСОБА_2 оєктивної сторони службової недбалості.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 29.06.90 року, із змінами, внесеними станом на 30.05.2008 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" зазначено, що висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали б сумнів з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Проте, з огляду на зазначені обставини, органом досудового слідства та судом фактично не встановлено, чи дійсно були допущені будь-які порушення з боку голови правління СВК «Корнів», у чому вони полягали, чи були ці порушення зафіксовані у будь-який спосіб та в разі встановлення таких фактів, чи існує прямий, безпосередній причинний зв'язок між цими діями та тяжкими наслідками.

Колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ст.376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки є незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Щодо засудження за ч.3 ст. 358 КК України

Визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні використання завідомо підробленого документу - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд першої інстанції зіслався: на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, працівників ДАІ, які в суді підтвердили, що 15 грудня 2009 року ввечері біля автозаправки в м. Городенка під час патрулювання ними було зупинено автомобіль ВАЗ-2102 під керуванням ОСОБА_2, який на їх вимогу пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ 2103, з явними ознаками підробки, оскільки не співпадала марка автомобіля, також відрізнявся від стандартного зовнішній вигляд цього свідоцтва, в якому власником значився ОСОБА_2, тому воно було вилучене у водія, автомобіль доставлений на штрафмайданчик; на показання свідка ОСОБА_14, який був понятим при вилученні даного документу, показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо обставин придбання автомобіля ОСОБА_2

Ці показання суд оцінив в сукупності з іншими доказами, зокрема висновком експерта №09/07-5 від 19.01.2010 року, відповідно до якого спосіб нанесення зображення та первинні елементи захисту на бланку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 не відповідають способу нанесення зображення та первинним елементам захисту, які є на бланках свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що знаходяться в офіційному обігу, всі зображення бланку цього свідоцтва виконані струминним способом друку за допомогою засобів оперативної поліграфії; даними облікових карт Коломийського ВРЕР ВДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, довідок Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів від 18.07.2014 року та від 22.07.2014 року про відсутність реєстрації за ОСОБА_2 транспортних засобів. Також, судом належним чином досліджені й інші докази - показання свідків ОСОБА_17, письмові докази - дані, які містяться в протоколах огляду місця події, огляду автомобіля (а.с.3-15, т.5), яким дана вмотивована оцінка в сукупності з вищенаведеними доказами по справі. Суд першої інстанції визнав дані докази належними та допустимими і дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року), тобто у використанні завідомо підробленого документа.

Тому доводи апелянта щодо однобічності та неповноти судового слідства в цій частині, не встановлення судом фактичних обставин вилучення у нього свідоцтва про реєстрацію автомобіля та неузгодженості показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_18 є безпідставними.

Щодо доводів апеляції про залишення поза увагою клопотання про допит свідка ОСОБА_19, який на думку апелянта повинен бути допитаним на попередньому слідстві і в суді, але не був допитаний, то апеляційний суд вважає, що показання цього свідка, не є такими важливими у даній справі, що могли привести до порушення фундаментальних засад справедливого судочинства. Так, Європейський суд з прав людини у класичному рішенні «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and others v Netherlands) від 8 червня 1976 року вказав, що пункт 3 (d) статті 6 Конвенції «… не вимагає присутності і допиту всіх свідків зі сторони обвинуваченого.ЇЇ головною метою, як це випливає зі слів «на тих самих умовах», є у даному випадку повна «рівність сторін». За цієї умови стаття надає компетентним державним органам право вирішувати питання, які саме показання свідків є необхідними в даній справі, аби забезпечити справедливий судовий розгляд - головну вимогу статті 6».

Частиною 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до положення ч. 5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з врахуванням всіх обставин справи та строків притягнення до кримінальної відповідальності, прийшов до правильного висновку про звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання за вчинення злочину невеликої тяжкості, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 367 КК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, а вирок в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 382 КК України та його засудження за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) із звільненням від покарання на підставі ст. 49 КК України та щодо вирішення питань запобіжного заходу, арешту майна, речових доказів та судових витрат - слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 376 КПК України, п.п.11, 15 розділу Х1 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Тлумацького районного суду від 24 липня 2014 року в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 367 КК України скасувати.

Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 367 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України закрити за відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту її оголошення.

Головуючий Н.С. Стефанів

Судді: С.С. Вилка

Н.М. Кривобокова

Згідно з оригіналом

Суддя Н.С. Стефанів