Справа № 6-73/2011
Провадження № 22-ц/779/314/2015
Категорія 59
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.,
суддів Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.
секретаря Яковин М.Я.
з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
представника ВДВС Тисменицького РУЮ Іванюлика Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції В.О. Панченка про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 08 лютого 2012 року,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Тисменицького районного суду від 08 лютого 2012 року задоволено подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції В.О. Панченка про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчому листу згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 в користь ВАТ АБ «Укргазпромбанк» заборгованість в сумі 424411, 08 грн.
На дану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що представником ВДВС Тисменицького РУЮ не було доведено факт умисного ухилення боржника від добровільного виконання судового рішення.
Також ОСОБА_2 зазначає, що судом не було досліджено, чи вживались державним виконавцем всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання судового рішення, зокрема чи накладалось стягнення на заробітну плату, чи реалізовувалось майно що перебуває в іпотеці.
Крім того, апелянт вказує, що обмеження його у праві виїзду за межі України є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та Міжнародного пакту про громадянські права та політичні права.
З цих підстав ухвалу суду першої інстанції апелянт просив скасувати, постановивши нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ВДВС Тисменицького РУЮ про заборону тимчасового виїзду за межі України - відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.
Представник ВДВС Тисменицького РУЮ покладається на рішення суду. При цьому зазначив, що на даний час виконавче провадження закрито, представити докази ухилення боржника від виконання зобов'язання на даний час ВДВС не може.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», зокрема, передбачено: громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань. Громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконанні відділу ДВС Тисменицького РУЮ перебуває виконавчий лист №6-1079 від 15.01.2010 року, виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь ВАТ АБ «Укргазпромбанк» в сумі 424411, 08 грн.
Державний виконавець звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, мотивуючи таке ухиленням боржника від виконання боргових зобов'язань.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції, на підставі наявних матеріалів справи, та поданих доказів, прийшов до висновку, що боржник ОСОБА_2 навмисне ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може.
Порядок здійснення права громадянами України на виїзд з України і в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Випадки тимчасових обмежень права громадян України на виїзд за кордон та підстави для застосування таких обмежень визначені в статті 6 цього Закону, у тому числі, якщо громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених судовим рішенням.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Такі обмеження права громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, представник ДВС вказував на те, що боржник навмисне ухиляється від виконання зобов'язань за судовим рішенням.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Із змісту подання та матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем лише здійснювались запити у реєстраційні служби, щодо надання інформації про наявність майна, належного боржнику ОСОБА_2
Однак, розглядаючи подання та вирішуючи питання чи дійсно боржник ухилявся від виконання рішення суду, суд повинен виходити із положень ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені обов'язки боржника, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Разом з тим, державним виконавцем не надано доказів на підтвердження навмисного ухилення боржника від виконання судового рішення, не вказано, які перешкоди вчинені з його боку для проведення виконавчих дій державному виконавцеві, обґрунтування ухилення боржника від повного виконання зобов'язання; не зазначено, які дії були здійснені державним виконавцем щодо виконання вимоги про сплату боргу, тощо. Крім того, не надано підтверджень здійснення виходів державного виконавця за адресою боржника.
Також, державним виконавцем не надано і будь-яких доказів, що останнім вчинялися певні виконавчі дії для своєчасного та повного виконання рішення суду, а саме: що боржник повідомлявся належним чином про наявність в провадженні ВДВС відносно нього виконавчого провадження, в матеріалах справи немає відомостей про виклик боржника до державного виконавця з питання добровільного виконання рішення суду, відомостей про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику та отримання цієї постанови боржником, тощо.
Більше того, як пояснив в суді апеляційної інстанції сам ОСОБА_2, він неодноразово з'являвся до державного виконавця, в процесі виконання рішення було реалізовано належну йому земельну ділянку і ніяких перешкод щодо цього він не вчиняв. Цих обставин не спростував і представник ВДВС Тисменицького РУЮ.
Таким чином, колегією суддів не встановлено фактів та не надано беззаперечних доказів, що на час постановлення ухвали ставили під загрозу питання примусового виконання судового рішення та потребували тимчасового обмеження права виїзду боржника за межі України.
Державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення не вчинені всі можливі і необхідні виконавчі дії, заходи примусового виконання судових рішень, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права є безумовною підставою для скасування постановленої суддею ухвали та вирішення питання по суті.
Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Тисменицького районного суду від 08 лютого 2012 року скасувати, постановивши нову.
В задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції В.О. Панченка про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді В.М. Васильковський
А.Ю. Малєєв