ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 лютого 2015 року Справа № 921/500/13-г/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, Волковицької Н.О., Сибіги О.М.
перевіривши матеріали касаційної скаргифізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014
у справігосподарського суду Тернопільської області
за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до1. Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології Тернопільської міської ради 2. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради 3. Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачафізична особа-підприємець ОСОБА_5
проусунення перешкод в користуванні приватною власністю
В С Т А Н О В И В:
Касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.
Вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником не дотримано, у поданій касаційній скарзі від 30.12.2014 за №б/н фізична особа - підприємець ОСОБА_4 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 391 Цивільного кодексу України; ст.ст. 103, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 34, 42, 43, 75 Господарського процесуального кодексу України, однак при цьому не зазначає суті порушення вказаних правових норм щодо спірних правовідносин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга зводиться до цитування змісту вищезазначених правових норм, встановлення обставин та переоцінки доказів у справі, що вже було предметом розгляду судами попередніх інстанцій та їм надана правова оцінка.
Згідно ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню на підставі п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, і 6 ч. 1 ст. 1113, касаційна скарга може бути подана повторно.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, 111, п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі №921/500/13-г/13 повернути скаржнику.
Головуючий В.С. Божок
Судді Н.О. Волковицька
О.М. Сибіга