Справа № 365/953/13-к

Номер провадження: 1-кп/365/1/15

В И Р О К

іменем України

13.02.2015 смт.Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді ДЕНИСЕНКО Н.О.

секретарі

судового засідання МАТВІЄНКО Н.В., НОСОВА О.О.,

СОКОЛОВА Л.В., ХРУЩ Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду кримінальне провадження № 12013100010000270 про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із базовою вищою освітою, студента 4 курсу заочного відділення Національного транспортного університету, працездатного, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора БОНДАРЕНКО К.С.

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9

представника

потерпілої ОСОБА_10

потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_12

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_5 на сухій проїзній частині дороги в напрямку села Красне поблизу будинку номер 83 по вулиці Жовтневій в смт. Згурівка Київської області 12 серпня 2013 року приблизно о 12 годині 20 хвилин, керував технічно справним автомобілем "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батьку ОСОБА_13 В порушення вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), рухаючись зі швидкістю 99..105 км/год., проявив неуважність, невірно оцінив дорожню обстановку. В порушення вимог п. 12.3 ПДР при виявленні небезпеки руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу. Маючи в даній дорожній обстановці технічну можливість попередити зіткнення, допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля із велосипедом марки «Аист» під керуванням ОСОБА_14, який, рухаючись по смузі зустрічного руху, перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Отримані велосипедистом ОСОБА_14 тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинили його смерть.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог ПДР, а саме: п. 12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та 12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год., перебуває у причинному зв"язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_14

Кримінальне правопорушення вчинено з необережності як щодо його дій при порушенні правил безпеки руху, так і щодо ставлення винного до наслідків.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав повністю та показав, що 12 серпня 2013 року приблизно о 12 годині 00 хвилин він виїхав із села Право Жовтня в напрямку смт. Згурівка та, керуючи автомобілем "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить його батьку ОСОБА_13, рухався по вулиці Жовтневій в смт. Згурівка Київської області в напрямку села Красне зі швидкістю приблизно 80 км/год. Йому відомо, що в населеному пункті встановлено обмеження швидкості руху 60 км/год. День був ясним, видимість хороша. На передньому сидінні автомобіля знаходився пасажир ОСОБА_15 По зустрічній смузі руху ближче до узбіччя з невеликою швидкістю руху рухався мотопедист, за яким слідом рухався велосипедист. Останній почав обганяти мотопеда та, змінивши напрямок руху, виїхав перпендикулярно на його смугу руху перед автомобілем. Він став різко гальмувати, коли побачив, що велосипедист наближається до розподільчої лінії, однак йому не вдалося уникнути зіткнення на самому початку гальмування. Після цього він бачив лише розбите скло. Його гальмівний шлях склав приблизно 52 м. Після зіткнення він вийшов з автомобіля, який отримав механічні пошкодження у вигляді передньої частини автомобіля, правої його сторони, численних вмятин, розбитого скла та криші авто, побачив потерпілого, який знаходився біля відбійника. Велосипед лежав по центру дороги, по осьовій лінії. Разом із пасажиром він викликав швидку допомогу та працівників міліції. Під час проведення слідчого експеременту статист при подоланні відстані 5,6 м рухався під кутом, 10-метрової - прямо, без виїзду на узбіччя.

Він не мав нагоди попросити вибачення у потерпілої - матері загиблого та в судовому засіданні попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_12 Його батьки оплатили похорон потерпілого, загальна сума витрат склала 12 тис. грн. Заявлений цивільний позов не визнає повністю, оскільки не вважає себе винуватим. Винуватим у ДТП є сам ОСОБА_14, який створив аварійну ситуацію та від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Його стаж водія на момент ДТП становив понад один рік. Він ознайомився з усіма висновками експертів після їх проведення. На всіх фото, доданих до цих висновків, зоборажено місце ДТП та ці фото стосуються дорожньо-транспортної пригоди за його участю. Фото, які б не стосувалися ДТП, немає. Проте фото № 6 (т.2 а.с.186) зроблено за його відсутності.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин наступні:

· показання потерпілої ОСОБА_11, яка підтвердила обставину про те, що вона є матірю загиблого в ДТП ОСОБА_14, який 12 серпня 2013 року їхав на велосипеді по вулиці Жовтневій в смт. Згурівка Київської області в напрямку села Лизогубова Слобода до баби та віз з собою відро слив. В цей час обвинувачений, керуючи автомобілем «Жигулі» на своїй смузі руху, здійснив на нього наїзд. Можливо її син хотів переїхати дорогу. Після ДТП передня частина автомобіля була значно пошкоджена. Обвинувачений не відшкодував їй завдану шкоду. Завдану обвинуваченим моральну шкоду вона оцінює у розмірі 500000 грн, яка виразилась у втраті сина, що непоправно відобразилось на її душевному стані, стосунках у сім»ї, порушився її спокій та сон, погіршився стан здоров»я. Після втрати сина вона була змушена звільнитись із роботи, оскільки працювала в реанімації швидкої допомоги, де обстановка в деяких випадках дуже нагадувала їй про обставини загибелі сина. Оскільки власник транспортного засобу ОСОБА_13 застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ «Страхова группа «ТАС», тому вважає, що на її користь підлягає стягненню із страхової компанії 100000 грн моральної шкоди. Має неприязнь до обвинуваченого. Щодо призначення покарання в ході розгляду кримінального провадження змінювала свою думку та остаточно визначилась, що лише за умови відшкодування обвинуваченим завданої моральної шкоди не наполягатиме на позбавленні його волі. Щодо відшкодування матеріальних витрат на поховання її сина, то їй особисто кошти ніхто не передавав;

· показання потерпілої ОСОБА_12, яка підтвердила обставину про те, що вона є бабою загиблого ОСОБА_14 та зі слів інших осіб їй стало відомо обставини ДТП 12.08.2013, а саме, що обвинувачений збив автомобілем її онука, який їхав до неї в село із відром слив на багажнику, на проїзній частині дороги. Наполягає на призначенні обвинуваченому найсуворішого покарання, так як він не відшкодував завдану моральну шкоду потерпілій ОСОБА_11;

· показання представника потерпілої ОСОБА_10, яка підтвердила обставину про те, що з боку обвинуваченого потерпілій ОСОБА_11 завдана моральна шкода у вигляді втрати спокою та сну, погіршення її стану здоров»я, страждань всіх членів родини, яку потерпіла оцінює в розмірі 500000 грн.;

· показання свідка ОСОБА_15, який підтвердив обставину про те, що влітку 2013 року в обідній час він як пассажир їхав разом із обвинуваченим, який керував автомобілем «ВАЗ 2107», до магазину «Сантехніка». По зустрічній смузі руху їхав мопед та велосипед. Велосипедист почав змінювати напрямок руху в напрямку центру дороги та, намагаючись обігнати мопеда, почав різко рухатись. Зіткнення велосипеда з автомобілем відбулося на їхній смузі руху в напрямку Яготин-Усівка. Обвинувачений, можливо за одну секунду до зіткнення, натиснув на гальма, не змінивши при цьому напрямку руху. Потерпілий практично переїхав перед ними дорогу, проте не встиг закінчити маневр та був збитий правою стороною автомобіля. Все відбулося миттєво. Він викликав карету швидкої допомоги та міліцію. Коли автомобіль зупинився, велосипед знаходився перед автомобілем, сливи були розкидані по вулиці. Він приймав участь у проведенні слідчого експерименту. Зіткнення транспортних засобів відбулося під кутом майже 90 градусів;

· свідок ОСОБА_16 підтвердив обставину про те, що він оформляв протокол огляду місця ДТП, складав схему до нього. Даний протокол містить сліди гальмування коліс автомобіля довжиною приблизно 50 метрів, які розташовані на смузі руху автомобіля. Частково сліди виходили на узбіччя в межах 20 см. Дана частина узбіччя є асфальтованою шириною приблизно 50 см, далі - щебеневе покриття, пізніше - трав'яне. Схема не містить зазначення слідів гальмування коліс, які б свідчили про наявність бокового ковзання. Всі сліди коліс були однакові, паралельні. Натомість, бокове ковзання це - коли автомобіль перебуває під кутом до напрямку руху, а сліди коліс - широкі;

· показання експертаОСОБА_17 про те, що він до проведення експертизи будь-яких дій не вчиняв. Експертизу проводив на підставі вихідних даних, наданих слідчим, зокрема тих, що автомобіль рухався по сухому асфальтобетонному покриттю (відповідно до схеми та фото), по узбіччю - рухався невеликий проміжок дороги. Вихідні дані не містили інформації про наявність бокового ковзання (заносу). Має місце перехрещення слідів коліс автомобіля на асфальті при гальмуванні, що не є свідченням наявності бокового заносу. Водій міг вивертати кермо вправо-вліво. У висновку він допустив описку при визначенні швидкості руху транспортного засобу, зазначивши значення Sю - 26 м, замість - 54,0 м, хоча підрахунок проведено з урахуванням максимальної довжини гальмування 54,0 м. Дана описка ніяким чином не впливає на кінцевий результат його висновку. Ним визначена швидкість руху автомобіля 102..106 км/год. Йому незрозуміло у зв'язку з чим проведено замір швидкості руху велосипедиста на 10-метровій відстані, без зміни напрямку руху, оскільки такі вихідні дані не використовувались, він вважає їх припущенням. Момент виникнення небезпеки для руху водію авомобіля - з моменту зміни напрямку руху велосипедиста до моменту зіткнення. При зміні напрямку руху велосипедиста швидкість могла як збільшуватись, так і зменшуватись. Покриття дороги сухе та асфальтобетонне, по якому весь час гальмував водій автомобіля, довжина сліду гальмування задана;

· показання експертівОСОБА_18 та ОСОБА_19, які проводили комісійну судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизи від 28.11.2014 з використанням довідково-нормативних документів та методичної літератури, зазначеної у висновку. Для проведення цих експертиз було надано велосипед, який був оглянутий. Автомобіль для огляду не надавався, у звязку з чим були використані його фотознімки.

Величина кута між повздовжніми вісями (векторами напрямку руху) між транспортними засобами - учасниками дорожнього руху встановлена достовірно точно приблизно 150о (в напрямку руху по часовій стрілці) шляхом вивчення схеми ДТП, огляду велосипеда та фотознімка автомобіля № 27 фототаблиці № 1 на підставі отриманих транспортними засобами пошкоджень, описаних в матеріалах кримінального провадження, які були виявлені із застосуванням масштабної зйомки. При цьому було проведено порівняння деформації переднього правого крила автомобіля та велосипеда, співпадання їх пошкоджень (у автомобіля - правого бампера, номерного знака, у велосипеда - рами, зірочки) та напрямку розташування.

Проаналізувавши попередні висновки експертів, вони дійшли висновку, що останні не врахували пошкодження на правому колесі автомобіля у вигляді темних смуг, які виникли у момент контакту транспортних засобів.

Крім того, не враховано, місце початку осипу слив, де вбачають початок гальмування.

Кут між транспортними засобами було встановлено величиною 70о висновком від 30.09.2013 № 636А, що виключається у випадку зустрічного руху, а має місце у попутньому напрямку.

Якби кут зіткнення транспортних засобів був 70о (проти часової стрілки, за часовою стрілкою - 110о), то велосипедист тим паче встиг би виїхати на узбіччя, так як рухався б по більш прямій відстані. Проте рама велосипеда не вилетіла би на зустрічну смугу руху. А оскільки раму велосипеда в результаті ДТП відкинуло на зустрічну смугу руху, то величина кута становить приблизно 150о.

За умови проведення слідчого експерименту з врахуванням величини кута у 150о їхній висновок не зміниться, оскільки така величина кута вбачається зі схеми ДТП та інших матеріалів кримінального провадження.

На підставі аналізу фото з місця ДТП встановлено, що сліди шин автомобіля у вигляді відтисків канавок є чіткими та свідчать про екстрене гальмування на проїзній частині дороги. Цей слід без бокового заносу та поворотів, мало місце гальмування в бік узбіччя дороги. Основні сліди передніх коліс автомобіля є прямолінійними, задніх - мають відхилення від траєкторії руху передніх коліс, що не є свідченням бокового заносу, а свідчить про їх блокування. Тому при розрахунку швидкості руху автомобіля не брався до уваги цей занос. До моменту наїзду автомобіль не гальмував.

Для визначення швидкості руху автомобіля вони побудували вручну на міліметровому папері масштабну схему на підставі схеми до протоколу огляду місця ДТП, на якій зафіксовано гальмівний шлях. Швидкість руху визначена відповідно до слідів гальмування, довжина яких загалом склала 56,3 м, в тому числі, 32,8 м - відстань переміщення центру мас автомобіля з моменту утворення слідів гальмування переднього правого колеса автомобіля до моменту виїзду правим переднім колесом на узбіччя, 18,5 м - відстань переміщення центру мас автомобіля при гальмуванні на ділянці з різними зчіпними властивостями та 5 м - відстань переміщення автомобіля по трав'яному узбіччю двома правими колесами. Сліди правого переднього колеса з»явилися раніше, чим сліди лівого колеса. До початку відображення слідів автомобіля останній рухався в загальмованому стані. Початок слідів зафіксовано на схемі № 4 під літерою «С», це - розташування центру ваги автомобіля у загальмованому стані. Початок сліду гальмування лівого переднього колеса згідно схеми ДТП розташований на відстані 2,8 м від ЛЕП, а правого - 0,1 м від ЛЕП.

Вони не аналізували замір швидкості руху велосипедиста на 10-метровій відстані, оскільки цей замір проведено не в процесі маневрування, що не відноситься безпосередньо до ДТП. А відстань 5,6 м, це - час маневрування з моменту виникнення небезпеки до моменту зіткнення.

При визначенні швидкості руху вони врахували мінімальний коефіцієнт зчеплення на асфальтовому покритті, оскільки в разі врахування іншого покриття (щебінь, трава) був би застосований більший коєфіціент та відповідно швидкість руху автомобіля була би визначена більша.

Методика визначення сповільнення руху автомобіля існує, проте вона може бути застосована лише під час проведення експерименту на дорозі із асфальтовим покриттям. За обставин, що мають місце, траєкторія руху автомобіля є небезпечною, тому проводити відповідний експеримент з урахуванням перевищення встановлених обмежень швидкості руху є небезпечним.

При умові, що водій автомобіля, рухаючись із максимально допустимою швидкістю руху 60 км/год., в момент виникнення йому небезпеки для руху продовжував би рух прямолінійно, не вживаючи при цьому заходів для зменшення швидкості руху, то велосипедист залишив би смугу руху автомобіля, уникнувши зіткнення, оскільки межа небезпечної зони була достатньою для виїзду. Не виключають, що велосипедист хотів залишити смугу руху, так як переднє колесо було майже біля узбіччя.

З метою усунення сумнівів щодо можливості обвинуваченого уникнути зіткнення та визначення можливості для велосипедиста покинути смугу руху автомобіля при умові незмінної швидкості та напрямку свого руху при маневруванні, тобто для визначення додаткової відстані, на яку міг би переміститися велосипедист у випадку своєчасного застосування обвинуваченим екстреного гальмування, було проведено додаткове дослідження, в результаті якого було встановлено, якби обвинувачений рухався зі швидкістю руху не більше 60 км/год., наїзд та зіткнення виключались би. Такий їхній висновок є категоричним;

· показання експертаОСОБА_20, який показав, що він провів експертизу від 30.09.2013 № 636А, при проведенні якої у результаті співставлення транспортних засобів визначив величину кута 70+/-5о, яка була застосована при проведенні слідчого експерименту, та встановив, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху по напрямку села Красне. Він не пам'ятає, який вимірювальний прилад застосовувався під час проведення слідчого експерименту, проте зазначив, що у протоколі проведення слідчого експерименту зазначено прилад, який дійсно було використано;

· показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які підтвердили обставину про те, що батьки обвинуваченого просили вибачення у потерпілої та надали допомогу сім»ї потерпілої на поховання ОСОБА_14;

· протокол огляду місця події від 12.08.2013, під час складення якого було складено і схему до цього протоколу та встановлено, що місце ДТП - поблизу будинку № 83 по вулиці Жовтневій в смт. Згурівка Київської області. Огляд здійснювався при денному освітленні, без опадів, при температурі повітря +29о, на прямій проїзній частині дороги із асфальтобетонним покриттям нанесені суцільна лінія розмітки 1.1, що означає край проїзної частини, та переривчаста лінія 1.5, дорожні знаки відсутні. Дорожнє покриття для двох напрямків шириною 6,7 м. Одна смуга для руху в напрямку огляду, її ширина - 3,4 м, одна смуга для руху назустріч, її ширина - 3,3 м, ширина узбіччя праворуч - 3 м. Далі за узбіччям праворуч розміщені лісові насадження. Видимість - приблизно 1000 м. Автомобіль знаходиться на смузі руху в напрямку села Красне, а частково - на правому узбіччі, передньою частиною до села Красне, від осі задніх коліс до переривчастої лінії розмітки - 2,8 м, передніх - 3,0 м. Спереду автомобіля на відстані 3,7 м знаходиться рама від велосипеда на смузі руху в напрямку Яготина, від осі передньої вилки - 2,4 м, задньої - 3,3 м до лівої межі проїзної частини. Сліди гальмування спарені, довжиною 54,0 м, 52,1 м. На смузі руху перед автомобілем розкидані сливи. Труп знаходиться на правому узбіччі. Протокол підписаний водієм ОСОБА_5, понятими та ОСОБА_16, який провів огляд. Заяв та зауважень осіб, в тому числі, водія який брав участь в огляді, з питань огляду, складання протоколу огляду та схеми, а також несправностей транспортного засобу не надходило (т.1 а.с.60-64, 71, 72-83);

· протокол огляду транспортного засобу автомобіля "ВАЗ 2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, від 12.08.2013, відповідно до якого встановлено пошкодження передньої частини автомобіля: деформовано передню частину даху, капот та бампер. Розбито декоративну решітку, передній бампер та лобове скло. Положення передніх коліс щодо транспортного засобу не змінено. Стан рульового управління, гальмівної системи: робочої та стояночної, освітлювальних та сигнальних приладів - справний. Положення важелів ручного гальма та переключення передач - в нейтральному положенні. В процесі огляду проводилось фотографування цифровим фотоапаратом (т.1 а.с.65-67);

· протокол огляду велосипеда «Аист» від 12.08.2013, відповідно до якого встановлено пошкодження велосипеда у вигляді деформації передньої та задньої вилки, переднього та заднього крила. Рульове управління пошкоджено при ДТП. Стан гальмівної системи не встановлено у звязку із пошкодженнями. В процесі огляду проводилось фотографування цифровим фотоапаратом (т.1 а.с.68-71);

· висновок судової автотехнічної експертизи від 23.09.2013 № 688А, згідно з яким несправностей автомобіля "ВАЗ-2107", реєстраційний номер НОМЕР_1, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування, системи робочого гальма чи зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією не виявлено (т.1 а.с.98-100);

· протокол проведення слідчого експеременту від 10.10.2013 за участю спеціаліста автотехніка НДЕКЦ ОСОБА_20, потерпілої ОСОБА_11, свідка ОСОБА_15 та водія ОСОБА_5, під час якого було встановлено місце наїзду за участю водія та траекторія руху велосипедиста. Згідно зі схемою до протоколу огляду місця події було відновлено сліди гальмування, залишені автомобілем на момент пригоди. Свідок та водій дали згоду на проведення слідчого експерименту та вказали, що місце зіткнення сталося на смузі руху в бік села Красне перед початком слідів гальмування щодо ЛЕП № 51. Статист з моменту різкої зміни напрямку руху на велосипеді долав відстань 5,6 м за час при трьох контрольних замірах, який склав 1,64 с, 1,54 с та 1,74 с. Також було проведено заміри швидкості руху статиста на мірній ділянці 10 м. Траекторію руху та швидкість руху велосипедиста водій зазначав з робочого місця водія легкового автомобіля. В ході експерименту використовувались автомобіль «Деу-Ланос», рулетка 30 м та електронний секундомір з ціною поділки 0,01 с (т.1 а.с.110-115, 116, 117-124);

· висновок комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз від 28.11.2014 № 10130/12030, згідно з яким встановлено, що в момент первинного контактування права передня частина велосипеда «Аист» була повернута до правої передньої частини автомобіля «ВАЗ 2107», а величина кута між їхніми повздовжніми осями (векторами напрямку руху) становила величину приблизно 150 градусів. Зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху по напрямку до села Красне Згурівського району Київської області, тобто на правій смузі дороги відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 2107». Швидкість руху автомобіля «ВАЗ 2107» відповідно до довжини слідів гальмування, які зафіксовані в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, становить не менше 99…105 км/год.

Моментом виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_5, з технічної точки зору, слід вважати момент зміни напрямку руху зустрічним велосипедистом ОСОБА_14 В даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ 2107» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР. Водій, з моменту, коли велосипедист почав меневрувати вліво, не мав технічної можливості зупинитись до місця наїзду при розрахованій експертним шляхом швидкості руху автомобіля. Проте водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзд на велосипедиста ОСОБА_14 шляхом застосування своєчасного гальмування при русі з максимально дозволеною швидкістю (не більше 60 км/год.), тобто шляхом виконання ним вимог п.п. 12.3, 12.4 ПДР, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

Дії водія автомобіля ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4 ПДР та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв»язку з виникненням даної ДТП. В даній дорожньо-транспортній ситуації, якби водій автомобіля, рухався із максимально допустимою швидкістю руху в населенному пункті (не більше 60 км/год.), а в момент виникнення йому небезпеки для руху продовжував рух прямолінійно, виконуючи при цьому вимоги п. 12.3 ПДР, то в цьому випадку велосипедист при незмінній швидкості та напрямку руху покинув би небезпечну зону руху автомобіля «ВАЗ 2107». При цьому дії велосипедиста ОСОБА_14 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ПДР і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв»язку з виникненням даної ДТП. За умови, що водій автомобіля, рухаючись із максимально допустимою швидкістю руху в населенному пункті (не більше 60 км/год.), з моменту виникнення йому небезпеки для руху продовжував би рух прямолінійно, не вживаючи при цьому заходів до зменшення швидкості руху, то велосипедист залишив би смугу руху автомобіля (враховуючи безпечний боковий інтервал праворуч від автомобіля) (т.2 а.с.107-187);

· висновок транспортно-трасологічної експертизи від 30.09.2013 року № 636А, згідно з яким в момент первинного контакту повздовжні вісі автомобліля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, та велосипеда «Аист» були розташовані під кутом 70+/-5 градусів, зіткнення автомобіля відбулось на смузі руху по напрямку до села Красне. Встановити місце зіткнення не вдалось. В дослідницькій частині зазначено, що в момент первинного контакту автомобіль контактував правою передньою частиною із правою боковою частиною велосипеда (т.1 а.с.104-106, 107-109а);

· висновок інженерно-технічної експертизи від 04.11.2013 року № 836А, згідно з яким в заданій дорожній ситуації слід гальмування, залишений автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, на місці пригоди відповідає швидкості 102…106 км/год. За даних дорожніх обставин водій даного автомобіля повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3 та 12.4 ПДР та, рухаючись з допустимою в населеному пункті швидкістю руху, мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху (т.1 а.с.127-129);

· висновок судово-медичної експертизи від 30.08.2013 року № 61, згідно з яким встановлено, що смерть ОСОБА_14 настала від сумісної травми голови, тулуба та кінцівок з переломами кісток скелету, пошкодженням внутрішініх органів, внутрішньою та зовнішньою кровотечами та ускладнилась розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа. Виявлені ушкодження у своїй сукупності привели до настання смерті потерпілого. Усі виявлені ушкодження виникли незадовго до настання смерті від дії з великою силою тупих предметів або при ударі об них і могли утворитись при ударі автомобілем, що рухався, з наступним падінням потерпілого та ударом об дорожнє покриття. Виявлені ушкодження в своїй сукупності стосовно до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя під час утворення (т. 1 а.с.92-95);

· висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким у ОСОБА_5 ознак сп'яніння не виявлено (т. 1 а.с.87);

· свідоцтво про реєстрацію автомобіля «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_13 (т.1 а.с.85), цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Страхова группа «ТАС» (т.1 а.с.86);

· зберігаюча розписка ОСОБА_13 на автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с.88);

· протокол проведення слідчого експерименту від 10.10.2013 та схема до нього, складені за участю спеціаліста - автотехніка НДЕКЦ ОСОБА_20, потерпілої ОСОБА_11, свідка ОСОБА_15 та водія ОСОБА_5, під час якого застосовувався фотоапарат, автомобіль «Деу-Ланос», рулетка 30 м та електронний секундомір з ціною поділки 0,01 с. Слідчий експеримент проводився з метою перевірки і уточнення відомостей: встановлення місця наїзду за участю водія, свідка; темпу та траекторії руху велосипедиста. ОСОБА_5 як очевидцю ДТП було роз'яснено його права та обов'язки згідно з вимогами ч. 3 ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України. В ході проведення експерименту обвинувачений як водій, а ОСОБА_15 як свідок надавали відомості щодо обставин ДТП та місця розташування транспортних засобів на проїзній частині. У місці зіткнення було встановлено легковий автомобіль. Статист на велосипеді з моменту зміни напрямку руху долав відстань 5,6 м при трьох контрольних замірах: 1,64 с, 1,54 с та 1,74 с. Крім того, водій та свідок вказали, що велосипедист, випереджаючи мопеда, на момент пригоди рухався зі швидкістю, при якій статист на велосипеді долав відстань 10 м за час 2,22 с, 1,95 с та 2,02 с. Кожна сторінка протоколу та схема засвідчені підписами всіх учасників експерименту (т. 1 а.с.110-115, 116).

· 

Первопричиною вчинення ДТП була неправильна поведінка іншого учасника дорожнього руху, а саме, велосипедиста ОСОБА_14, який, керуючи велосипедом, знехтував правилами безпеки руху, зокрема п.п. 10.1, 10.4 ПДР, та при виконанні лівого повороту не надав переваги у русі зустрічному транспорту - автомобілю «ВАЗ-2107», не впевнився, що це буде безпечним, виїхав на смугу зустрічного руху та перетинав проїзну частину дороги зліва направо щодо напрямку руху автомобіля, що відповідно до висновку експертиз від 28.11.2014 з технічної точки зору знаходиться в причинному зв»язку з виникненням ДТП.

Однак обвинувачений недостатньо оцінив значення обставин та переоцінив свої можливості. Так, він, під час керування автомобілем, порушив ПДР України, які регламентують безпеку руху. Перевищуючи гранично допустиму швидкість руху автомобіля в населеному пункті (60 км/год.), легковажно розраховував на відсутність шкідливих наслідків.

Проте допустив зіткнення керованого ним автомобіля з велосипедом під управлінням ОСОБА_14, вчинене порушення ПДР України створило реальну можливість настання тяжких наслідків, потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, від яких він загинув на місці пригоди.

Між порушенням правил безпеки руху обвинуваченим і наслідками, що настали, має місце причинний зв»язок, оскільки обвинувачений як водій не зреагував відповідно до цих правил на порушення, допущені потерпілим.

Суд покладає в основу вироку висновок комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз від 28.11.2014 № 10130/12030 та показання експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які є достатньо переконливими, об»єктивними та обгрунтованими, взаємозв»язані з іншими матеріалами кримінального провадження, а також не встановлені порушення процесуальних норм при призначенні та проведенні даної експертизи. Враховуючи повноту дослідження по комплексу і об»єму вихідних даних, в тому числі проведення додаткового дослідження, ці експертизи є і більш повними у порівнянні з іншими експертизами, проведеними в рамках цього кримінального провадження. Експертизи від 28.11.2014 проведені із використанням довідково-нормативних документів та методичної літератури (із зазначенням бібліографічних даних).

При проведенні експертиз від 28.11.2014 було враховано всі зчіпні властивості на різних за своєю природою ділянках, що подолав автомобіль у загальмованому стані, з урахуванням переміщення центру ваги автомобіля.

Обгрунтування експертами висновку від 28.11.2014 в частині того, що до початку відображення слідів автомобіля останній рухався в загальмованому стані, у зв'язку з чим загальна довжина слідів гальмування становить 56,3 м узгоджується із даними протоколу проведення слідчого експеременту від 10.10.2013, у якому зафіксовано, що очевидці ДТП водій ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_15 повідомили, що місце зіткнення сталося на смузі руху в бік села Красне перед початком слідів гальмування щодо ЛЕП № 51.

Висновок від 28.11.2014 в частині можливості уникнути обвинуваченим наїзду на велосипедиста за умови дотримання встановленого обмеження швидкості руху узгоджується із викладеними у дослідницькій частині висновку транспортно-трасологічної експертизи від 30.09.2013 року № 636А даних про те, що в момент первинного контакту автомобіль контактував правою передньою частиною із правою боковою частиною велосипеда та показаннями очевидця ДТП свідка ОСОБА_15, який підтвердив, що потерпілий практично переїхав перед ними дорогу.

Сам обвинувачений та свідок ОСОБА_15 показали, що потерпілий виїхав перпендикулярно на їхню смугу руху перед автомобілем. Експерт ОСОБА_18 під час допиту показав, що чим прямішим би був рух велосипедиста, тим більше вирогіднішими були можливості обвинуваченого уникнути наїзду, а велосипедиста - виїхати на узбіччя.

Висновки експерта ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які дали показання безпосередньо під час судового засідання, визнаються судом доказом у порядку ч. 6 ст. 95 КПК України.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України фотознімки № 3, 4, 5, 6, 7, відображені у фототаблиці № 2 до висновку експертиз від 28.11.2014, які були досліджені в судовому засіданні, суд визнає, що ці докази не були відкриті обвинуваченому. Проте не вбачає підстав для визнання їх недопустимими доказами, оскільки ці фото не є очевидно недопусимими та не могли істотно вплинути на висновок цих експертиз. Захисники та обвинувачений були ознайомлені в судовому засіданні із цим висновком експертиз та фототаблицями до нього. Під час їх дослідження сторона захисту не заявила клопотання про визнання цих доказів недопустимими. Обвинувачений підтвердив, що ці фото стосуються дорожньо-транспортної пригоди за його участю та фототаблиці не містять фото, які б не стосувалися ДТП. На думку суду, вони містять більш об»ємну інформацію про місце ДТП та більш якісні зображення. Крім того, електронні носії цих фото надавалися і експерту ОСОБА_23, за його клопотанням, які він використав при наданні експертного висновку, про що зазначив в ньому.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого в частині руху керованого ним автомобіля зі швидкістю 80 км/год., оскільки вони спростовуються висновками експертиз від 04.11.2013 та від 28.11.2014.

Згідно з ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Суд не погоджується із висновком експерта від 30.09.2013 року № 636А в частині того, що в момент первинного контакту повздовжні вісі автомобіля марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, та велосипеда «Аист» були розташовані під кутом 70+/-5 градусів (кут визначено проти часової стрілки), з чим погоджується і захист, оскільки висновок в цій частині, на думку суду, є необґрунтованим. В ньому зазначені лише вихідні дані без обґрунтування їх врахування та аналізу та спростовуюється висновком експертиз від 28.11.2014.

Суд також не погоджується із висновками експертів українсько-німецького підприємства «ДЕКРА Експерт» ОСОБА_24 від 22 січня 2014 року № ДА/2-14 та ОСОБА_23 від 10.07.2014 № 6072/6073/14-52, оскільки свої висновки експерти ґрунтували не на вихідних фактичних даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження, а на своїх власних висновках, зокрема, щодо наявності бокового ковзання коліс автомобіля, що є надуманим та спростовується в цій частині показаннями експертів ОСОБА_17 та ОСОБА_18, свідка ОСОБА_16 та висновком експертиз від 28.11.2014, які не вбачають ознак бокового ковзання коліс автомобіля. Також експертами враховано замір швидкості руху велосипедиста по 10-метровій відстані, проте цей замір проведено не в процесі маневрування велосипедиста з моменту виникнення небезпеки до моменту зіткнення та не відноситься до ДТП.

Крім того, експертОСОБА_23 при проведенні експертизи не встановлював величину кута між повздовжніми вісями транспортних засобів при їх первинному контакті, не перевірив при цьому правильність розташування транспортних засобів у момент первинного контакту та розташування внаслідок ДТП та отримані ними в результаті того механічні пошкодження.

Зазначене експерти підтвердили у своїх показаннях в судовому засіданні, які суд не враховує з тих же підстав.

Проаналізувавши висновки експертів від 30.09.2013 № 636А, від 22 січня 2014 року № ДА/2-14 та від 10.07.2014, вбачається, що ці експерти не врахували й пошкодження на правому колесі автомобіля у вигляді темних смуг, які виникли у момент контакту транспортних засобів. Зазначене свідчить про застосування ними невірної методики, яка підлягає застосуванню для попутних транспортних засобів, що підтвердив експерт ОСОБА_18

Захист наполягає на визнанні протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом з тих підстав, що під час проведення експерименту використовувався автомобіль марки «Деу-Ланос» замість «ВАЗ 2107», та мобільний телефон (не зазначаючи при цьому ні його марки, ні моделі) замість електронного секундоміра. Однак суд не вбачає підстав для визнання недопустимим цього доказу, оскільки під час проведення слідчого експерименту слідова інформація коліс автомобіля не фіксувалась. Експеримент із врахуванням перевищення швидкості руху водієм не проводився. Із показань експертів встановлено, що проводити такий експеримент і не вбачається за можливе, так як це є надзвичайно небезпечним. Зі змісту протоколу проведення слідчого експерименту вбачається, що слідчий використовував вимірювальний прилад - електронний секундомір та від учасників даної процесуальної дії, у якій брав участь і ОСОБА_5, будь-яких зауважень з даного приводу не поступило. Експерт ОСОБА_20 у судовому засіданні також не спростував обставини щодо застосування електронного секундоміра при проведенні слідчого експерименту. Натомість, зазначив, що у протоколі проведення слідчого експерименту зазначено прилад, який дійсно використовувався. Свідок ОСОБА_15 щодо використання мобільного телефону показань суду не давав. Вбачається за необхідне зауважити, що мобільний телефон також має функцію секундоміра.

Щодо припущення захисника стосовно відсутності безпечного бокового інтервалу праворуч автомобіля (наявність кювету та зелених насаджень великих дерев) та у зв'язку з цим відсутності у велосипедиста можливості безперешкодно залишити небезпечну зону руху автомобіля «ВАЗ 2107» спростосвується протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього, де зазначено, що ширина узбіччя становить 3,0 м.

Твердження захисника про проведення слідчого експеременту з метою перевірки показань свідка ОСОБА_15 не заслуговують на увагу та спротовуються протоколом проведення слідчого експеременту, у якому зазначено, що слідчий експеремент проведено з метою перевірки і уточнення відомостей: встановлення місця наїзду за участю водія, свідка; темпу та траекторії руху велосипедиста.

Доказів щодо допиту обвинуваченого як свідка до пред'явлення йому підозри суду не надано. Не вбачається й порушення права ОСОБА_5 на захист під час проведення слідчого експерименту, оскільки він був залучений до даної процесуальної дії як особа, яка стала очевидцем таких подій, а саме як водій, а не як свідок, якому було роз'яснено його права та обов'язки згідно з вимогами ч. 3 ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України, тобто з дотриманням його законних прав, та він робив лише повідомлення як очевидець ДТП, а не давав показання.

Відповідно до вимог ст. 240 КПК України захист не обгрунтував неможливості участі залученного статиста під час проведення слідчого експеременту 10.10.2013.

Суд не враховує показання свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 про те, що батьки обвинуваченого не надавали допомоги на поховання ОСОБА_14, оскільки їхні показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21, копією розписки чоловіка потерпілої ОСОБА_11 ОСОБА_27 про отримання коштів на оплату поминального обіду та копією заяви ОСОБА_11 до ПрАТ СГ «Тас» (т.1 а.с.169, 210-211).

Суд звертає увагу на недостатню якість складання протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього (не відображено точне місце зіткнення, осип слив, які залишились на дорозі під час зіткнення тощо, необхідних для об'єктивного вирішення справи), що ускладнило проведення експертиз та призвело до затягування розгляду кримінального провадження.

Вбачається інтерес сторони захисту посіяти сумнів у допустимості окремих доказів та їх достатності, віддалити вирішення справи і таким чином пом'якшити сприйняття гостроти та небезпечності вчиненого, розраховуючи при цьому на уникнення відповідальності обвинуваченим взагалі.

Суд не може оцінити як часткове визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні злочину, про що зазначив захисник ОСОБА_8, оскільки сам обвинувачний винуватим себе не визнав повністю. Впродовж розгляду кримінального провадження обвинувачний лише зазначав про визнання себе винуватим у тому, що керував автомобілем «ВАЗ 2107» та настала смерть потерпілого, з чого не вбачається часткового визнання ним винуватості.

Незважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю, його винуватість підтверджена зібраними у справі доказами в їх сукупності, що ретельно проаналізовані й покладаються судом в основу вироку. Визнання обвинуваченим обставин про те, що за участю автомобіля, яким він керував, трапилася ДТП, в результаті якого загинув потерпілий, суд оцінює як його намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини зобов»язує суд умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об»єм цього обов»язку може змінюватися залежно від природи рішення (Ruiz Torija v. Spain judgment of 9 December 1994, § 29)

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку, що обвинувачений своїми необережними діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, ті, що злочин вчинено внаслідок неправомірної поведінки самого потерпілого, має місце добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди на поховання потерпілого та часткове відшкодування завданої моральної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, поведінку обвинуваченого під час судового провадження, який винуватість у вчиненому не визнав повністю, особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т.1 а.с.141, т.3 а.с.48), протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності (т.3 а.с.8), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т.1 а.с.138, 139), є працездатним, не працює, є студентом заочної форми навчання університету (т.1 а.с.140), по місцю проживання та по останньому місцю роботи характеризується позитивно (т.1 а.с.142, т.2 а.с.31, т.3 а.с.9), має молодий вік, злочин вчинив із необережності, попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_12, добровільно відшкодував завдані збитки на поховання потерпілого та частково відшкодував завдану моральну шкоду (судова практика виходить з того, що ініціатива може виходити і від батьків обвинуваченого, які діють від його імені), відсутність обтяжуючих покарання обставин, і тому, заслухавши думку потерпілої ОСОБА_11, яка за умови відшкодування обвинуваченим завданої моральної шкоди не наполягала на позбавленні його волі, потерпілої ОСОБА_12, яка наполягає на призначенні найсуворішого покарання у зв»язку із невідшкодуванням обвинуваченим моральної шкоди ОСОБА_11, вважає за необхідне призначити для обвинуваченого необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, так як він має таке право, отримане в установленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначене судом покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до обвинуваченого, Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Враховуючи вимоги розумності, виваженості, справедливості та співмірності, на підставі ст.ст. 23, 1168 ЦК України вбачається за необхідне стягнути із обвинуваченого на користь потерпілої завдану моральну шкоду, так як суд визнав доведеним, що обвинувачений своїми необережними діями вчинив ДТП, внаслідок якої загинув її син. Потерпілій була заподіяна моральна шкода, яка полягає у втраті сина, що непоправно позначилось на її душевному стані, на здоров»ї, повсякденному житті, у неї порушився сон, виникла стійка втома, стурбованість, негативні нав'язливі думки, яку з врахуванням ступеню винуватості обвинуваченого, глибини і тривалості моральних страждань, характеру та обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої, грубої необережності потерпілого (нехтування правилами безпеки руху) суд оцінює в розмірі 200000 грн, який не вбачається явно заниженим.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

До стягнення із ПрАТ «СГ «ТАС» на користь потерпілої підлягає моральна шкода в розмірі 5000 грн. В матеріалах кримінального провадження міститься копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, з якого вбачається, що транспортний засіб марки «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_13, ОСОБА_5 керував зазначеним автомобілем на законних підставах та є належним відповідачем у справі.

З копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0329746 вбачається, що 23 грудня 2012 року ОСОБА_13 уклав з ПрАТ «СГ «ТАС» договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортного засобу марки «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1, строком до 22 грудня 2013 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, встановлена у розмірі 100000 грн.

П. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 5 липня 2012 року № 5090-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності 04.11.2012 та яким було внесено зміни до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

П. 22.3 ст. 22 цього Закону (у редакції від 18.11.2012, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами) передбачено, що потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на вищевикладене вбачається, що у ПрАТ «СГ «ТАС» виникло зобов'язання відшкодувати ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 5000 грн, оскільки 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, складає 5000 гривень (100000 : 100% х 5%). А різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, підлягає стягненню із обвинуваченого.

Таким чином, із обвинуваченого на користь потерпілої необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 193000 грн (200000 грн - 5000 грн - 2000 грн (що обвинувачений відшкодував потерпілій в рахунок завданої моральної шкоди в ході розгляду кримінального провадження (т.2 а.с.11)).

У задоволенні решти позовних вимог вбачається за необхідне відмовити.

Стягнути із обвинуваченого в дохід держави на підставі п. 6 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в розмірі 10 відсотків ціни позову, тобто 19300 грн, а саме, пропорційно до задоволеної частини вимог, оскільки стягненню підлягає розмір, який становить понад 100 розмірів мінімальної заробітної плати, та витрати на залучення експертів в розмірі 7360,80 грн (1223,60 + 1223,60 + 1223,60 + 3690,00) (т.1 а.с.97, 103, 126, т.2 а.с.67).

Стягнути із ПрАТ «СГ «ТАС» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Речові докази - автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_13, жителя АДРЕСА_1, повернути йому як власнику, велосипед «Аист» із пошкодженнями, який знаходиться на зберіганні у Згурівському РВ ГУ МВС України в Київській області, знищити як такий, що немає ніякої цінності і не може бути використаний.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 завдану моральну шкоду в розмірі 193000 (сто дев'яносто три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_11 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 19300 (дев'ятнадцять тисяч триста) грн 00 коп. та витрати на залучення експертів у розмірі 7360 (сім тисяч триста шістдесят) грн 80 коп.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речові докази - автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_13, жителя АДРЕСА_1, повернути йому як власнику, велосипед «Аист», який знаходиться на зберіганні у Згурівському РВ ГУ МВС України в Київській області, знищити як такий, що немає ніякої цінності і не може бути використаний.

Оригінал масштабної схеми (М 1:100) до висновку комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз № 10130/12030 від 28.11.2014 після вступу вироку в закону силу повернути Харківському НДІСЕ ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО