УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6951/13-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року, -

встановила:

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з даним позовом в якому просило стягнути із відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 25590 грн. 15 коп. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що 13.10.2006 року між банком та відповідачкою було укладено договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31.05.2013 року утворилася заборгованість в сумі 25590 грн. 15 коп.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.

Посилається на те, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене з груби порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема порушені норми ст. ст. 5, 27, 212, 169 ЦПК України, суд не взяв до уваги заперечення представника щодо застосування строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положення ч.1 ст.1054 ЦК України передбачають, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 7000,00 грн. зі сплатою процентів у розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконувала і станом на 31 травня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 25290 грн. 15 коп. з яких : заборгованість за кредитом - 5428,74 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 18466,64 грн., штраф (фіксована складова) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1194,77 грн.

Задовольняючи позов, суд 1-ї інстанції правомірно виходив з того, що відповідач не довела факту погашення боргу та не надала доказів щодо неправильності розрахунків банку, лише подала клопотання про застосування наслідків строків позовної давності.

Вказані висновки суду ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються дослідженими у справі доказами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно положень статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14 визначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Дана постанова Верховного Суду України відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для виконання і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг (розділ І), для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, указаного в розділі «Відмітки банку» заяви (а.с. 8).

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на застосування строків позовної давності, оскільки строк кредитної картки закінчився в жовтні 2008 року, а нову картку ОСОБА_2 не отримувала, є безпідставними, оскільки згідно з пунктом 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Будь-яких дій щодо припинення дії договору відповідачка не вчиняла.

Навпаки, як убачається із матеріалів справи, 14 березня 2011 року ОСОБА_2 заповнила нову анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та була ознайомлена з новими умовами надання банківських послуг, що не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні (а.с. 121).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» та інформації про карті/рахунку, кредитна картка № НОМЕР_1 видана ОСОБА_2 з строком дії до жовтня 2012 року (а.с. 53,54).

Відповідно до п.3.1.1. пункту 3 частини ІІ Умов та правил надання банківських послуг, строк дії картки вказаний на картці (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця. Водночас, із Правил користування платіжною карткою випливає, що договір є чинним у межах строку дії картки. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо припинення дії договору.

Отже, кінцевий термін повернення кредиту є останній календарний день дії картки, тобто 31.10.2012 року. Відтак, підстав для застосування строків позовної давності не вбачається.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді