Справа № 357/14444/14-ц

2/357/143/15

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Рябченко Л. А. ,

при секретарі - Приймак Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»

до

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

та зустрічним позовом

ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК»

про визнання договору про іпотечний кредит недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вказаним позовом, збільшивши розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідачів борг за кредитним договором в розмірі 501706,58грн.. Вимоги обґрунтував тим, що 9.01.2008 між ВАТ «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 змінене на ПАТ «РОДОВІД БАНК», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 96/СЖ-009.08.1.

Згідно з п.п.1.1 договору, банк зобов'язується надати позичальнику на умовах договору кошти в сумі 227000грн. на термін по 9.12.2032 включно. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 10,9% річних.

Позичальник зобов'язався повністю погасити кредит та сплатити відсотки за користування коштами в строки та на умовах, встановлених договором.

9.01.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1 договору, поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а відповідачі порушили зобов'язання за вищевказаними договорами, внаслідок чого станом на 10.12.2014 утворилася заборгованість в розмірі 501706,58грн., яка складається з:

поточної заборгованості по кредиту - 213162,21грн.,

простроченої заборгованості по кредиту - 16347,24грн.,

поточної заборгованості за процентами - 1226,98грн.,

простроченої заборгованості за процентами - 143327,20грн.,

пені - 76746,98грн.,

3% річних від суми простроченої заборгованості - 13726,33грн.,

інфляційних втрат - 37169,65грн..

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

Зустрічні позовні вимоги не визнали, заперечення обґрунтували тим, що підстав для визнання кредитного договору недійсним немає. Строки позовної давності до застосування не підлягають, оскільки боржник здійснив останню проплату 30.03.2011, строк виконання основного зобов'язання встановлений кредитним договором до 9.12.2032, в зв'язку з цим і договір поруки не може вважатися припиненим. Заборгованість підлягає до стягнення з відповідачів у солідарному порядку. Підстав для визнання договору про іпотечний кредит недійсним немає, оскільки сторони досягли згоди всіх істотних його умов, відповідач висловив свою згоду з умовами договору, підписавши його. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а позичальник виконував їх з порушенням, в результаті чого утворилася заборгованість. Про ліквідацію Білоцерківського відділення банку йому невідомо, але це не є підставою для невиконання зобов'язання, реквізити та рахунки банку не змінилися. Заяв чи звернень від відповідачів до банку не надходило.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 позов не визнав повністю. Заперечення обґрунтував тим, що відповідач з 2009 року не мав можливості належним чином виконувати взяті зобов'язання за кредитним договором в зв'язку з закриттям Білоцерківського відділення банку, в якому укладався договір та здійснювалися платежі. Всупереч п.10.8 договору, банк не повідомив позичальника про закриття відділення, зміну адреси, номера рахунку, способу погашення кредиту, тощо. заборгованість виникла з вини банку.

Крім того, кредитодавець може звернути до суду з вимогою про дострокове погашення кредиту лише попередньо направивши позичальнику відповідну вимогу, зачекавши 30 днів її виконання. та при умові не усунення порушень умов договору. Така процедура зазначена і в п.п.5.2, 6.4, 8.3 кредитного договору, відповідно до яких будь-які повідомлення, які направляються сторонами. повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Відповідач не отримував вимог про виконання зобов'язання чи вимог про дострокове погашення кредиту, такі докази відсутні і в матеріалах справи. Тому, звернення позивача до суду з позовом про дострокове погашення всієї суми кредиту є передчасним.

Представник відповідача не заперечив той факт, що відповідач отримував повідомлення про необхідність погашення простроченої заборгованості. Але не дострокове повернення кредиту. Також вважає, що наявність та розмір заборгованості не підтверджені належними на те доказами, первинними бухгалтерськими документами, окрім розрахунку, який не визнає відповідач, йому є незрозумілим природа нарахувань, зокрема відсотків, тощо.

Представник відповідача просить застосувати строки позовної давності до основної та додаткових вимог, до вимог про стягнення окремих платежів, до вимог про стягнення пені, що заявлені після спливу загальної та спеціальної позовної давності. При цьому пояснив. що відповідач не визнає факту здійснення ним проплати 30.03.2011 в розмірі 1000грн., що не підтверджується і наданими позивачем документами.

Представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов про визнання недійсним договору про іпотечний кредит № 96/СЖ-009.08.1 від 9.01.2008, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.11 якого зобов'язує кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про наявні форми кредитування, варіанти повернення кредиту, переваги та недоліки схем кредитування, умови кредиту та його сукупну вартість, вартість послуг, тощо. Ці вимоги не були дотримані банком при укладенні договору та додатків до нього, що позбавило споживача можливості отримання повної та достовірної інформації. Відповідно до вимог ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», надана інформація має визнаватися такою, що вводить споживача в оману, а договір, укладений з використанням нечесної підприємницької практики, має бути визнаний недійсним. Таким чином, оскаржуваний договір укладений під впливом обману та з порушенням вимог законодавства, тому має бути визнаний недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала заперечення на позов, які обґрунтувала тим, що порука за кредитним договором, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, на день звернення до суду припинена. Так, порука припиняється після закінчення строку встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Із договору поруки від 9.01.2008 вбачається, що в ньому не встановлений строк, після якого порука припиняється, а п.4.2 договору про припинення договору поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором про іпотечний кредит не відповідає вимогам законодавства.

Заслухавши доводи сторін, враховуючи заперечення відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи. суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача за первісним позовом та відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом.

В судовому засіданні встановлено, що що 9.01.2008 між ВАТ «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 змінене на ПАТ «РОДОВІД БАНК», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 96/СЖ-009.08.1.

Згідно з п.1.1 договору, банк зобов'язується надати позичальнику на умовах договору кошти в сумі 227000грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути коедит, а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 10,9% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Згідно з п.1.2 кредит надається строком погашення не пізніше 9.12.2032 на покращення житлових умов у квартирі.

Згідно з п.6.2, за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Згідно з п.6.4 кредитного договору, виконання позичальником вимоги кредитора щодо дострокового повернення суми кредиту та інших платежів, відповідно до п.5.2.4 цього договору, повинно бути здійснено позичальником протягом 30 календарних днів з дати надіслання кредитором відповідної вимоги.

Згідно з п.8.3, будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.

9.01.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки. Відповідно до п.1.1 договору, поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Відповідно до п.4.1, п.4.2, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором про іпотечний кредит.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання кредитних коштів, що визнали сторони, а відповідачі порушили зобов'язання за вищевказаними договорами, внаслідок чого станом на 10.12.2014 кредитор нарахував заборгованість в розмірі 501706,58грн., яка складається з:

поточної заборгованості по кредиту - 213162,21грн.,

простроченої заборгованості по кредиту - 16347,24грн.,

поточної заборгованості за процентами - 1226,98грн.,

простроченої заборгованості за процентами - 143327,20грн.,

пені - 76746,98грн.,

3% річних від суми простроченої заборгованості - 13726,33грн.,

інфляційних втрат - 37169,65грн..

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з особового рахунку ОСОБА_1, остання проплата позичальника в розмірі 1000грн. зарахована на погашення нарахованих процентів за кредитом 30.03.2011. Проте, позичальник даної проплати не визнає, стверджує, що востаннє вносив кошти 26.08.2009.

На підтвердження факту видачі кредиту позичальнику в розмірі 227000грн. банк надав копію заяви на видачу готівки 748_11 від 9.01.2008, яка підписана сторонами. На підтвердження факту останнього внесення позичальником коштів на рахунок банк надав копію заяви на переказ готівки НФ_3183_1 від 30.03.2011, яка підписана сторонами. Як пояснив представник банку, інших бухгалтерських документів він не має технічної можливості надати.

На підтвердження фактів звернення кредитора до боржника з вимогою повернення простроченої заборгованості, банк надав лист адресований ОСОБА_1 від 13.01.2009, про отримання якого останній особисто розписався 13.01.2009, та лист від 8.02.2011, відмітки про отримання якого відсутні.

Підтвердження надіслання вимог кредитора щодо дострокового повернення суми кредиту на адресу відповідачів банк суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України:

«За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.»

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1050 ЦК України:

«Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.»

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.625 ЦК України:

«Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України:

«Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

про стягнення неустойки (штрафу, пені).»

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України:

«Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.»

Відповідно до ч.2 п.10 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

«Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.»

Відповідно до ст.553 ЦК України:

«За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.»

Відповідно до ст.554 ЦК України:

«У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.»

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача за первісним позовом, та вважає за необхідне стягнути з відповідачів у солідарному порядку лише прострочену заборгованість за кредитним договором, що склалася станом на 10.12.2014 в розмірі 223 094грн. 44коп., що складається з:

простроченої заборгованості по кредиту - 16 374,24грн.,

простроченої заборгованості за процентами - 143 327,20грн.,

пені - 26 223,35грн.,

інфляційних втрат - 37 169,65грн..

Доказів направлення відповідачам вимоги про дострокове повернення суми кредиту та всіх належних платежів в порядку та на умовах, зазначених у договорі та передбачених законодавством, та доказів отримання відповідачами такої вимоги позивач суду не надав та навіть не заявляв про наявність такої вимоги (вимог). Тому позовна вимога про дострокове повернення суми кредиту є передчасною.

Оскільки за клопотанням представника відповідача за основним позовом позивач надав розрахунок пені в межах строку позовної давності за 1 рік лише за період з 10.12.2013 по 10.12.2014, що становить 26223,35грн., то суд прийшов до висновку про стягнення саме зазначеної у розрахунку суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості. Заява про застосування строку позовної давності до вимог про сплату пені підлягає до задоволення.

Суд вважає за недоцільне стягнення 3% від суми простроченої заборгованості, оскільки відсотки за користуванням кредиту встановлені п.1.1 договору, а відповідальність позичальника за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, визначена п.6.2 договору, згідно з яким позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню. Про сплату будь-яких додаткових відсотків від суми простроченої заборгованості позичальник (споживач) при укладенні договору не повідомлявся.

Зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на вимогу кредитора передбачена ст.625 ЦК України без будь-яких додаткових умов та обмежень, тому вона підлягає до стягнення.

Застосовувати строк позовної давності до інших періодичних платежів суд вважає за недоцільне, оскільки з розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку боржника, заявки на переказ готівки вбачається, що останній вносив проплату 30.03.2011, достовірність підпису платника відповідач чи його представник не оскаржували. Строки позовної давності до вимог про стягнення основної суми заборгованості теж не можуть бути застосовані, оскільки строк виконання зобов'язання встановлений до 9.12.2032.

Твердження представника відповідача проте, що розрахунок заборгованості є незрозумілим, зокрема розмір відсотків, та таким, що не відповідає дійсності є необґрунтованим та не спростованим наданими відповідачем доказами, а розмір нарахованих відсотків чітко зазначений помісячно у розрахунку заборгованості, наданому за клопотанням представника відповідача банком.

Ліквідація відділення банку, яка не підтверджена та не спростована сторонами, не може бути підставою для припинення виконання зобов'язань, з матеріалів справи вбачається що розрахунковий рахунок банку не змінювався. Будь-які звернення до банку від відповідачів щодо роз'яснення наслідків ліквідації відділення, порядку сплати заборгованості за кредитним договором, тощо, до банку не надходили.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, на яку посилається відповідач ОСОБА_2, як на підставу припинення договору поруки:

«Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.»

Твердження поручителя проте, що договір поруки вважається припиненим, оскільки в ньому не встановлений термін дії договору поруки і кредитор у встановлені законом строки не пред'явив вимоги до поручителя ( зокрема протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту встановлений - не пізніше 9.12.2032, строк виконання основного зобов'язання не закінчився, тому, відповідно до умов договору поруки, зобов'язання поручителя теж не припинилися. І він несе солідарну відповідальність разом з позичальником перед кредитором.

Вимоги зустрічного позову щодо визнання кредитного договору недійсним задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.627 ЦК України:

«Відповідно до ст.6 Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.»

Відповідно до ст.629 ЦК України:

«Договір є обов'язковим для виконання сторонами.»

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України:

«Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.»

Згідно з п.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови визначені законом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.203 ЦК України:

«Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.»

Як вбачається з п.9.2 договору про іпотечний кредит, підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він в повному обсязі розуміє всі умови цього договору, свої права та обов'язки і погоджується з ними.

Кредитор при цьому виконав взяті на себе зобов'язання, надав позичальникові 9.01.2008 суму кредиту, зазначену в договорі, позичальник її отримав, використав на власні потреби, що він не заперечує, здійснював періодично проплати заборгованості. Як вище зазначалося, з будь-якими заявами щодо незгоди з умовами договору, вимогами про його розірвання, припинення, тощо, до банку не звертався. Підписуючи договір мав змогу ознайомитися з його умовами та відмовитися від підписання в разі, якщо вони не відповідали його внутрішній волі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", на які посилається позивач, нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п. 1. ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України:

«Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.»

Проте, доводів щодо навмисного введення його в оману позивач суду не надав. Які саме умови договору суперечать вимогам законодавства, ввели його в оману чи є жорсткими відповідач конкретно не зазначив. Сторонами при підписанні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов, які на той час влаштовували обидві сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України:

«Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.»

Відповідно до ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», п.7 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивач за зустрічним позовом звільняється від сплати судового збору.

На підставі ст.ст. 203, 205, 215, 229, 230, 559, 625, 626-629, 638, 653, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19, 22, 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 3-13, 79, 84, 88, 208, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість в розмірі 223 094грн. 44коп., що складається з:

простроченої заборгованості по кредиту - 16 374,24грн.,

простроченої заборгованості за процентами - 143 327,20грн.,

пені - 26 223,35грн.,

інфляційних втрат - 37 169,65грн..

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» судові витрати в розмірі 3654 грн. 00коп..

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів після його проголошення. Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, протягом 10 днів після отримання його копії.

Суддя Л. А. Рябченко