АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/70/15  Справа № 185/9613/14-к   Головуючий у 1 й інстанції -  ОСОБА_1   Доповідач -        ОСОБА_2  

 

 

У Х В А Л А 

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

20 січня 2015 року                            м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі: 

головуючого  судді  ОСОБА_2 , 

суддів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

        при секретарі  ОСОБА_5 

за участю прокурора  ОСОБА_6 

обвинуваченого  ОСОБА_7 

захисника обвинуваченого  ОСОБА_8 

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120140370002901, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2014 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2014 року, яким 

 

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Павлоград Дніпропетровської облшасті, громадянин України, раніше не судимий: 

    

Засуджений: за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком один рік

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин:

Відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.05.2008 року на підставі якого було видано виконавчий лист № 2- 2665-2008р. ОСОБА_7 зобов`язаний з 14.03.2008 року до настання повноліття дитини сплачувати аліменти в розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_9 на утримання неповнолітньої дитини  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, в період з 26.06.2012 року по 22.09.2014 року ОСОБА_7 злісно ухилявся від сплати присуджених аліментів, аліменти в повному обсязі не сплачував, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, ігнорував попередження та вимоги державного виконавця з приводу необхідності сплати аліментів та погашення утвореної заборгованості, працюючи в ТОВ Сигма КОМ, ПАТ ДТЄК Павлоградвугілля та СПД  ОСОБА_11  в період часу, 01.06.-25.06.2012р., 23.072012-02.04.2013р., та 19.05.-31.08.2014 року, відповідно, не повідомив про працевлаштування та отримуваний за місцем роботи дохід Державну виконавчу службу Павлоградського МРУЮ, через що утворив заборгованість за вказаний період часу у розмірі 21158грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців

В апеляції обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини скоєного ним кримінальтного правопорушення та його юридичну кваліфікацію, просить вирок районного суду змінити в частині призначеного обвинуваченому покарання та постановити в цій частині новий вирок, яким пом`якшити призначене ОСОБА_7 покарання та розглянути можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, в порядку, передбаченому ст.ст. 75, 76 КК України. Обвинувачений акцентує увагу суду на тому, що він вступив у шлюб, працює, аліменти сплачує.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого та вважає, що вона підлягає задоволенню, доводи адвоката, який підтримав апеляцію ОСОБА_7 , міркування обвинуваченого, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляцій, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Разом з тим, надавши оцінку доводам обвинуваченого, наведеним в апеляції, про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого, а також обставинам вчинення ним кримінального правопорушення, внаслідок суворості, колегія суддів приходить до висновку про їх обґрунтованість.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 

Згідно вироку, при визначенні покарання ОСОБА_7 суд посилався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, обставини, що впливають на покарання. Зокрема, як зазначено у вироку, судом враховано вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке законом віднесено до злочину невеликої тяжкості. Щодо особи обвинуваченого, суд врахував, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що ОСОБА_7 визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочинного діяння. 

Поряд з цим, судом визнано як обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що його обтяжують  не встановлено. 

Разом з тим суд, посилаючись на тяжкі наслідки вчиненого злочину, беручи до уваги загальну суму утвореної обвинуваченим заборгованості зі сплати аліментів, яка є досить значною, та вказує на стійке та свідоме небажання обвинуваченого, відповідно до рішення суду, сплачувати аліменти, зважаючи на той факт, що обвинувачений не працевлаштувався та не прийняв заходів для погашення утвореної заборгованості, на протязі майже трьох років умисно не сплачує аліменти дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах обмеження волі.

Такий висновок суду колегія суддів не може визнати обґрунтованим, а тому не погоджується з ним.

Обвинуваченим були надані письмові докази сплати ним аліментів в 2012-2013роках, а саме: довідка ТОВ Сигма-Ком №274 від 29.10.2014р. про утримання з заробітної плати обвинуваченого аліментів за березень, квітень, червень 2012 року на суму 2985,95 грн., довідка ВСП Шахтоуправління ім. Героїв Космосу ПАТ ДТЭК від 27.10.2014р. про утримання з його заробітної плати аліментів за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень 2013 року на суму 7351,48 грн.. (т. 1 арк. п. 36-37).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_7  щиро розкаявся у його вчиненні та сплачує аліменти потерпілій.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 

Виходячи з приписів зазначеної норми, при вирішенні питання звільнення особи від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд з`ясовує обставини що характеризують поведінку винної особи до вчинення злочину, що безпосередньо пов`язані з вчиненням злочину, що характеризують поведінку винної особи після вчинення злочину, а також індивідуальні особливості особи. 

Надаючи оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам, що впливають на покарання, підтвердженим наявними в матеріалах провадження доказами, колегія суддів приходить до висновку, що вони є достатніми для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 ст. 75 КК України. 

На думку колегії суддів, наведені у вироку доводи суду про доцільність призначення обвинуваченому покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, за наявності вищезазначених підстав, є непереконливими. 

Суд першої інстанції не в достатній мірі врахував всіх обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, у зв`язку з чим колегія суддів вважає можливим призначити останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

За таких обставин, погоджуючись з доводами обвинуваченого, колегія суддів визнала, що призначене ОСОБА_7 покарання є надмірно суворим та таким, що не відповідає обставинам кримінального провадження та даним про його особу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду в частині призначення основного покарання, пов`язаного з обмеженням волі, слід пом`якшити, звільнивши обвинуваченого від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити. 

Вирок Павлогртадського міськрайонного суду Дніпропетровської області від від 20 жовтня 2014 року відносно  ОСОБА_7 змінити, на підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_7  звільнити від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України, покдасти на  ОСОБА_7  обов`язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

В іншій частині вирок суду залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

 

ОСОБА_2  ОСОБА_3  ОСОБА_4