ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2015 р. Справа № 917/2174/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Кузнєцовій І.В.
за участю представників:
позивача - Морозова Л.М (довіреність №6, від 29.01.2015 року);
відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№381П/1-12) на рішення господарського суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року у справі №917/2174/14,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінігріф" м. Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 4952749,70грн.
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2014 року ТОВ "Фінігріф" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" в якому просило стягнути 3919023,92 грн. основного боргу за товар, поставлений за договорами поставки № 0683-СН від 21.12.2012 року та № 0639-СН від 09.12.2013 року, 368626,14 грн. пені, 74563,34 грн. - 3 % річних. До початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично збільшив позовні вимоги та просив стягнути 4952749,70 грн., у тому числі 3919023,92 грн. основного боргу за товар, поставлений за договорами поставки № 0683-СН від 21.12.2012 року та № 0639-СН від 09.12.2013 року, 368626,14 грн. пені, 74563,34 грн. - 3 % річних, 590536,30 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09 грудня 2014 року у справі №917/2174/14 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Фінігріф" 3919023,92 грн. основного боргу, 368426,18 грн. пені, 557024,26 грн. інфляційних, 74492,69 грн. річних, 73080,00 грн. витрат з оплати судового збору. В решті вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 року по справі №917/2174/14 та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ТОВ "Фінігріф" відмовити в повному обсязі.
Також зазначає, що укладені договори між позивачем та відповідачем зобов'язують постачальника надати сертифікат якості або паспорт заводу виробника, які підтверджують якість товару та його відповідність ГОСТУ, ДСТУ, ТУ. Оскільки ці документи не були надані відсутні підстави для стягнення боргу.
Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене судове засідання. Суд здійснив усі заходи по повідомленню відповідача про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 136).
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача.
Позивач надав відзив (вх. № 1883, від 06.02.2015 року) на апеляційну скаргу відповідача, в якому вважає, що рішення по даній справі винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, залишити рішення господарського суду Полтавської області від 09.12.2014 року по справі № 917/2174/14 без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінігріф" (позивачем) та публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 0683-СН від 21.12.2012 року (далі - договір № 0683-СН) (а.с.13-17).
За умовами договору № 0683-СН: позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар (електроди графітові та пластини графітовані), а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити (п.1.1, п. 1.2 договору); відвантаження товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом за базисом поставки FCA, згідно Інкотермс 2010 року (п.2.3 договору) датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно - транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції приймання вантажу (п. 2.4 договору); товар приймається покупцем згідно видаткової накладної; відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно - матеріальних цінностей (п. 9.2 договору); розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки (п.6.1 договору); строк дії договору встановлений до 31.12.2013 року, але до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 13.2 договору).
Додатковою угодою № 1 від 21.11.2013 року сторони доповнили договір № 0683-СН специфікацією № 2, в якій домовилися про поставку товару (електроди графітовані) на загальну суму 2275200,00 грн. та визначили, що оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів від дати поставки товару (а.с.18).
На виконання договору № 0683-СН та додаткової угоди № 1 до нього позивач поставив відповідачу товар (електроди графітовані) на загальну суму 451911,60 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 року, № РН-0000171 від 27.12.2013 року, довіреністю відповідача № 0000003471 від 02.12.2013 року (а.с.19-21).
У вказаних накладних та довіреності наявна відмітка про те, що даний товар постачається за договором № 0683-СН.
Відповідач оплати за отриманий товар не здійснив.
Між ТОВ "Фінігріф" (позивачем) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідачем) був укладений договір поставки товару № 0639-СН від 09.12.2013 року (далі - договір № 0639-СН); (а.с.22-26).
За умовами договору № 0639-СН: позивач як постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу (покупцю) товар (електроди графітові та пластини графітовані) на загальну суму 7760700,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити (п.1.1, п. 1.2 договору); відвантаження товару здійснюється залізничним та автомобільним транспортом за базисом поставки FCA, згідно Інкотермс 2010 року (п.2.3 договору); датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції приймання вантажу (п. 2.4 договору); товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 9.2 договору); розрахунки за електроди графітові здійснюються протягом 40 календарних днів з дати поставки, а розрахунки за пластини графітовані здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки (п.6.1, п.6.1.1 договору); строк дії договору встановлений до 31.12.2014 року, але до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 13.2 договору).
На виконання договору № 0639-СН позивач поставив відповідачу товар (електроди графітовані та пластини графітовані) на загальну суму 4010117,24 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актом приймання передачі електродів графітованих від 25.12.2013 року у залізничному вагоні 65355570 та залізничною накладною від 25.12.2013 року (залізничний вагон 65355570), видатковою накладною № РН-000000001 від 15.01.2014 року, видатковою накладною № РН-000000002 від 17.01.2014 року, актом приймання передачі електродів графітованих від 31.01.2014 року у залізничному вагоні 67608539 та залізничною накладною від 31.01.2014 року (залізничний вагон 67608539), видатковою накладною № РН-000000006 від 31.01.2014 року, видатковою накладною № РН-000000008 від 07.02.2014 року, видатковою накладною № РН-000000010 від 11.02.2014 року, видатковою накладною № РН-000000011 від 11.02.2014 року, товарно - транспортними накладними та довіреностями відповідача № 0000000107 від 14.01.2014 року, № 0000000358 від 31.01.2014 року (а.с.27-34, 35-36,79-80, 81-89).
У вказаних актах, накладних та довіреностях наявна відмітка про те, що даний товар постачається за договором № 0639-СН.
Відповідач оплати за отриманий товар не здійснив.
15.09.2014 року сторони уклали додаткову угоду № 1 від 15.09.2014 року до договору № 0639-СН, за якою домовилися про те, що відповідач повертає позивачу частину поставленого товару на загальну суму 543004,92 грн. (а.с.37).
На виконання даної угоди відповідач повернув позивачу товар (електроди графітовані) на загальну суму 543004,92 грн., що підтверджується накладною № КСЗ-0017193 від 07.10.2014 року (а.с.38).
Залишок товару вартістю 3467112,32 грн. відповідач не оплатив.
Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за договорами поставки № 0683-СН від 21.12.2012 року та № 0639-СН від 09.12.2013 року становить 3919023,92 грн.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заперечення відповідача в апеляційній скарзі, щодо ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1, п., позбавляють позивача права вимагати оплату за нього, судом визнаються необґрунтованими з огляду на наступне.
В п. 4.1, п. 4.2 договору визначено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.
Відповідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі - продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не звертався до позивача з вимогою про передачу документів, підтверджуючих якість продукції згідно п. 4.1, п.4.2 договору, не встановлював строку для їх передачі, а товар прийняв належним чином. Відповідач також не заявляв про відмову від договору поставки та не повернув отриманий товар продавцеві.
Отже, за ст. 666 ЦК України сам факт ненадання визначених договором документів на товар не є підставою для відмови від оплати вартості такого товару.
З огляду на викладене, заперечення відповідача не є підставою для не проведення оплати отриманого ним товару.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3, ст. 4 Закону).
В п.10.6 договору № 0683-СН та в п. 10.6 договору № 0639-СН сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми неустойки за кожен день прострочення.
З огляду на викладене, визначена в п. 10.6 договору неустойка фактично є пенею.
На підставі вказаних положень позивачем заявлені вимоги про стягнення 368626,14 грн. пені, нарахованої за наступні періоди: за період 27.01.2014 року -27.07.2014 рік за зобов'язаннями за накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 року та № РН-0000171 від 27.12.2013 року; за період 04.02.2014 року - 04.08.2014 рік за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 25.12.2013 року, за період 25.02.2014 рік - 25.08.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000001 від 15.01.2014 рік, за період 27.02.2014 року - 27.08.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000002 від 17.01.2014 року, за період 13.03.2014 року - 10.09.2014 року за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 31.01.2014 року, за період 02.04.2014 року-30.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000006 від 31.01.2014 року, за період 20.03.2014 року-17.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000008 від 07.02.2014 року, за період 24.03.2014 року-21.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000010 від 11.02.2014 року, за період 24.03.2014 року -21.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000011 від 11.02.2014 року (з урахуванням пояснень позивача від 09.12.2014 року - а.с.76-78).
Як вірно встановлено судом першої інстанції визначений договором строк оплати за накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 року та № РН-0000171 від 27.12.2013 року закінчується 26.01.2014 року, який є неділею, та останнім днем строку платежу є 27.01.2014 року, а прострочення зобов'язання починається 28.01.2014 року.
Також, визначений договором строк оплати за накладними № РН-000000010 від 11.02.2014 року та № РН-000000011 від 11.02.2014 року закінчується 23.03.2014 року, який є неділею, отже останнім днем строку платежу є 24.03.2014 року, а прострочення зобов'язання починається 25.03.2014 року.
З врахуванням викладеного, належна до стягнення сума пені становить 368426,18 грн. (у тому числі за період 28.01.2014 року - 27.07.2014 року за зобов'язаннями за накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 року та № РН-0000171 від 27.12.2013 року; за період 04.02.2014 року - 04.08.2014 року за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 25.12.2013 року, за період 25.02.2014 року - 25.08.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000001 від 15.01.2014 року, за період 27.02.2014 року - 27.08.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000002 від 17.01.2014 року, за період 13.03.2014 рік - 10.09.2014 рік за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 31.01.2014 року, за період 02.04.2014 рік - 30.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000006 від 31.01.2014 року, за період 20.03.2014 рік -17.09.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000008 від 07.02.2014 року, за період 25.03.2014 року - 21.09.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000010 від 11.02.2014 року, за період 25.03.2014 року - 21.09.2014 року за зобов'язаннями за накладною № РН-000000011 від 11.02.2014 року). Розрахунок суду залучено до справи. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції визначено початкові дати виникнення прострочення виконання зобов'язань, належна до стягнення сума 3 % річних становить 74492,69 грн. (у тому числі за період 28.01.2014 рік -16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 рік та № РН-0000171 від 27.12.2013 рік; за період 04.02.2014 рік - 16.10.2014 рік за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 25.12.2013 рік, за період 25.02.2014 рік-16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000001 від 15.01.2014 рік, за період 27.02.2014 рік - 16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000002 від 17.01.2014 рік, за період 13.03.2014 рік - 16.10.2014 рік за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 31.01.2014 року, за період 02.04.2014 рік -16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000006 від 31.01.2014 року, за період 20.03.2014 року - 16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000008 від 07.02.2014 рік, за період 25.03.2014 рік - 16.10.2014 рік за зобов'язаннями за накладною № РН-000000010 від 11.02.2014 рік, за період 25.03.2014р.-16.10.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-000000011 від 11.02.2014 рік).
Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено вимоги про стягнення 590536,30 грн. інфляційних, нарахованих з 27.01.2014 року по 16.10.2014 рік поетапно (з урахуванням пояснень позивача від 09.12.2014 року - а.с.76-78).
При цьому позивачем було нараховано інфляційні за періоди, що складають лише частину місяця.
В п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом першої інстанції встановлене ,що вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню на суму 557024,26 грн. (у тому числі за період лютий 2014 рік - вересень 2014 рік за зобов'язаннями за накладними № РН-0000170 від 27.12.2013 року та № РН-0000171 від 27.12.2013 року та за актом приймання - передачі від 25.12.2013 року; за період березень 2014 року - вересень 2014 рік за зобов'язаннями за накладними № РН-000000001 від 15.01.2014 року та № РН-000000002 від 17.01.2014 року; за період квітень 2014 рік - вересень 2014 рік за зобов'язаннями за актом приймання-передачі від 31.01.2014 року, за зобов'язаннями за накладними № РН-000000006 від 31.01.2014 року, № РН-000000008 від 07.02.2014 року, № РН-000000010 від 11.02.2014 року та накладною № РН-000000011 від 11.02.2014 рік).
Колегія суддів не може погодитися із висновками відповідача, покладеними ним в обґрунтування апеляційної скарги. При розгляді справи не знайшло підтвердження щодо неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань.
Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи та у відповідності до діючого законодавства, тому рішення господарського суду Харківської області від 09 грудня 2014 року у справі №917/2174/14 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09 грудня 2014 року у справі №917/2174/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 13.02.2015 року
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.