Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 Справа № 16/2420а
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Федорова М. О. (доповідач по справі),
суддів: Лобань О.І. суддів: Ткаченка Б.О.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі на постанову господарського суду Черкаської області від 01.06.2006 року
по справі №16/2420а (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському
районі
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворюваннях України в м. Черкаси
про зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваннях України в м. Черкаси про зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою господарського суду Черкаської області від 01.06.2006р. по справі №16/2420а в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 01.06.2006р. та прийняти нову, якою зобов’язати вчинити певні дії.
Скаржник вважає, що господарським судом Черкаської області при прийнятті постанови від 01.06.2006р. неправильно застосовано норми матеріального права.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 06.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі №16/2420а та, відповідно до ухвали від 07.07.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 14.07.2006р. розгляд справи було призначено на 27.07.2006р.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов до відповідача про зобов'язання включити до відшкодування витрати в сумі 12 254,31грн. з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання , заподіяного на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав та включати відповідні витрати до відшкодування в майбутніх періодах.
Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив, що єдиним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є предписаний ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності»спосіб - а саме - відшкодування, тобто стягнення виплачених коштів. А Порядком, затвердженим Постановами правління обох фондів визначено, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, тобто позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Черкаської області від 01.06.2006р. по справі № 16/2420а законним, обґрунтованим та таким що відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
У відповідності до положень ст. 1,2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який набув чинності з лютого 1992 року, (далі - Закон № 1) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, в т.ч. і трудові пенсії по інвалідності.
У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набув чинності з 01.04.2001 року ( далі Закон № 2), дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону ( ст. 2 Закону № 2).
У відповідності до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001 року, який набув чинності з 01.04.2001 року ( далі - Закон № 3), Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача включити до актів про відшкодування у відповідності до Порядку, затвердженого постановою правління пенсійного Фонду України від 03 березня 2003 року № 5-4 та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України від 04 березня 2003 року № 4, витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заподіяного на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав та включати відповідні витрати до відшкодування в майбутніх періодах.
Згідно з розрахунками позивача, до включення до актів належать невідшкодовані пенсії по 8 особах за період з 01.05.2005 року по 01.03.2006року на загальну суму 12 254,31 грн.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду що наведені нормативні акти не є підставою для покладення на відповідача зобов’язання включити до відшкодування витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, заподіяного на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав та включити відповідні витрати до відшкодування в майбутніх періодах, оскільки вищевказана міждержавна угода від 13.03.1992 року врегульовує лише питання пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць СНД, але ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами в рамках однієї державі учасниці, а тому в даному випадку до застосування не підлягає.
Порядок про відшкодування затверджено Постановою Правління обох фондів 04.03.200 року і розроблено на виконання положень Законів № 1, № 2 та № 3. Пунктом 2 Порядку встановлено, що порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду - витрат на виплату пенсій, пов’язаних із настанням нещасного випадку на виробництві.
У відповідності до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілій особі має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
У відповідності до п. 2 ст. 19 Конституції України, установи органів влади зобов’язані діяти на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Крім того, вимоги позивача про зобов'язання відповідача включити до відшкодування витрати з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та включити відповідні витрати до відшкодування в майбутніх періодах є непередбаченим чинним законодавством способом захисту права, і тому на думку суддів апеляційної інстанції місцевим судом вірно відмовлено позивачу в їх задоволенні. Можливість примусового виконання такого роду вимоги є сумнівною в світлі положень Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, постанова господарського суду Черкаської області по справі №16/2420а від 01.06.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі на постанову господарського суду Черкаської області від 01.06.2006 року по справі № 16/2420а залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Черкаської області від 01.06.2006 року у справі №16/2420а залишити без змін.
3. Матеріали справи №16/2420а повернути до господарського суду Черкаської області.
Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Федоров М. О. Судді: Лобань О.І. Судді: Ткаченко Б.О.