ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 904/5746/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали касаційних скарг - Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постановувід 08.12.2014

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5746/14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення 23 485, 21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 у справі №904/5746/14 (суддя Ніколенко М.О.) частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 23485,21грн штрафу за порушення строків доставки вантажів. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф у сумі 7424,56 грн. В решті позову відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 08.12.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Пруднікова В.В., суддів Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П.) рішення місцевого господарського суду у справі скасував частково, прийнявши рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 9950,06грн штрафу, в решті позову відмовив.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця", не погоджуючись з постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1615,00грн і відмовити в решті позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, п. п. 1, 2 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.

Зокрема, відповідач зазначає про безпідставність висновку апеляційного господарського суду щодо визначення строку доставки вантажів груповими відправками, який має становити із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, як при маршрутних відправках.

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" також не погоджується з судовими актами попередніх інстанцій і в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, натомість прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, а саме: п. п. 1.2, 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, та приписів Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644.

Свою касаційну скаргу позивач обґрунтовує невірним розрахунком строків доставки вантажів судом апеляційної інстанції та, відповідно, суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача. На думку скаржника, невірний розрахунок став наслідком безпідставного висновку апеляційного суду про те, що день прибуття вантажу не є повною добою прострочки доставки та не підлягає врахуванню при обчисленні терміну доставки вантажу, оскільки, як вбачається з залізничних накладних, вантаж видавався залізницею не в день прибуття, а на наступний день.

Відзивів на касаційні скарги не надходило.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2015.

Перевіривши доводи касаційних скарг, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що у січні 2014 року на адресу позивача доставлено вантаж залізничним транспортом за залізничними накладними №№ 45290020, 53892725, 45283025, 45289980, 45290004, 48111751, 48081582, 48055099, 48096945, 48111827, 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, 48172829, 48172852.

Позивач вважає, що доставка вантажу за всіма вищевказаними накладними здійснена з простроченням встановлених Правилами термінів, що і стало підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про стягнення з залізниці 23485,21грн штрафу за прострочення доставки вантажу, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 41, 116 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами і доповненнями).

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач, здійснивши власний перерахунок строків прострочення доставки, зазначив про безпідставність стягнення з нього штрафу в сумі 8636,10грн, а щодо решти суми штрафу - 14849,11 грн. - заявив клопотання про його зменшення.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що за накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793 позивач помилково обчислив строки доставки вантажу по нормативам, встановленим для маршрутної відправки (одна доба на кожні повні та неповні 320 км), оскільки відправка вагонів по вказаним накладним здійснювалася партіями не більше 4-х вагонів, якої недостатньо для формування "ядра" маршруту та цілого поїзду для перевезення за певним маршрутом, а, отже, відправка за вказаними накладними є груповою, граничний термін доставки для якої необхідно обраховувати із нормативу 1 доба на кожні 200 км.

Також, господарським судом першої інстанції зазначено, що за накладною №45290004 вагон № 66779414 прибував 30.01.2014, про що повідомлено вантажоодержувача цієї доби о 10-00 год. Втім, розкредитування зазначеного вагону відповідно до накладної, оформленої в електронному вигляді, здійснено позивачем 31.01.14 о 13-08 год, тобто, після спливу доби після прибуття, що, в свою чергу, звільняє залізницю від обов'язку сплати штрафу за накладною №45290004.

Таким чином, за розрахунком суду першої інстанції, позовні вимоги є обґрунтованими на суму 14849,11 грн, яка також визнавалась залізницею у відзиві на позов.

Разом з тим, на підставі заявленого залізницею клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу на 50%, задовольнивши позовні вимоги в сумі 7424,56 грн.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача та частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, дійшов протилежного висновку щодо граничного терміну доставки вантажів по накладних №№48326888, 48329197, 48329189, 48111793, вважаючи, що термін доставки вантажу за цими накладними необхідно обчислювати із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 320 км., як встановлено для маршрутних відправок, а не 1 доба на кожні 200 км, як вважає залізниця і обрахував суд першої інстанції і встановлено для вагонних відправок. Такий висновок апеляційний господарський суд обґрунтував тим, що за даними залізничної накладної, яка є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, вбачається, що при здійсненні групової чи маршрутної відправки ставиться відмітка у одній і тій же клітинці, тобто поняття "групова відправка" і "маршрутна відправка" ототожнюються, а відтак, враховуючи, що Правила обчислення термінів доставки вантажів не містять вказівок щодо здійснення розрахунку строків доставки вантажів груповими відправками, їх слід обраховувати як для маршрутних, а не вагонних, відправок.

Крім того, суд апеляційної інстанції, щодо розрахунку штрафу по решті накладних виходив з того, що як позивачем, так і судом першої інстанції, цей розрахунок здійснено без дотримання вимог діючого законодавства, оскільки день прибуття вантажу не є повною добою прострочки доставки та не підлягає врахуванню при обчисленні терміну доставки вантажу.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок розміру штрафу, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги підлягаючими задоволенню на суму 9950,06 грн.

Щодо зменшення місцевим господарським судом штрафних санкцій на підставі приписів ст. 83 ГПК України, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив про безпідставність застосування зазначеної норми судом першої інстанції внаслідок недоведеності відповідачем наявності виключних обставин, необхідних для зменшення підлягаючих до стягнення штрафних санкцій.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, такими, що здійснені внаслідок порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.6 Статуту залізниць України (Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами і доповненнями) обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Згідно з п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Статтю 116 Статуту залізниць визначено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:

вагонна відправка - партія вантажу за однією накладною в такій кількості, для перевезення якої потрібно надання окремого вагона;

дрібна відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої не потрібно надавати окремий вагон;

контейнерна відправка - партія вантажу за однією накладною для перевезення в універсальному чи спеціалізованому контейнері або перевезення власного універсального чи спеціалізованого контейнера в порожньому стані;

контрейлерна відправка - це завантажені на залізничні вагони автопоїзд, знімний автомобільний кузов, напівпричеп, тягач і т. ін.;

групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;

маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту).

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо визначення термінів доставки вантажів, які залежать від виду відправки і які суд першої інстанції обрахував за нормами, встановленими для вагонних відправок, а суд апеляційної інстанції - для маршрутних.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з п.1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.

За приписами п. 2 цих Правил маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.96 N 411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.97 за N 50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях. Маршрути можуть бути:

- прямі - з вагонів, завантажених призначенням на одну станцію на адресу одного або декількох одержувачів, а також на адресу розподільного пункту (коли вантаж призначено для залізничних підприємств);

- з розпиленням - з вагонів, завантажених на різні станції призначення або розподільчі пункти, які розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів. У виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. У разі наявності на напрямку перевезення маршрутів пунктів (станцій) зміни вагових норм поїздів у бік зменшення маршрути формуються з "ядра" (вагонів далекого призначення) та причіпної групи вагонів, яка перевозиться у складі маршруту до станції зміни маси поїзда. Обліку підлягають усі маршрути, що задовольняють вимоги пунктів 2 і 4 цих Правил. Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) установлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів. Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або "ядра" маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених приписів, для з'ясування обставин чи можна вважати відправки, за якими доставлялися вагони по накладним №№48326888, 48329197, 48329189, 48111793, маршрутними, господарським судам попередніх інстанцій, з метою правильного розрахунку термінів їх доставки, необхідно було за допомогою належних і допустимих доказів встановити відомості, повідомлені залізницею, про норми маси та довжини маршрутів для відправника, а також у який спосіб і як були фактично сформовані, оформлені і перевозились вагони за цими накладними (маршруту, "ядра" маршруту, причіпної групи вагонів, тощо), та, саме головне, нормативно обґрунтувати застосування конкретного для даного виду відправки граничного терміну доставки вантажу.

Втім, будь-які докази на підтвердження своїх вимог і заперечень з цього приводу сторонами у справі не надавалися, а прямо протилежні висновки попередніх судових інстанцій щодо необхідності застосування термінів доставки вантажів за спірними накладними (одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок чи одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок) не є нормативно обґрунтованими.

Також, колегія суддів не вважає належним здійснений судом апеляційної інстанції перерахунок штрафу щодо решти накладних. Так, за вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

При цьому, як вбачається з даних, зазначених в графах 51, 52 майже всіх накладних, подача вагонів під вивантаження засобами одержувача здійснювалася залізницею наступного дня після прибуття вагонів на станцію призначення, а отже день прибуття не може вважатися неповною добою прострочки, як визначив суд апеляційної інстанції.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій здійснено посилання на відомості щодо прибуття і розкредитування вагону № 66779414 за накладною №45290004, оформленою в електронному вигляді, однак, на підтвердження цих відомостей залізницею не надано будь-яких документів і доказів і в матеріали справи вони відсутні, отже, висновок судів про безпідставність застосування штрафу по цій накладній не є ґрунтовним.

Таким чином, не встановлення господарськими судами вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, та неврахування апеляційним господарським судом приписів зазначених вище Правил при розрахунку суми штрафних санкцій є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та не з'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду. При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5746/14 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

А.Г. Полянський