РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 5019/117/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мельник В.В., довіреність в справі

відповідача - Никонець Д.А., довіреність в справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.14 р.

у справі № 5019/117/11 (суддя Бережнюк В.В. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 362 963 597 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 року у справі №5019/117/11 позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 392 493 273 грн. 50 коп. задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 315 865 678,78 грн. основного боргу за поставлений природній газ, 31 810 952,80 грн. пені, 16 672 418,26 грн. інфляційних втрат, 6 033 626,15 грн. 3% річних, 24 061,80 грн. витрат на оплату державного мита та 222,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 року, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення змінено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27 026 494,52 грн. - пені, 5747 035,60 грн. - 3% річних, 14 324 388,38 грн. - інфляційних, 23 582,40 грн. - судового збору, 218,25 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті рішення залишено без змін.

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до місцевого господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення від 08.06.2011 та постанови суду апеляційної інстанції від 07.05.2014 року строком на 10 років.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2014 року (суддя - Марач В.В.) у справі № 5019/117/11 зазначену заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задоволено частково та вирішено відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. строком на 60 календарних місяців.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2014 року (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Огороднік К.М., Демидюк О.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.07.2014р. задоволено частково, змінено п. 2 оскаржуваної ухвали, застосувавши відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. строком на 24 календарних місяці; в решті ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2014р. ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 серпня 2014 року у справі № 5019/117/11 скасовано. Прийнято нове рішення (ухвалу), яким відмовлено Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення у даній справі. Поряд з цим, судом касаційної інстанції зазначено, що відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням до суду з урахуванням фінансового стану обох сторін.

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області із заявою №342-юв від 21.11.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду від 08.06.2011 р. у справі №5019/117/11 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 362 963 597 грн. 28 коп. боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2014р. по справі №5019/117/11 заяву Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.20011 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року у справі №5019/117/11 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.20011 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року у справі №5019/117/11 строком на 1 (один) рік.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою позивач по справі - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду у справі №5019/117/11 у повному обсязі.

На думку скаржника оскаржена ухвала є безпідставною, необґрунтованою, прийнятою при недоведеності обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач є підприємством, яке є великим виробником азотних добрив та володіє обіговими коштами та активами, на які може бути накладене стягнення. Таким чином, обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відсутні.

Посилання відповідача на важкий фінансовий стан підприємства не є виключною обставиною у розумінні ст. 121 ГПК України, з наявністю якої пов'язується можливість надання розстрочки виконання рішення. Важке фінансове становище Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних обставин, щоб унеможливило виконання договірних зобов"язань та рішень суду. Крім того вказані обставини не підтверджені документально.

Окрім того, скаржник звертає увагу суду на ту обставину, що НАК "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, НАК "Нафтогаз України" як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. НАК "Нафтогаз України" для безперервного постачання газу споживачам, повинна постійно проводити розрахунки за отриманий газ з іноземними постачальниками природного газу, що нерозривно пов'язано з оплатою вартості газу вітчизняними споживачами на користь НАК "Нафтогаз України".

Бюджетом України та фінансовим планом ПАТ "Національна акціонерна компаї "Нафтогаз України", який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесеих ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" втрат є стягнення боржників передбачених законами України та умовами договорів всіх можливих штрафних санкцій.

Загальна сума заявлених штрафних санкцій не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Крім того, скаржник зазначає, що позивач свою господарську діяльність за 2013 рік завершив з чистим збитком у 12 521324,00 тис, грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2013 рік (копія Звіту наявна в матеріалах справи). При цьому, чистий прибуток позивача склав 0,00 тис. грн.

Більш того, господарська діяльність позивача обтяжена відстроченими податковими зобов'язаннями.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан позивача, наявність податкових кредитних зобов'язань перед Державою та банківськими організаціями, а також інфляційні процеси, що наразі відбуваються в державі, скаржник вважає за неможливе та недоцільне задоволення заяви відповідача.

У письмовому відзиві №103-10в від 09.02.2015р. на апеляційну скаргу відповідач - Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржену ухвалу суду першої інстанції законною та такою, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 10.02.2015р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 17.12.2014р. є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2015р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції від 17.12.2014р. є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 року у справі №5019/117/11 слід змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 121 ГПК України унормовано, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу процесуальних норм, що регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, умовою застосування заходів до відстрочки виконання рішення є достатньо доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається ПАТ "Рівнеазот", можливо лише внаслідок перевірки судом відповідних доказів наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду боржником у момент звернення рішення до виконання.

Так, в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. у справі №5019/117/11 відповідач - ПАТ "Рівнеазот" посилається на той факт, що ПАТ "Рівнеазот" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі, наявна загроза банкрутства підприємства. В разі виконання рішення, прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості ПАТ "Рівнеазот" може припинити свою діяльність повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців міста Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи так і для державного та місцевих бюджетів, до яких ПАТ "Рівнеазот" регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством.

ПАТ "Рівнеазот" надано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік з якої вбачається, що доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування становлять 4 625 319 554 грн., в той час як витрати становлять 5 528 127 436 грн. Об'єкт оподаткування при таких показниках є від'ємним та становить: - 902 807 882 грн.

ПАТ "Рівнеазот" надано довідку (перелік розрахункових арештованих рахунків ПАТ "Рівнеазот"), з якої вбачається, що кошти на банківських рахунках ПАТ "Рівнеазот" майже відсутні, а рахунки на яких є кошти, зокрема в банках "Фінанси та кредит", ПАТ "Банк Кліринговий дім", філія ПАТ "Укрексімбанк", арештовані.

Також, в обґрунтування своїх вимог про відстрочку виконання рішення відповідачем зазначено, що коливання курсу гривні, нестабільна соціально-політична, економічна ситуація в країні негативно впливає на діяльність підприємства, що призводить до зниження фінансових показників. Негативних наслідків для підприємства завдають й інфляційні процеси в економіці держави, за даними Держкомстату середній індекс інфляції за період 2010-2013 роки склав 103,5%, а за період січень-травень 2014 року зріс до 115,57%.

Разом з тим, певні труднощі в реалізації заходів з покращення фінансово-економічного стану ПАТ "Рівнеазот" створює прийнята Кабінетом Міністрів України постанова від 29.09.2014 року № 488 про заборону використання підприємствами природного газу (в т.ч. газу, який знаходиться в підземних сховищах ПАТ "Укртрансгаз") для технологічних потреб. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 296 "Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014/15 року", якою обмежено обсяги поставки природного газу на регіони України в зимовий період 2014-2015р.р. У разі практичної реалізації вищевказаних постанов КМУ можливе суттєве обмеження або повне припинення постачання на підприємство природного газу для технологічних потреб, ПАТ "Рівнеазот" вимушене буде припинити виробничу діяльність, що призведе до значних фінансових збитків підприємства.

На виконання зазначених постанов Кабінету Міністрів України ПАТ "Рівнеазот" зобов'язане призупинити виробництво, як мінімум на пів року (до кінця опалювального сезону 2014/2015 років). За доводами відповідача вищевказані постанови Кабінету Міністрів України порушують норми чинного законодавства та конституційні права ПАТ "Рівнеазот", позбавляють останнього можливості в повній мірі реалізувати законне право власності на його природний газ, що зважаючи на скрутне фінансове становище може призвести до повного припинення діяльності

ПАТ "Рівнеазот" до матеріалів справи долучено ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження в адміністративній справі від 22.10.2014 року зі справи №826/16021/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови від 29.09.2014 р. № 488 "Про використання природного газу підприємствами-виробниками мінеральних добрив".

Суд апеляційної інстанції враховує, що керівництво підприємства-боржника вживає всіх можливих заходів для стабілізації та забезпечення сталого функціонування підприємства в умовах зростання кризових явищ в Україні, водночас шукає способи погашення існуючої кредиторської заборгованості. Однак, вирішення проблем спрямованих на зміцнення фінансової стабільності ПАТ "Рівнеазот" потребує певного часу.

Так, за одинадцять місяці 2014 року ПАТ "Рівнеазот" вдалося збільшити виробництво вапняково-аміачної селітри на 10,56% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. За цей час було вироблено 296 817 тонн (+28 355 тонн порівняно з аналогічним періодом попереднього року) цього міндобрива.

Крім цього ПАТ "Рівнеазот" збільшило у цьому ж періоді виробництво і аміаку рідкого технічного у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Приріст виробництва рідкого аміаку становив 3 447 тонн.

Випуск та реалізація інших видів міндобрив, зокрема аміачної селітри, знизився. За одинадцять місяців 2014 року ПАТ "Рівнеазот" виготовив 407 145 тонн аміачної селітри, 300 962 тонни аміаку водного технічного та 508 051 тонну неконцентрованої азотної кислоти.

Рентабельність підприємства прямо пропорційно залежить від попиту на ринку. ПАТ "Рівнеазот" використовує підвищення попиту на те чи інше міндобриво для нарощення обсягів виробництва найбільш затребуваного виду мінеральних добрив.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано і обставини, які свідчать про очікувану у 2014-2015 роках стабілізацію фінансового стану ПАТ "Рівнеазот" і можливість виконання рішення у даній справі, що зумовлено отриманням хімічними підприємствами природного газу за порівняно нижчими з минулим роком цінами згідно постанови Кабінету міністрів України №951 від 30.12.2013р., якою рекомендовано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, за погодженням із Міністерством економічного розвитку і торгівлі встановити з 01.01.2014р. граничний (максимальний) рівень ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання - 3 113 грн. за 1000 м2 на І квартал 2014р. (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється у розмірі 2%, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом).

Поряд з цим, на підтвердження наявності можливості погашення боргу заявником надано апеляційному суду план заходів із скорочення обсягу кредиторської заборгованості за спожитий газ та покращення фінансового стану ПАТ "Рівнеазот". Відповідно до якого в 4 кварталі 2014 року на підприємстві реалізовано ряд інвестиційних проектів, що дозволить отримати додатковий прибуток зокрема, введено в дію установку виділення водню в цеху "Аміак-2", що дозволить додатково виробляти 13,3 тис. т/рік аміаку, також введено в дію агрегат азотної кислоти № 1 в цеху "Неконцентрованої азотної кислоти", що дозволить додатково виробляти 120 тис т/рік неконцентрованої азотної кислоти і виробити 195 тис. т/рік товарного продукту - вапняково-аміачної селітри.

Окрім цього, судом апеляційної приймається до уваги довідка ПАТ "Рівнеазот", згідно якої вбачається наявність боргу перед ПАТ "Рівнеазот", інших контрагентів, зокрема:

- РГК Трейдінг, ТОВ - сума заборгованості становить 119 287 255,43 грн.;

- Агенція інвестиц. менедж., ТОВ - сума заборгованості становить 13 811 914,25 грн.;

- БМС Консалтінг, ТОВ - сума заборгованості становить 1 659 362,22 грн.;

- Львівська залізниця, ДТГО, м.Львів - сума заборгованості становить 1 269 603,94 грн.;

- УТЛЦ ДП - сума заборгованості становить 3 596 500,97 грн.;

- Золотий екватор,ТОВ - сума заборгованості становить 278 235 000,00 грн.

Також, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що серед інших видів діяльності ПАТ "Рівнеазот" здійснює очистку стічних вод, як підприємства так і населення міста Рівного. Так, згідно договору про надання послуг по очистці каналізаційних госпобудованих та промислових стічних вод від 25.11.2005р. Обласне виробниче комунальне підприємство Водоканалізаційного господарства "Рівненоблводоканал" заборгувало ПАТ "Рівнеазот" 16 133 468,28 грн. за надані останнім послуги.

Отже, відповідач ПАТ "Рівнеазот" має стратегічне значення для життєдіяльності міста, а тому вжиття примусових заходів щодо стягнення заборгованості з останнього зупинить підприємство та буде підставою неможливості належного здійснення вищевказаної діяльності, що призведе до екологічної катастрофи у цілому регіоні.

В той же час, рентабельність підприємства прямо пропорційно залежить від попиту на ринку. ПАТ "РІВНЕАЗОТ" намагається використовувати підвищення попиту на те чи інше міндобриво для нарощення обсягів виробництва найбільш затребуваного виду мінеральних добрив та зміцнення фінансового становища підприємства, однак ситуація все ще залишається складною, а зважаючи на останні постанови Кабінету України можна очікувати поглиблення кризи.

Водночас, відповідно до позиції Вищого господарського суду України, викладеній у його Постанові від 09.04.2008 року у справі № 1/13, до обставин, що ускладнюють виконання рішення, відносяться нерентабельність підприємства, наявність боргу перед ним інших контрагентів (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.06.2008року).

Стратегічне значення божника для регіону в якому він здійснює господарську діяльність, а також імовірність зупинення роботи такого підприємства в наслідок негайного примусового виконання рішення і як наслідок загроза його банкрутства та масове загальне скорочення працівників, є достатніми правовими підставами, в розумінні статті 121 ГПК України, для надання відстрочки виконання рішення. Подібна правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постановах від 11.08.2014 року по справі № 5004/165/12; від 06.08.2013 року по справі № 5015/774/12 та від 19.03.2013 року по справі № 63/330-10.

Поряд з цим, судова колегія апеляційної інстанції приймає до уваги і те, що згідно фінансового звіту про сукупний дохід позивача НАК "Нафтогаз України", останній свою господарську діяльність за 2013 рік завершив з чистим збитком в 12 521 324.00 тис. грн. (а.с.31-32). Однак, позивачем (скаржником) не надано документального підтвердження викладених у запереченнях доводів, зокрема, відомостей щодо залучення комерційних кредитів за ринковими ставками, наявності боргів перед іноземними інвесторами та необхідності постійного проведення розрахунків з ними, тощо.

Враховуючи правові позиції Європейського суду з прав людини (ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод), щодо допустимості межі надання відстрочки виконання судового рішення, а також правові висновки Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях щодо межі виправданої затримки виконання рішення суду, судова колегія вважає, що затримка виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Так як сума заборгованості, яка підлягає стягненню досить значна і її негайне стягнення, тобто негайне виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. у справі №5019/117/11 може призвести до повної неплатоспроможності заявника - ПАТ "Рівнеазот", що потягне негативні наслідки для регіону, судова колегія приходить до висновку, що наведені заявником обставини є тими виключними обставинами, які дають підстави для відстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. у справі №5019/117/11.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що надання відстрочки виконання судового рішення строком на 5 років, як на цьому наполягає відповідач, а також застосована місцевим судом відстрочка на 1 рік порушує право позивача на своєчасне виконання рішення суду.

Дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан обох сторін (негативний вплив на господарську діяльність підприємства інфляційних процесів в економіці України) та збитковість підприємства (заявника) через незалежні від нього причини: зменшення попиту на азотну продукцію, постійне зростання тарифів на електроенергію та природний газ, обмеження обсягів подачі природнього газу з незалежних від підприємства обставин, у зв'язку з виконанням постанов Кабінету Міністрів України № 296 від 09 липня 2014 року, № 488 від 29 вересня 2014 року та № 647 від 26 листопада 2014 року; зупинення господарської діяльності підприємства у зв'язку з відключенням подачі природнього газу, що призведе до масового загального звільнення працівників підприємства та зупинення очисних споруд, що здійснюють очистку каналізаціних госпобутових та промислових стічних вод по місту Рівне; можливість стабілізації та відновлення фінансового стану підприємства в разі надання відстрочки виконання рішення, враховуючи засади розумності та справедливості, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку слід відстрочити виконаня судового рішення строком на 7 місяців до 17.07.2015 року.

Судова колегія апеляційного суду вважає, що надання відстрочки виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. у справі №5019/117/11 з урахуванням викладених вище фактичних обставин надає відповідачу ПАТ "Рівнеазот" можливість у повному обсязі сплатити стягнуті судовим рішенням грошові кошти, а позивачеві ПАТ Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - отримати повне фактичне виконання рішення суду.

Разом з тим, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оцінюючи вищевикладені обставини справи, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 року у даній справі слід задоволити частково, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 року у справі №5019/117/11 змінити.

У зв'язку із зміною ухвали суду першої інстанції від 17.12.2014 року по справі №5019/117/11, відповідно до ст. 49 ГПК України здійснено перерозподіл судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014р. у справі №5019/117/11 задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014р. у справі №5019/117/11 змінити, виклавши п.2 в такій редакції:

"2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 р. у справі №5019/117/11 строком на 7 місяців до 17.07.2015 р.".

В решті ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2014 р. у справі №5019/117/11 залишити без змін.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (м.Рівне-17, 33017, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.