Судове рішення #40809792

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


12 лютого 2015 року Справа № 922/2836/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників від:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

відповідачів1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМаріупольського виробничого підприємства "Азовреле" Українського товариства глухих

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014

у справі№ 922/2836/14 Господарського суду Харківської області

за позовомМаріупольського виробничого підприємства "Азовреле" Українського товариства глухих

до1) Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, 2) Головного управління державного казначейства України у Харківській області

простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Маріупольське виробниче підприємство "Азовреле" Українського товариства глухих звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення за рахунок державного бюджету через Головне управління державного казначейства України у Харківській області на користь Маріупольського виробничого підприємства "Азовреле" Українського товариства глухих 355366,14 грн збитків, спричинених неналежним виконанням своїх обов'язків щодо стягнення за судовим наказом за №53/230-09 від 15.12.2009 грошових коштів на загальну суму 355753 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2014 (суддя Денисюк Т.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (судді: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з хворобою судді-доповідача судове засідання 29.01.2015, призначене ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2015, не відбулося та розгляд справи призначено на 12.02.2015, про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Харківської області від 23.11.2009 у справі № 53/230-09 стягнуто з ТОВ "Еко Інстал Україна" на користь МВП "Азовреле" (УТОГ) 355753,00 грн збитків, 3642,53 грн державного мита та 315,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 359710,53 грн.

На виконання цього рішення Господарським судом Харківської області був виданий наказ від 15.12.2009 № 53/230-09 про стягнення з ТОВ "Еко Інстал Україна" на користь МВП "Азовреле" (УТОГ) 355753,00 грн збитків, 3642,53 грн державного мита та 315,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

02.02.2010 Червонозаводським ВДВС Харківського МУЮ винесено постанову № 17062168 про відкриття виконавчого провадження №17062168 з виконання наказу №53/230-09 від 15.12.2009.

В ході виконавчого провадження №17062168 з боржника - ТОВ "Еко Інстал Україна" на користь на користь стягувача - МВП "Азовреле" (УТОГ) було списано 386,86 грн.

Постановою Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.10.2010 наказ Господарського суду Харківської області від 15.12.2009 № 53/230-09 був повернутий стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна боржника (ТОВ "Еко Інстал Україна"), на яке можливо звернути стягнення, та безрезультатністю вжитих державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2010 у справі № Б-50/218-10 відкрите провадження у справі про визнання банкрутом ТОВ "Еко Інстал Україна".

Постановою Господарського суду Харківської області від 06.12.2010 у справі №Б-50/218-10 боржника - ТОВ "Еко Інстал Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру боржника.

Ліквідатором в газеті "Голос України" № 1/5001 від 05.01.2011 здійснена публікація оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2012 у справі №Б-50/218-10 ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Еко Інстал Україна", провадження у справі припинено.

На підставі заяви стягувача державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ повторно винесено постанову від 22.09.2011 про відкриття виконавчого провадження № 28868050 по наказу Господарського суду Харківської області від 15.12.2009 № 53/230-09.

Постановою Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.06.2013 наказ Господарського суду Харківської області від 15.12.2009 № 53/230-09 повернутий стягувачеві у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

МВП "Азовреле" (УТОГ) звернулося до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2014 у справі № 53/230-09 (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 16.06.2014 про внесення виправлення в резолютивну частину ухвали від 19.02.2014) скаргу МВП "Азовреле" (УТОГ) на дії Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ задоволено, визнано бездіяльність посадових осіб Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції в ході виконавчих проваджень за №17062168 від 02.02.2010 та №28868050 від 22.09.2011, які були відкриті на підставі наказу Господарського суду Харківської області від 15.12.2009 у справі № 53/230-09 - протиправною.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій відповідача-1 наказ господарського суду у справі №53/209-09 від 15.12.2009 не виконаний і можливість цього виконання втрачена, чим позивачеві заподіяно збитки, Маріупольське виробниче підприємство "Азовреле" Українського товариства глухих звернулося до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не виконав обов'язок щодо подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника (ТОВ "Еко Інстал Україна") протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, покладений на нього ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент вирішення справи про банкрутство), що потягло за собою наслідки, передбачені ч.2 ст.14 названого Закону, а саме: вимоги МВП "Азовреле" УТОГ до ТОВ "Еко Інстал Україна" вважаються погашеними.

Однак, колегія не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога МВП "Азовреле" УТОГ до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення з Державного бюджету України 355366,14 грн збитків, спричинених неналежним виконанням своїх обов'язків щодо стягнення за судовим наказом за №53/230-09 від 15.12.2009 грошових коштів на загальну суму 355753 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.87 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 3 ст.11 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно із ст.1174 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, норма ст.1174 ЦК України допускає настання відповідальності за завдану шкоду незалежно від наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як вина.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Разом з тим, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо (п.9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі ст.85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Як роз'яснено в п.п.9.8, 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за змістом ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" і ч.1 ст.1212 ГПК України розгляду господарським судом підлягають ті скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби, які подано прокурором або сторонами виконавчого провадження (стягувачем чи боржником), відкритого на підставі виданого господарським судом виконавчого документа. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обставин протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження по справі №53/230-09 заявником надано ухвалу від 19.02.2014, прийняту Господарським судом Харківської області в порядку ст.1212 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд обмежився посиланням на недоведення позивачем наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача-1 та наслідками, які настали у вигляді неможливості стягнення спірної суми, оскільки неможливість повернення вказаних грошових коштів, за висновком суду, відбулась не через бездіяльність відповідача-1, а через невиконання позивачем передбаченого ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язку щодо подання заяви до господарського суду з вимогами до боржника. Разом з тим суд не прийняв до уваги, що протиправною бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби була визнана Господарським судом Харківської області, в тому числі в ході виконавчого провадження №17062168 від 02.02.2010, яке здійснювалось з 02.02.2010 по 29.10.2010, тобто в період до порушення провадження у справі про банкрутство.

У зв'язку з цим суду належало встановити, чи могло бути рішення господарського суду від 23.11.2009 у справі №53/230-09 фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання (до порушення провадження у справі про банкрутство), зокрема, чи мав боржник будь-яке майно, достатнє для виконання судового рішення, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника, що має важливе значення при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду.

Таким чином, суди належним чином не досліджували, чи здійснив державний виконавець передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, в тому числі, виконавчі дії щодо виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Між тим, заявник посилається на те, що дії відповідача щодо розшуку майна боржника були вчинені в 2009 році, тобто ще до того, як наказ від 15.12.2009 №53/230-09 був приєднаний до зведеного виконавчого провадження, тоді як згідно з пунктом 4.19.4 Інструкції про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч.2 ст.1115 ГПК України).

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Маріупольського виробничого підприємства "Азовреле" Українського товариства глухих задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі №922/2836/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції


Головуючий В.Дерепа


Судді Б.Грек


Д.Кривда


  • Номер:
  • Опис: стягнення 355366,14 грн.
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 922/2836/14
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Кривда Д.C.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.11.2015
  • Дата етапу: 25.12.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація