ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2015 року Справа № 910/5587/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),
за участю представників від:
позивачаДементьєв Я.Т, представник,
відповідачаСлавов В.О., представник,
скаржника - фізичної особи Тараненко О.А.Тараненко О.В., Славов В.О., представники,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" та Тараненко Олени Анатоліївни
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.10.2014
у справі№ 910/5587/14 Господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед"
простягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 13410,60 грн основного боргу, інфляційної складової боргу в розмірі 228,94 грн, 3% річних в сумі 250,13 грн, пені в розмірі 11446,91 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" 13410,60 грн основного боргу, 427,63 грн пені, 250,13 грн 3% річних, 228, 94 грн збитків від інфляції, 1032,41 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 (судді: Скрипка І.М. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/5587/14 від 29.07.2014 залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2014 у справі № 910/5587/14 змінено з викладенням його резолютивної частини в новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" 13410,60 грн заборгованості, 166,67 грн інфляційних втрат, 250,13 грн 3% річних, 427,63 грн пені, 1027,87 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач та фізична особа Тараненко Олена Анатоліївна звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять рішення та постанову скасувати і залишити позов без розгляду, або прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, або передати справу на новий розгляд. Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.525, 526, 615 Цивільного кодексу України, приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст.47, 43 Господарського процесуального кодексу України. Також, за висновком скаржників, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони стосуються прав і обов'язків власника приміщення і споживача послуг Тараненко О.А., яку суди не залучили до участі у справі. Крім того, касаційну скаргу обґрунтовано доводами про неврахування судом апеляційної інстанції поданих відповідачем доказів та неправомірне долучення цим судом до справи поданих позивачем доказів; недопустимість та неналежність долучених до справи доказів позивача. Також від скаржників надійшло письмове пояснення до касаційної скарги.
У зв'язку з хворобою судді-доповідача судове засідання 29.01.2015, призначене ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2015, не відбулося та розгляд справи призначено на 12.02.2015, про що учасники процесу були повідомлені належним чином.
Представником відповідача та Тараненко О.А. було подано клопотання від 15.01.2015 про фіксування судового засідання технічними засобами, яке судом касаційної інстанції задоволено.
09.02.2015 та 11.02.2015 представником скаржників через канцелярію суду подано заяви-клопотання №4 та №5 про долучення документів до матеріалів справи.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, які визначені у частині другій статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно до яких суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями збирати та досліджувати нові докази, суд касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги ці додаткові докази не бере до уваги.
Крім того, представником скаржників в судовому засіданні подано заяву-клопотання №6 про долучення документів до матеріалів справи. Колегія суддів з урахуванням положень зазначеної вище ст.1117 ГПК України відмовляє в задоволенні клопотання, а додані до клопотання документи повертає, як такі, що не стосуються даної справи.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та фізичної особи Тараненко О.А., колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановили суди попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТІМЕД" заборгованості за надані послуги в розмірі 13410,60 грн основного боргу за період з січня 2013 року по лютий 2014 року, інфляційної складової боргу в розмірі 228,94 грн, 3% річних в сумі 250,13 грн, пені в розмірі 11446,91 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з ст.1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Статтею 14 цього ж Закону передбачено, що ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги можуть визначатись, зокрема, за договором (домовленістю сторін).
Відповідно до ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, за якими утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", пункту 1.7 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, які затверджено Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.09.2001 №176, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.
Відповідно до п.1.5 цих Методичних рекомендацій, всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними та власником нежилого приміщення або встановленою ним особою.
Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій встановили, що 21.07.2006 між ТОВ "РАДА" (підприємство) та ТОВ "АЛТІМЕД" (користувач) укладено договір на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, за умовами п.1.1 якого позивач забезпечує обслуговування та поточний ремонт приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д, НП-№1, 2, 3, загальною площею 206 кв.м, яке займає користувач на підставі договорів оренди від 10.04.2006 №01/04.
Пунктами 3.1, 3.3 вказаного договору сторони погодили, що оплата за надання послуг складається з фактичних витрат і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем. Користувач зобов'язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків зі сплати експлуатаційних, комунальних та інших послуг.
У відповідності до п.п.5.9, 5.10 договору термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання і автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.
Як встановлено судами, дія договору від 21.07.2006 продовжувалась, і договір є чинним.
Зокрема, щодо чинності договору в спірний період суди встановили наступне:
- в матеріалах справи наявна копія листа відповідача на адресу позивача за №186 від 09.04.2012, у якому відповідачем зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків за взаємним договором від 21.07.2006, останній вважає цей договір розірваним з 21.07.2012. Згідно пояснень представника позивача, наданих суду апеляційної інстанції, лист від 09.04.2012 № 186, на якому проставлено відбиток штемпеля та вхід. № 500/00 від 12.04.2012, у позивача відсутній, як і відсутні будь-які докази його отримання, а також надання відповіді на нього. Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції прийняла до уваги, що за вказаним штемпелем не можливо ідентифікувати отримання листа №186 від 09.04.2012 (а.с.107, т.1) саме ТОВ "Рада", як не можливо ідентифікувати і особу, яка його отримала;
- в матеріалах справи наявний лист позивача вих. № 00-619 від 02.07.2013 на № 219 від 03.06.2013, адресований позивачем ТОВ "Алтімед", з якого вбачається, що відповідач заявою № 219 від 03.06.2013 повідомляв про припинення дії договору від 21.07.2006 з 21.07.2013 та надавав пропозицію про укладення нового договору з власником приміщень. Позивачем не визнано припинення даного договору з посиланням на те, що відбулась його пролонгація згідно п.п.5.9., 5.10., термін його дії не закінчився, відповідно відсутні підстави для його розірвання. Також, позивач зазначив, що у зв'язку зі споживанням відповідачем послуг, які надає позивач, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" саме відповідач зобов'язаний їх оплачувати та нести відповідальність згідно договору та закону, а тому відсутні підстави для розірвання договору;
- з матеріалів справи також вбачається, що директор відповідача звертався до позивача з листом б/н від 04.12.2013, надав копію технічного паспорту після перепланування на нежитлове приміщення, в якому вказана площа 206 кв.м., просив надати розрахунок оплат згідно даної площі та запропонував укласти новий договір до 01.01.2014, як власник приміщення;
- в листі №243 від 04.12.2013, адресованому ТОВ "Рада", відповідач зазначив, що між сторонами у справі був укладений договір б/н "На технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території" від 21.07.2006, з посилання на п.3.1. договору просив надати документи, які підтверджують перелік фактично виконаних робіт та фактичні витрати позивача щодо утримання будинку №13Д по вул. А.Ахматової за певний період;
- відповідач листом № 244 від 04.12.2013 у відповідь на лист позивача № 00-61 від 12.11.2013 заперечував щодо оплати наданих послуг на рахунок ТОВ ІОЦ "Рада";
- 24.03.2014 позивач у відповідь на лист відповідача від 19.03.2014 про надання інформації запропонував відповідачу направити свого представника для її отримання, а також зазначив про наявність заборгованості за надані послуги;
- щодо пропозиції директора відповідача про укладення нового договору, то позивачем була надана відповідь за № 00-703 від 04.09.2013 про те, що в порядку передбаченому чинним законодавством України договір з відповідачем як споживачем житлово-комунальних послуг є чинним, а також зазначено про необхідність дотримання порядку дострокового розірвання договору. В листі також звернуто увагу на те, що згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження ТОВ "Алтімед" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 13-Д, нежиле приміщення № 459, що є додатковим підтвердженням споживання житлово-комунальних послуг саме ТОВ "Алтімед", а не Тараненко О.А. і , як зазначалось вище, договір укладено зі споживачем, що є належним виконанням вимог чинного законодавства України;
- наявний в матеріалах справи договір б/н від 28.03.2006 на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладений між позивачем та Тараненко О.А., як фізичною особою, щодо спірного приміщення, колегією суддів апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується чинність у спірний період договору б/н від 21.07.2006, укладеного між сторонами по справі, та відсутність будь-яких оплат по договору б/н від 28.03.2006 зі сторони фізичної особи Тараненко О.А.
Таким чином, доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, щодо неналежного оформлення договору від 21.07.2014, його нечинності та припинення не приймаються до уваги, оскільки судами встановлено протилежне, а Вищий господарський суд України, в силу ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, не наділений повноваженнями переоцінки доказів.
Суди встановили і те, що 01.11.2011 сторонами підписано угоду про внесення змін до договору б/н від 21.07.2006, доповнивши основний договір пунктом 3.4, в якому сторони погодили, що з 01.11.2011 щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,90 грн з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства.
Відтак, з 01.11.2011 відповідач зобов'язався здійснювати сплату експлуатаційних витрат у розмірі 957,90 грн на місяць.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Доводи відповідача щодо недоведення позивачем факту здійснення експлуатаційних витрат, суди попередніх інстанцій відхилили, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами: договором № 02-7108 від 03.02.2014, укладеним з Комунальним підприємством "Профдезінфекція"; договором № 02/28/08 від 28.08.2013, укладеним з ТОВ "ОК "Сервіс24"; актом прийому-передачі контейнерів від 17.05.2013 до договору на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів № 426-Ж-11 від 03.01.2011, підписаним з ТОВ "Фірма "Володар-Роз"; графіком проведення технічного обслуговування систем ППА і ДВ в житлових будинках на 2013 рік; графіком проведення технічного обслуговування систем ППА і ДВ в житлових будинках на 2014 рік; наказом № 16-К від 28.02.2013 про введення в дію штатного розпису; наказом № 24-К від 19.04.2013 про введення в дію штатного розпису; наказом № 79-К від 20.11.2013 про введення в дію штатного розпису.
Також судами враховано, що специфіка надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території полягає у тому, що у більшій частині не вимагає залучення сторонніх осіб з метою їх виконання (прибирання прибудинкової території, поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, тощо) та виконується власними силами особи, що надає послуги.
Сторони у договорі від 21.07.2006 не визначили акт приймання-передачі послуг обов'язковим елементом встановлених між ними правовідносин. Приписами чинного законодавства також не передбачено обов'язкового складання між виконавцем послуг та їх замовником актів приймання-передачі наданих послуг.
Твердження скаржника про неналежну якість та кількість наданих послуг не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.
Так, суди дослідили надані відповідачем акт обстеження нежитлового приміщення № 459 по вул. А. Ахматової, 13-Д від 16.10.2012, акт від 05.03.2012 про залиття, що трапилось на системі ГВП ТОВ "Рада", акти від 30.01.2012, від 02.04.2012 про залиття, аварію, що трапились на каналізаційній системі ТОВ "Рада", акти від 09.01.2009, 23.12.2009 про залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, позовну заяву до ТОВ "Рада" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неякісним наданням комунальних послуг, висновок експерта № 30 від 15.02.2014 і дійшли висновку, що вказані документи не можуть бути прийняті в якості доказу надання позивачем послуг неналежної якості та кількості, оскільки не відповідають за формою та змістом вимогам, які встановлені ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: складені позивачем або відповідачем одноособово; не містять доказів виклику представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача або підписання двома споживачами у разі, якщо виконавець не з'явився на виклик заявника, тощо. Акти від 09.01.2009 та від 23.12.2009 залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, які було підписано, у тому числі ТОВ "Рада" та ТОВ "Алтімед" не містять відомостей стосовно того, що певне залиття відбулось з вини позивача.
Крім того, більшість представлених відповідачем суду першої інстанції в обґрунтування власних заперечень щодо позову, доказів залиття приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ахматової, 13-Д, складені у період, заборгованість за який не є предметом спору у даній справі.
Колегія відхиляє посилання скаржника в касаційній скарзі на неврахування апеляційним господарським судом належних доказів відповідача, які він не міг подати в суді першої інстанції через "таємний розгляд справи".
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Твердження заявника щодо "таємного розгляду справи" та "недопущення представника до участі у розгляді справи" не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи, а саме наявних повідомлень про вручення поштових відправлень, вбачається, що ТОВ "Алтімед" були отримані ухвали Господарського суду м.Києва про порушення провадження у справі, призначення справи до розгляду в судовому засіданні, відкладення розгляду справи (а.с.4, 47, 148 т.1); представник відповідача брав участь в судовому засіданні в суді першої інстанції 27.05.2014, що підтверджується протоколом судового засідання.
Відтак, з наведеного вбачається, що відповідача неодноразово належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції та, відповідно, відповідач не був позбавлений можливості подати відповідні докази, але на власний розсуд не скористався своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для прийняття поданих відповідачем документів, як додаткових доказів (а.с.225-258 т.1, а.с.65-96 т.2).
За встановлених обставин та беручи до уваги викладені вище приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія погоджується з висновком судів щодо задоволення вимоги про стягнення основного боргу в сумі 13410,60 грн.
Що стосується стягнення пені, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з наступного.
Згідно п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі п.3.2 Договору, згідно якого за несвоєчасну оплату послуг нараховується пеня у розмірі 1% від суми сплати за кожен день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача складає 11446,91 грн за період з 26.02.2013 по 31.03.2014 по кожному простроченому платежу окремо.
З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, здійснивши власний розрахунок пені за період з 26.02.2013 по 31.03.2014 по кожному простроченому платежу окремо, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 427,63 грн.
Також у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних в сумі 250,13 грн та інфляційну складову боргу в сумі 228,94 грн на підставі ст.625 ЦК України.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку, погодився з місцевим господарським судом щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 250,13 грн, а щодо інфляційних втрат дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 166,67 грн (з урахуванням дефляції, яка мала місце в лютому, липні та серпні 2013).
Що стосується доводів Тараненко О.А., викладених в касаційній скарзі, про те, що оскаржуване рішення стосується її прав та обов'язків, колегія зазначає наступне.
Стаття 107 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не залучено до участі в справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.
Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб. Таке рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхнє право на судовий захист; у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб.
Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.
Тараненко Олена Анатоліївна вважає, що оскаржуване рішення стосується її прав та обов'язків, оскільки вона є власником приміщення та основним споживачем послуг.
Проте предметом даного спору, як вбачається з викладеного вище, є заборгованість за невиконання умов договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 21.07.2006, укладеного ТОВ "Рада" з ТОВ "Алтімед, стороною якого скаржник Тараненко О.А. не є. Згідно матеріалів справи, Тараненко О.А. є директором ТОВ "Алтімед" - відповідача у справі.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду не стосується прав та обов'язків фізичної особи Тараненко О.А., яка є одним із заявників касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про допущені апеляційним судом процесуальні порушення суперечать наявним матеріалам справи, з яких вбачається розгляд справи та прийняття постанови законним складом суду; протоколи судового засідання від 16.10.2014 та 23.10.2014 містять відомості про додержання судом вимог процесуального законодавства; зауваження на протоколи відповідач у встановленому порядку не подавав.
Також не підлягають врахуванню доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, які засновані по суті на оспоренні висновків судів щодо оцінки доказів у справі, в той час як в силу ст.1117 ГПК України, як вже було зазначено вище, касаційна інстанція не наділена повноваженнями з переоцінки доказів.
Отже, доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки вони не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до приписів ст.1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Відтак, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2015 було зупинено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 у справі №910/5587/14 до закінчення перегляду в порядку касації.
Враховуючи, що перегляд судових рішень в порядку касації у даній справі Вищим господарським судом України закінчено, вказані вимоги про зупинення виконання судового рішення втратили чинність.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" та Тараненко Олени Анатоліївни залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 у справі №910/5587/14 залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 у справі №910/5587/14.
Головуючий В.Дерепа
Судді Б.Грек
Д.Кривда