АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/1690/15 Справа № 201/15936/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Самокиші О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому посилається на те, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя з відповідачем не склалося, вони проживають окремо з листопада 2013 року, спільне господарство не ведуть, у зв'язку з чим позивачкою було подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Донька знаходиться на її утриманні. Відповідач участі у вихованні та матеріальному утриманні доньки не бере та безпідставно чинить перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичний та духовний розвиток. У зв'язку із зловживанням відповідачем алкогольними напоями та насиллям у родині з боку відповідача, донька перебуває на обліку у лікаря-невропатолога та інших дитячих лікарів. Донька часто хворіє застудними захворюваннями, для лікування та профілактики яких необхідне перебування дитини на морі. Окрім того, виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню її світогляду. Оскільки відповідач відмовляється добровільно надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, позивачка просить суд надати їй дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_4 за кордон без дозволу батька до повноліття дитини; дозволити їй або офіційному її представникові, без згоди батька оформлювати документи для тимчасового виїзду або супроводу неповнолітньої ОСОБА_4 за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя до досягнення нею повноліття.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони з 14 серпня 2009 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).
Від спільного подружнього життя мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач (а.с.7), яка проживає разом з позивачкою. Сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не наведено правових підстав для надання дозволу на багаторазовий виїзд дитини без згоди батька до досягнення дитиною повноліття. При цьому позивачка не зазначила періоди таких виїздів, дані про заклади, у які вона має намір вивезти дитину на відпочинок та навчання, що вказує на необґрунтованість заявлених вимог.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон.
За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки належних доказів, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України, що свідчать про те, що відповідач чинить перешкоди у виїзді доньки за кордон, матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають істотне значення, зокрема, щодо ухилення відповідача від участі у вихованні дитини та у матеріальному забезпеченні, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки зазначені обставини не були предметом спору у даній справі.
Надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за кордон без згоди батька суперечить нормам матеріального права, які визначають рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей, і фактично позбавляють батька можливості брати участь у вихованні дитини та можливості спілкування з нею.
Діючим законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на конкретний виїзд, а не постійні виїзди без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, такі поїздки можуть мати одноразовий характер з певним часовим проміжком перебування у відповідній державі, з визначенням його початку й закінчення. Інше розуміння змісту нормативних актів та допустимість неодноразових виїздів дитини за кордон без згоди батька на підставі рішення суду є грубим порушенням права одного з батьків на спілкування з дитиною та на участь у її вихованні.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги, оскільки з наданих позивачкою медичних документів, не вбачається, що донька сторін потребує виїзду за кордон для лікування чи оздоровлення.
Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та обставини справи, перевірив доводи сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
- Номер: 2/201/3823/2014
- Опис: про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон без дозволу батька
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 201/15936/14-ц
- Суд: Соборний районний суд міста Дніпра
- Суддя: МіХЕєВА В.Ю.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 10.12.2014
- Дата етапу: 03.02.2015