Справа № 751/12963/14 Провадження № 22-ц/795/258/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Мороз К. В. Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2015 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М.
при секретарі:Сахаровій К.О.
за участю:представника ПП ''Отимо''- Кушнеренка Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватного підприємства „Отимо" на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2014 року по справі за заявою приватного підприємства „Отимо" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 19 липня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства „Отимо" про стягнення заборгованості за договором,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.12.2014 року поновлено приватному підприємству ''Отимо'' строк для подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 19 липня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства „Отимо" про стягнення заборгованості за договором. В задоволенні заяви ПП „Отимо", учасники третейського розгляду-ПАТ ''Альфа- Банк'', ОСОБА_6, ОСОБА_7 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 19 липня 2011 року - відмовлено.
В апеляційній скарзі приватне підприємство „Отимо" просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ПП ''Отимо'' і скасувати рішення третейського суду від 19.07.2011 року у справі №2289-13/87/11. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та підлягає скасуванню. Апелянт вказує, що підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до ч. 5 статті 51 Закону України „Про третейські суди" та п. 5 ч. 2 статті 389-5 ЦПК України є та обставина, що суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Апелянт вказує, що оскільки ПП „Отимо" не було відомо про розгляд справи в третейському суді та не було відомо про ухвалене третейським судом рішення від 19.07.2011 року, то необхідно зробити висновок, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки ПП „Отимо", яке не брало участі у справі. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги положення ч.3 статті 15, ч.1 статті 33, статей 36, 38, 39, 45 Закону України „Про третейські суди". При цьому апелянт вказує, що ПП ''Отимо'' не було належним чином повідомлено про розгляд справи третейським судом, відповідних повідомлень на адресу ПП „Отимо" від третейського суду не надходило, тому апелянт був позбавлений можливості надати відзив на позов, а також представити суду докази по справі. В доводах апеляційної скарги ПП „Отимо" наводить ще одну обставину, яка на точку зору апелянта, є підставою для скасування рішення третейського суду. А саме, апелянт вважає, що розглядаючи справу по суті, третейський суд повинен був застосувати положення ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України і відмовити в задоволенні позову ПАТ „Альфа-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені з ОСОБА_7 і ПП „Отимо", оскільки позовні вимоги на вказані суми були заявлені по закінченню шестимісячного строку існування суб'єктивного права згідно ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України.
В судове засідання апеляційного суду представник ПАТ ''Альфа-Банк'', ОСОБА_6, ОСОБА_7, які відповідно до положень статей 74, 76, 77 ЦПК України, є повідомленими про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.55,56,59), не з'явились. Згідно приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали третейської справи № 2289-13/87/11за позовом ПАТ ''Альфа-Банк'' до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства ''Отимо'' про стягнення заборгованості за договором, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.1ч.1 статті 312 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції,- залишенню без змін, оскільки судом її постановлено з додержанням вимог закону.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації ''Всеукраїнський фінансовий союз'' 19.07.2011 року по справі за позовом ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП „Отимо" про стягнення заборгованості за договором було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ „Альфа-Банк" було задоволено в повному обсязі ( а.с.7-14).Стягнуто солідарно з відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПП „Отимо" на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № SME0012151-1 від 30.09.2010 року в сумі: за кредитом - 344823,58 грн., по відсотках - 9442,05грн., по пені -10565,84грн. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ ''Альфа-Банк" пеню за договором поруки в розмірі 3638 грн. 44 коп. Стягнуто з ПП „Отимо" на користь ПАТ ''Альфа-Банк" пеню за договором поруки в розмірі 309,02 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ ''Альфа-Банк" витрати по сплаті третейського збору в сумі 100 грн.
Як вбачається з вимог заяви приватного підприємства „Отимо" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" від 19 липня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства „Отимо" про стягнення заборгованості за договором (а.с.1-6), ПП ''Отимо'' зазначає наступні підстави для скасування рішення третейського суду: - ПП '' Отимо'' не було належним чином повідомлено третейським судом про час і місце розгляду третейської справи; - кредит надавався на споживчі потреби, ОСОБА_6 є споживачем послуг банку, тому ПП''Отимо'' вважає, що дана справа не підвідомча третейському суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви ПП „Отимо" про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що по справі відсутні доведені заявником у встановленому ЦПК України порядку підстави для оскарження і скасування рішення третейського суду, вичерпний перелік яких визначено статтею 51 Закону України „Про третейські суди" та статтею 389-5 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості висновків суду першої інстанції відносно відмови в задоволенні заяви ПП „Отимо" про скасування рішення третейського суду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В заяві про скасування рішення третейського суду ПП „Отимо" зазначало, що третейський суд розглянув справу щодо захисту прав споживачів, яка відповідно до статті 6 Закону України „Про третейські суди", пунктів 22,23 статті 1 Закону України „Про захист прав споживачів" була йому непідвідомча.
З даного приводу суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі, що відповідно до статті 1 Закону України „Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які не підвідомчі третейському суду. Відповідно до п.14 статті 6 Закону України „Про третейські суди" (в редакції за змінами, внесеними Законом України від 03.02.2011 року N 2983-VI), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Згідно з п.22 статті 1 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язку найманого працівника. Як роз'яснено у п.1, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Заява про захист прав споживача має повністю відповідати вимогам статті 137 ЦПК України щодо форми й змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
Приймаючи до уваги вищенаведене, а також фактичні обставини справи, є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що ПАТ „Альфа-Банк", яке звернулось з позовною заявою до третейського суду, відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів", не є споживачем і позовна заява про стягнення заборгованості була подана до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" у зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов кредитного договору від 30.09.2010 року, при цьому в суді вирішувалось лише питання про стягнення заборгованості.
Крім того, преюдиційною є постанова Верховного Суду України від 06 червня 2012 року (6-50цс12), прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, якою визнано законним посилання на п. 14 статті 6 Закону України „Про третейські суди" щодо підвідомчості справ третейському суду.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з п. 6.2. укладеного між ПАТ '' Альфа -Банк'' і ОСОБА_6 договору про надання траншу № SME0012151-1 від 30.09.2010 року(а.с.60-65), а також як вбачається зі статті 4.4. договору поруки № SME0012151/2-1 від 30.09.2010 року (а.с.66-67), укладеного між ПАТ ''Альфа -Банк'' і ПП ''Отимо'', сторони погодились внести до договору застереження , яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України '' Про третейські суди'' про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними цього договору відбувається у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту. Розгляду і остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз" у відповідності до його Регламенту підлягають у тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) договору, припинення (розірвання) цього договору, стягнення неустойки, зміна умов договору, відшкодування завданих порушенням договору збитків, недійсність договору, неукладеність договору, відновлення становища, яке існувало до порушення договору, тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз". Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором. Сторони домовились, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін. Місцем проведення розгляду справи є місцезнаходження третейського суду, вказане в Положенні про Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Всеукраїнській фінансовий союз". Датою укладення даної третейської угоди є дата підписання цього договору.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги тієї обставини, що рішення третейського суду підлягає скасуванню, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов'язки ПП „Отимо", яке не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, і таким чином було позбавлено права на надання третейському суду відповідних доказів, заперечень, письмового відзиву на позовну заяву, також не можуть бути підставою для скасування рішення третейського суду, з наступних підстав. Пункт 5 ч. 3 статті 51 Закону України „Про третейські суди" як одну з підстав для оскарження та скасування рішення третейського суду визначає: третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. При цьому необхідно зазначити, що законодавчо визначений перелік підстав для скасування рішення третейського суду не містить такої підстави, на яку посилається ПП „Отимо", а саме, проведення третейським судом розгляду справи за відсутності ПП ''Отимо'', яке не було судом належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. Виходячи зі змісту пункту 5 ч.3 статті 51 Закону України „Про третейські суди", необхідно зробити висновок, що третейський суд зобов'язаний залучити до розгляду справи всіх осіб, прав та обов'язків яких стосується даний спір, тобто в зазначеній нормі закону йдеться мова про склад осіб по справі, а не про неотримання повідомлення про розгляд справи визначеного складу сторін по справі або явку вказаних сторін у судове засідання. Судом встановлено, що позов про стягнення заборгованості за договором публічним акціонерним товариством „Альфа-Банк" було пред'явлено до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного підприємства „Отимо"(а.с.4-7третейської справи № 2289-13/87/11). ПП „Отимо" було стороною, а саме, відповідачем по третейській справі, на адресу ПП ''Отимо'' за його місцезнаходженням, вказаним ПП „Отимо" в укладеному договорі поруки від 30.09.2010 року (а.с.36-37 вказаної третейської справи) третейським судом надсилалась копія ухвали про початок розгляду третейської справи від 20.06.2011 року, в якій сповіщалося про розгляд третейської справи 05.07.2011 року об 11 год.15хв.(а.с.1,2 третейської справи № 2289-13/87/11), також надсилалась третейським судом ПП ''Отимо'' і ухвала суду від 05.07.20111року про відкладення розгляду справи на 19.07.2011року об 11год.15хв.(а.с.61,62 третейської справи № 2289-13/87/11).За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що оскільки ПП '' Отимо'' було стороною, а саме відповідачем у справі, яка була розглянута третейським судом, то відсутні підстави, визначені п.5 ч. 2 статті 389-5 ЦПК України та п.5 ч.3 статті 51 Закону України ''Про третейські суди'' для скасування рішення третейського суду.
Обставина, на яку посилається апелянт в доводах апеляційної скарги, а саме, неналежне повідомлення ПП '' Отимо'' третейським судом про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування рішення третейського суду, відповідно до приписів п.5 ч.2 статті389-5 ЦПК України та п.5 ч.3 статті 51 Закону України '' Про третейські суди ''.
Доводи апелянта відносно того, що рішення третейського суду підлягає скасуванню, оскільки третейський суд при розгляді справи не прийняв до уваги ч.4 статті559 Цивільного кодексу України і не відмовив в задоволенні позову ПАТ „Альфа-Банк" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та пені з ОСОБА_7 і ПП „Отимо", оскільки позовні вимоги на вказані суми були заявлені по закінченню шестимісячного строку звернення з вимогами до поручителів, також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Оскільки приписами статті 389-5 ЦПК України та ч.3 статті 51 Закону України „Про третейські суди" визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, і зазначена обставина, на яку посилається апелянт, не віднесена нормами закону до переліку підстав для скасування рішення третейського суду.
Приймаючи до уваги наведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановленої на основі з'ясованих по справі обставин, підтверджених тими доказами , які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.
Керуючись статтями: 303, 304, 307; п.1 ч.1 статті 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Отимо" відхилити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: