Справа № 201/16675/14ц
Провадження № 2/201/183/2015
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2015 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого судді - Браги А.В.,
при секретарі - Ляховій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/16675/14ц за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання частки у статутному капіталі об'єктом спільної сумісної власності та визнання недійсним правочину за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання частки об'єктом приватної власності, визнання частки об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частки, що складає 100 % у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 11 червня 2014 року та повернення сторін у початкове становище. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 14 серпня 2004 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Згідно статуту товариства з обмеженою відповідальність «Фактор», зареєстрованого Дніпропетровською міською радою 28 листопада 2008 року номер запису 12241050011005019 ОСОБА_2 належала частка у статутному капіталі в розмірі 26500,00 гривень, що складає 100% голосів, яка є спільною сумісною власністю подружжя та ОСОБА_2 відступив 50 % часток у статутному капіталі цього товариства ОСОБА_3 без її згоди як подружжя не маючи прав для підписання договору, тому договір повинен бути визнаний недійсним як такий, що суперечить вимогам Сімейного та Цивільного кодексів України.
Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 з вимогою про визнання його добросовісним набувачем частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 50%, що складає 13250,00 гривень, придбаної ним за договором купівлі-продажу частки статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», укладеного між ним та ОСОБА_2, який посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751 та визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 11,67%, що складає 3092,55 гривень. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначив, що згідно статуту цього товариства, зареєстрованого реєстраційною службою міського управління юстиції Дніпропетровської області від 11 червня 2014 року, номер запису 12241050034005019 частка ОСОБА_2 складала 26500,00 гривень, що становить 100% голосів від розміру статутного капіталу товариства, 11 червня 2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», який посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 р. за реєстровим №751, вказаний договір укладений за згодою дружини продавця ОСОБА_1 і тому підстави для визнання договору недійсним відсутні. Також ОСОБА_3 просив суд визнати його добросовісним набувачем частки в розмірі 50%, що складає 13250,00 гривень у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» оскільки йому стало відомо про наявність спору між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про право власності на вказану частку, а також визнати за ним право власності на частку в розмірі 11,67%, що складає 3092,55 гривень, яка залишилась в його власності на час розгляду спору.
Відповідач ОСОБА_2 не погоджуючись з первісним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 з вимогою визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» станом на період з 26 червня 2005 року по 11 червня 2014 року до моменту укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751 на праві особистої приватної власності в розмірі 7000,00 гривень, що складає 26,42% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» та на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі 19500,00 гривень, що складає 73,58% від загального розміру статутного капіталу вказаного товариства, а також визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» на теперішній час починаю з 11 червня 2014 року після укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4. 11 червня 2014 року за реєстровим №751 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі 13250,00 гривень, що складає 50% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор». В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що на момент укладання з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» від 11 червня 2014 року розпоряджався зазначеним майном на законних підставах, в шлюб з ОСОБА_1 вступив 14 серпня 2004 року, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор» було створено 17 травня 2002 року, на момент вступу в шлюб з ОСОБА_1 йому належала частка в розмірі 7000,00 гривень, що складає 26,42% від загального розміру статутного капіталу, яка є його особистою приватною власністю, на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 йому належала частка в розмірі 19500,00 гривень, що складає 73,58% від загального розміру статутного капіталу. 11 червня 2014 року ОСОБА_2 вирішив продати частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 13250,00 гривень, що складає 50% від загального розміру статутного капіталу, про що було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» від 11 червня 2014 року, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №751, за яким розпорядився належною йому на праві особистої приватної власності часткою в розмірі 7000,00 гривень та часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 6250,00 гривень, що належить на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1, вказаний договір укладений за згодою його дружини ОСОБА_1 Також ОСОБА_2 зазначив що з власної волі не вчиняв будь-яких інших дій щодо відчуження або виходу зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», не надавав згоду на вчинення таких дій іншим особам, окрім укладання договору купівлі-продажу частки з ОСОБА_3, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751, на момент укладення договору з ОСОБА_3 за даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців був єдиним засновником товариства з часткою в статутному капіталі в розмірі 26500,00 гривень, що склало 100% від загального розміру статутного капіталу, після продажу 50% часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» ОСОБА_3 ОСОБА_2 є власником 50% частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», яка належить йому на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1
За ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор».
В судове засіданні позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали до суду письмові заяви про підтримання своїх позовних вимог та просили розглянути справи у їх відсутності.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, а також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та їх представників не заперечувала.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, просила в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор», код 31959328, місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд. 2, було зареєстроване виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська 17 травня 2002 року, реєстраційна справа №04052488ю002005 із статутним капіталом в розмірі 14000,00 гривень, що складало 100% статутного капіталу, розділеного між учасниками ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в рівних частках по 7000,00 гривень, що складає 50% від загального розміру статутного капіталу у кожного.
Згідно рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» (протокол від 04 березня 2005 року) прийнято рішення про вихід ОСОБА_8 зі складу учасників цього товариства з відступлення частки в розмірі 7000,00 гривень, що складає 50% статутного капіталу на користь ОСОБА_2 та прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 26500,00 гривень.
На підставі вказаного протоколу затверджено зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстровані виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26 квітня 2005 року, номер запису 12241050002005019, в якому зазначено, що частка учасника ОСОБА_2 становить 26500,00 гривень, що складає 100% статутного капіталу товариства.
Згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстрованого Дніпропетровською міською радою 28.11.2008 року, номер запису 12241050011005019 частка учасника ОСОБА_2 також становить 26500,00 гривень, що складає 100% статутного капіталу цього товариства.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 2004 року згідно Свідоцтва про шлюб, виданого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції серії НОМЕР_3 від 07 квітня 2010 року, запис №514 від 14 серпня 2004 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте дружиною, чоловіком до шлюбу є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.
Відповідно до ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідності до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права визнаються речовими правами.
Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальності, належна окремому учаснику є його майновим правом.
Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).
Враховуючи зазначені вище положення, судом встановлено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 7000,00 гривень, що становить 26,42% статутного капіталу товариства була придбана ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, є його особистою приватною власністю, частка в розмірі 19500,00 гривень, що становить 73,58% статутного капіталу товариства придбана та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 згідно статуту вказаного товариства, зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26 квітня 2005 року, номер запису 12241050002005019, є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме підлягає визнанню об'єктом права приватної власності частка в статутному капіталі товариства в розмірі 19500,00 гривень, яка була зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 згідно статуту товариства, зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26 квітня 2005 року, номер запису 12241050002005019, а також статуту товариства, зареєстрованого Дніпропетровською міською радою 28 листопада 2008 року, номер запису 12241050011005019.
Що стосується вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то суд вважає вказану вимогу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 4 статті 209 ЦК України встановлено, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751, укладений за згодою ОСОБА_1, викладеною в письмовій заяві, підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №749, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що вона не надавала своєї згоди на укладання договору. Зміст вказаного договору не суперечить вимогам законодавства, а також інші передбачені законодавством підстави, в наслідок яких договір має бути визнаний недійсним, судом не встановлено, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності, у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», приватна власність громадян, як одна з рівноправних форм власності охороняється законом, її захист здійснюється судом. Судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбачених законом випадках - і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прав власника.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до положень ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ст. 147 ЦК України учасник товариства має право продати свою частку (ії частину) у статутному капіталі. Зазначене кореспондує положенням ст. ст. 317, 319 ЦК України.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України); частка у статутному капіталі може бути предметом договорів про відчуження, а тому на них повинні поширюватись загальні положення про правочини.
Судом встановлено, що згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26 квітня 2005 року, номер запису 12241050002005019, частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства становила 26500,00 гривень, що складає 100% статутного капіталу. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 7000,00 гривень, що становить 26,42% статутного капіталу товариства була придбана ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1, є його особистою приватною власністю, частка в розмірі 19500,00 гривень, що становить 73,58% статутного капіталу товариства придбана та зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 та є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Згідно статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстрованого реєстраційною службою міського управління юстиції Дніпропетровської області 11 червня 2014 року, номер запису 12241050034005019 частка ОСОБА_2 становила 26500,00 гривень, що складало 100% статутного капіталу.
11 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» в розмірі 50%, що складає 13250,00 гривень за 13250,00 гривень, оплату за договором проведено в повному обсязі (п.п. 1.3.2, п. 3.1, ст. 3 Договору).
Згідно змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстрованих реєстраційною службою міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 червня 2014 року, номер запису 12241050037005019 частки учасників у статутному капіталі товариства становили: 13250 гривень, що становить 50% статутного капіталу у ОСОБА_2, та 13250 гривень, що становить 50% статутного капіталу у ОСОБА_3
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» станом на період з 26 червня 2005 року по 11 червня 2014 року до моменту укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751 на праві особистої приватної власності в розмірі 7000,00 гривень, що складає 26,42% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» та на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі 19500,00 гривень, що складає 73,58% від загального розміру статутного капіталу вказаного товариства, а також визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» на теперішній час починаю з 11 червня 2014 року після укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11 червня 2014 року за реєстровим №751 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі 13250,00 гривень, що складає 50% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор».
Як встановлено судом згідно змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстрованих реєстраційною службою міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 червня 2014 року, номер запису 12241050037005019 частка ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства становила 13250,00 гривень, що становить 50% статутного капіталу.
04 листопада 2014 року ОСОБА_3 було укладено наступні чотири договори купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор»:
Договір купівлі-продажу частки в розмірі 11,66%, що складає 3089,90 гривень, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 04 листопада 2014 року за реєстровим № 186;
Договір купівлі-продажу частки в розмірі 10,0%, що складає 2650,00 гривень, укладений між Компанією Конфідена Проджектс ЛТД та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 04 листопада 2014 року за реєстровим № 190;
Договір купівлі-продажу частки в розмірі 5,00%, що складає 1325,00 гривень, укладений між Компанією Містрал Холдінгз ЛТД та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 04 листопада 2014 року за реєстровим № 194;
Договір купівлі-продажу частки в розмірі 11,67%, що складає 3092,55 гривень, укладений між Компанією АЛТОРФІНА ТРЕЙДІНГ ЛТД та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 04 листопада 2014 року за реєстровим № 198.
Відповідні зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» зареєстровано реєстраційною службою міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 листопада 2014 року, номер запису 12241050042005019.
Отже на час розгляду справи частка ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства становить 3092,55 гривень, що складає 11,67% статутного капіталу.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
Частиною 2 ст. 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності.
Будь-яких обставин набуття ОСОБА_3 права власності всупереч вимог закону, а також недобросовісного набуття такого права судом не встановлено, Таким чином суд вважає що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 також підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 11, ч. 3 ст. 27, ст. ст. 57, 60 - 61, 88, 123, 128, 157, 197, п. 5 ч. 1 ст. 207, ст. 212 -215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання частки у статутному капіталі об'єктом спільної сумісної власності та визнання недійсним правочину, - задовольнити частково.
Визнати частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», код 31959328, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд.2, в розмірі 19 500,00 гривень, що складає 73,58% голосів згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської радою 28 листопада 2008 року, номер запису 12241050011005019 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
В решті позову, - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання частки об'єктом приватної власності, визнання частки об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» код 31959328, місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд. 2 станом на період з 26 червня 2005 року по 11 червня 2014 року до моменту укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2014 р. за реєстровим №751:
- на праві особистої приватної власності - в розмірі 7000, 00 гривень, що складає 26,42% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» та
- на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 - в розмірі 19 500,00 гривень, що складає 73,58% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор».
Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) право власності на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», код 31959328, місцезнаходження: м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд.2, на теперішній час починаючи з 11 червня 2014 року після укладення Договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2014 р. за реєстровим №751 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_1 в розмірі 13 250, 00 гривень, що складає 50,00% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор».
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи, - товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності , - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2), добросовісним набувачем частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», Код 31959328, зареєстроване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд. 2, в розмірі 50%, що складає 13250,00 грн., придбаної за Договором купівлі-продажу частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченим нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 11.06.2014 р. за реєстровим №751.
Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2), право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» (Код ЄДРПОУ 31959328, зареєстроване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, буд. 2) в розмірі 11,67%, що складає 3092,55 гривень.
Судові витрати, що складаються з судового збору та були сплачені ОСОБА_1 за подачу позову стягнути на її користь пропорційно задоволеного у сумі 121, 80 гривень з ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Судові витрати, що складаються з судового збору та були сплачені ОСОБА_2 за подачу зустрічного позову у сумі 243, 60 гривень стягнути на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
Судові витрати, що складаються з судового збору та були сплачені ОСОБА_3 за подачу зустрічного позову у сумі 243, 60 гривень стягнути на його користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя : А.В. Брага
- Номер: 2-зз/201/61/17
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 201/16675/14-ц
- Суд: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Брага А.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.04.2017
- Дата етапу: 28.04.2017