Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 р. Справа № 52/281-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін
позивач - не з'явився
відповідач - Стеценко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків (вх. № 3747 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.09.06 р. по справі № 52/281-06 (н.р. 37/11-06)
за позовом ТОВ "АВС Електротехсервіс" м. Запоріжжя
до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків
про стягнення 277 747,38 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» суми основної заборгованості у розмірі 243106,4 грн., пені у розмірі 22778,73 грн., інфляційних у розмірі 8265,61 грн., 3% річних у розмірі 3596,64 грн. та 5000 грн. судових витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.09.2006 р. по справі № 52/281-06 (суддя Хотенець П.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» на користь ТОВ «АВС Електротехсервіс» основної суми заборгованості у розмірі 243106,40 грн., інфляційних у розмірі 8265,61 грн., 3% річних у розмірі 3596,64 грн., 2777,48 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн. В решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2006 р. в частині стягнення з ВАТ «ХТЗ ім.. С. Орджонікідзе» основного боргу, 3% річних інфляційних та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки господарського суду Харківської області, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, оскільки, на його думку, відповідач не порушував умов спірного Договору, а в матеріалах справи відсутні докази пред’явлення вимоги позивачем в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України. Крім того, вважає, що застосування до відповідача ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних є необґрунтованим в зв’язку з тим, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2005р. порушено провадження у справі №Б-39/41-05 про банкрутство ВАТ «ХТЗ ім..С.Орджонікідзе», якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі –безпідставними та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, а тому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач в судове засідання 28.11.2006р. не з’явився, про причини неявки не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, який підтвердив свої позиції, викладені в апеляційній скарзі , колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2006 р. – без змін, виходячи з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору, за якими встановив, що 18.05.2005 року між сторонами було укладено договір № 18/05/05 про поставку продукції. Відповідно до умов договору позивач зобов’язався поставити відповідачу товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у специфікаціях до договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах 100% попередньої оплати. Позивач свої зобов’язання за договором № 18/05/05 від 18 травня 2005 року виконав в повному обсязі, так 12 серпня 2005 року позивач здійснив поставку трьох вагонів чугуну передільного ПЛ2 (вагони № 65881815, 65358251, 67147934, рахунок № 1657, РН № 1432, ПН № 01697 від 17 серпня 2005 року) на загальну суму 358106,40 грн. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив частково: 05 вересня 2005 року сплатив 100 000,00 грн. та 23 листопада 2005 року – 150 00,00 грн., що підтверджується банківськими виписками № 361 від 05 вересня 2005 року та № 478 від 23 листопада 2005 року.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач своїм листом від 03.11.2005р. здійснив вимогу про сплату відповідачем заборгованості протягом 5 днів (т.1 а.с. 17), але відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 243106,40 грн. за отриманий товар.
Проте, 14.11.2005р. відповідач надіслав позивачу лист №65/2040-04, в якому повідомив, що заборгованість він визнає та гарантує оплату до 01.12.2005р.
Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми боргу, внаслідок чого його заборгованість в розмірі 243 106,40 грн. залишилась не сплаченою.
За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, господарський суд Харківської області правомірно визнав позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 243 106,40 грн.
Враховуючи, що оскільки сума основного боргу відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідачем визнається, доказів сплати боргу останній не представив, тому колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про наявність факту порушення відповідачем діючого законодавства та невиконання своїх зобов’язань згідно умов Договору, а тому вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 243 106,40 грн. обґрунтованими.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів пред’явлення вимоги позивачем в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України не береться до уваги, як таке, що спростовується матеріалами справи (т.1, а.с. 17, 18).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. По договору № 18/05/05 сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення складає 8265,61 грн., 3% річних складає суму у розмірі 3596,64 грн.
Ухвалою господарського суду від 25 квітня 2005 року було порушено провадження у справі № Б-39/41-05 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе". З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі № Б-39/41-05 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає зупинення виконання боржником, Відкритим акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", грошових зобов’язань, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство і до введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов’язань. У відповідності до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Слід зазначити, що особливості цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань обумовлені їх специфічними озна ками, зокрема встановлюються спеціальні правила про відповідальність за по рушення грошових зобов'язань у вигляді нарахування процентів річ них, які за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а мають лише компенсаційний характер.
Отже, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму бор гу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три про центи річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин твердження заявника апеляційної скарги про те, що застосування до відповідача ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних є необґрунтованим в зв’язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 25.04.2005р. порушено провадження у справі №Б-39/41-05 про банкрутство ВАТ «ХТЗ ім..С.Орджонікідзе», якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, є безпідставними та такими, що спростовуються вимогами чинного цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних є правомірними та обґрунтованими, оскільки підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, а тому колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області на підставі ст. 625 ЦК України правомірно стягнув з відповідача 8 265,61 грн. – суму інфляційних, 3% річних у розмірі 3 596,64 грн. від суми простроченої заборгованості.
У задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 22 778,73 грн. місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено на підставі частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак відповідач в обгрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а прийнятого по справі рішення –без змін.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2006 р. по справі № 52/281-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2006 р. по справі № 52/281-05 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді