СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
1 лютого 2007 року | м. Севастополь Справа № 2-31/12661-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплави Л.М.,
суддів Видашенко Т.С.,
Щепанської О.А.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: Шабанова Т.М., довіреність №04-5/1 від 10.01.07;
відповідача: Кручко Ф.О., довіреність №20-2/11 від 16.11.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.В. Привалова) від 31.10.2006
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, м. Сімферополь, 95017)
до Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство "Кентавр" (вул. Орджонікідзе, 12, м. Керч, 98300)
про стягнення 11699, 12 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2006 року у справі №2-31/12661-2006 (суддя Привалова А.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в який просить рішення скасувати як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Севастопольський апеляційний господарський суд розглянувши матеріали справи встановив таке.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства „Мале приватне спортивне підприємство „Кентавр” 11699,12 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працівників.
Згідно ч. 1 ст. 20 вищезгаданого Закону підприємства (об’єднаня), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до державного статистичного звіту Форма № 10-ПІ за 2005, Приватне підприємство „Мале приватне спортивне підприємство „Кентавр” повинно було створити 5 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Фактично працевлаштований 1 інвалід.
Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р. (зі змінами) “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З метою забезпечення умов праці інвалідів згідно наказу генерального директора ПП «МПСП «Кентавр»від 28.12.2004 №97 відповідачем було створено атестаційну комісію з атестації робочих місць з умов праці, за висновками якої відповідачем було прийнято рішення про можливість працевлаштування на підприємстві інвалідів на звичайних робочих місцях.
Відповідно до п. 5 Положення підприємства вживають заходів до створення робочих місць для інвалідів, інформують центри зайнятості місцеві органи соціального захисту населення і відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 затверджено Положення «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів»(далі - Положення).
Згідно пункту 12 Положення обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості, відповідно до вказаного Положення, сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Враховуюче зазначене, у підприємства виникає обов'язок працевлаштування інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», чи у разі звернення інваліда самостійно.
Аналіз наведених вище положень законодавства про соціальний захист інвалідів свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України".
Проте, всупереч вимогам зазначеного законодавства, вказані вище органи у 2005 році не направляли до ПП «МСПП «Кентавр»інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до п.14 Положення на підприємства покладено обов'язок інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких інвалідів.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем про можливість працевлаштування інвалідів надавались у 2005 році звіти за формою 3-ПН, в яких зазначалось про наявність вільних робочих місць для інвалідів згідно до квоти, що передбачена ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
За таких обставин судова колегія вважає, що знайшов підтвердження факт виконання відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже суд не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності за не працевлаштування інвалідів, оскільки такий обов'язок покладено законом на відповідні установи, а не на відповідача.
Оскільки підприємством вжито заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачені чинним законодавством про соціальний захист інвалідів, то у відповідача відсутній обов'язок по сплаті штрафних санкцій.
При таких обставинах справи позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З урахуванням висловленого, господарський суд правомірно відмовив у позові, підстав для скасування постанови немає.
Керуючись пунктом 3 статті 24, статтями 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі №2-31/12661-2006А залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Т.С. Видашенко
О.А. Щепанська